Рішення № 10032034, 18.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10 Справа№ 6/29

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Жидачів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства фірми “Нафтогазбуд”, м.Львів

про: стягнення 15247 грн. 32коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Публічного акціонерного товариства фірми “Нафтогазбуд" про стягнення 11735грн. 00коп. основного боргу, 2126грн. 32коп. інфляційних втрат та витрат на правову допомогу в розмір 1386грн. 00коп.

Ухвалою суду від 18.02.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16.03.2010р.

За клопотанням представників сторін ухвалою суду від 16.03.2010р. розгляд справи відкладено на 08.04.2010р. Ухвалою суду від 08.04.2010р. розгляд справи відкладено на 22.04.2010р. з метою надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків.

Ухвалою суду від 22.04.2010р. розгляд справи відкладено на 18.05.2010р. за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 18.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з”явився, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву від 08.04.2010р. №13/253 відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки вважає, що договір б/н, укладений в 2007р. не відповідає вимогам закону та є неукладеним, оскільки при його укладенні сторонами не досягнуто згоди стосовно всіх істотних його умов.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

У 2007р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством фірми “Нафтогазбуд” (орендар) укладено договір про надання послуг по проживанню працівників орендаря в готелі “Удеч”, що знаходиться в м.Жидачів по вул.Садовій,1.

Працівники позивача проживали в готелі “Удеч” в грудні 2007р., січні та лютому 2008р. Вартість наданих послуг за грудень 2007р. становить 8865грн. 00коп., за січень 2008р. 12450грн. 00коп., за лютий 2008р. 17175грн. 00коп.

П.2.3 договору передбачено, що виплату за проживання в готелі відповідач зобов”язується здійснювати не пізніше 25 числа кожного місяця.

Відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг на суму 26755грн. 00коп., станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 11735грн. 00коп.

Покликання відповідача на те, що договір б/н, укладений в 2007р. не відповідає вимогам закону та є неукладеним, не береться судом до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем відповідно до умов вказаного договору була здійснена часткова оплата за отримані послуги, тобто відповідачем визнано надання послуг з боку позивача. Також відповідач у відповіді на претензію від 09.09.2009р. №392/13 визнав заборгованість в розмірі 12725грн. 00коп. та просить її розстрочити на три місяці.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 2126 грн. 32 коп. інфляційних втрат. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1386грн. 00коп., суд прийшов до висновку відмовити в її задоволенні з огляду на наступне:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Однак, позивачем на представництво своїх інтересів нотаріально посвідченою довіреністю від 15.03.2010р. уповноважено гр. ОСОБА_2, тобто вказана довіреність є звичайним дорученням на представництво в суді, в якій відсутнє посилання на угоду про надання юридичних послуг та не відображено статус гр.ОСОБА_2 саме як адвоката, оскільки в матеріалах справи відсутній ордер, чи інший документ, який би підтверджував надання позивачу юридичних послуг саме адвокатом. З квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.02.2010р. вбачається, гр.ОСОБА_2 є приватним підприємцем.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку відмовити в стягненні витрат на оплату правову допомогу в розмірі 1386грн. 00коп., так як такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку задоволити позовні вимоги частково: в частині стягнення 11735грн. 00коп. основного боргу та 2126грн. 32коп. інфляційних нарахувань. В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмір 1386грн. 00коп. відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства фірми “Нафтогазбуд”, м.Львів, вул.Стрийська 144 (ідентифікаційний код 01293961) на користь Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 11735грн. 00коп. основного боргу, 2126грн.32коп. інфляційних нарахувань, 138грн. 61коп. витрат по сплаті державного мита та 214грн. 54коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмір 1386грн. 00коп. відмовити.

Суддя