Рішення № 10032028, 26.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.10                                                                                           Справа№ 25/60

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервісний центр “Побутрадіотехніка” (м.Донецьк)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПС-Україна” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 7 500,00 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервісний центр “Побутрадіотехніка” (м.Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПС-Україна” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 7 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.04.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.04.2010 року. Ухвалою від 19.04.2010 року розгляд справи відкладено до 27.04.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 27.04.2010 року розгляд справи відкладено до 13.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.05.2010 року розгляд справи відкладено до 24.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Листом від 17.05.2010 року по справі №25/60 сторін повідомлено, що судове засідання, призначене на 24.05.2010 року, переноситься на 26.05.2010 року, оскільки на 24.05.2010 року припадає державне свято і цей день, згідно Кодексу законів про працю, вважається вихідним.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.04.2010 року, про відкладення від 19.04.2010 року, від 27.04.2010 року, від 13.05.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4592249 від 12.04.2010 року, №4622040 від 19.04.2010 року, №4665904 від 28.04.2010 року, №4683066 від 14.05.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

17.05.2010 року за вх.№9308 позивач надіслав на адресу суду оригінали документів на виконання вимог ухвал суду.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.04.2010 року, про відкладення від 19.04.2010 року, від 27.04.2010 року, від 13.05.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4592230 від 12.04.2010 року, №4622032 від 19.04.2010 року, №4666021 від 28.04.2010 року, №4683058 від 14.05.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

Позов розглянуто за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.05.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У 2009 році між Товариством з обмеженою відповідальністю Автосервісний центр “Побутрадіотехніка” (надалі –перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КРУПС-Україна” (надалі –замовник, відповідач) укладено одноразовий договір-замовлення №119/16/07-09 від 16.07.2009 року про надання послуг щодо перевезення.

За договором перевезення вантажу, перевізник зобов”язався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов”язався сплатити за перевезення вантажу вартість наданих послуг.

Всі істотні умови (предмет, ціна та строк дії за ст.180 ЦК України та інші обов”язкові умови, що стосуються договору перевезення вантажу: відомості про сторони договору; вид послуг експедитора; вид і найменування вантажу; права та обов”язки сторін; відповідальність сторін; розмір плати, пункти відправлення і призначення вантажу; виду транспорту, термін виконання договору) були узгоджені сторонами в договорі та товаросупровідній документації до нього на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яке скріплене підписами та печатками з боку обох сторін.

Перевезення здійснювалося відповідно до загальних правил перевезення і спеціальних умов. Нормативними актами, які містять спеціальні норми, що регулюють відносини щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом є Статут автомобільного транспорту Української РСР (затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР 27.06.1969 року №401), Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року №128/2568). Відповідно до спеціальних норм, що регулюють відносини з перевезення вантажу, товарно-транспортна накладна є єдиним основним документом для списання товарно-матеріальних цінностей та оприбуткування, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку, при цьому облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі подорожніх листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування) при перевезенні вантажів нетоварного характеру (п.47 Статуту).

Факт надання послуг підтверджується товаросупровідною документацією до Договору-замовлення №119/16/07-09 від 16.07.2009 року на загальну суму 7 500,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 7 500,00 грн.

У порушення норм чинного законодавства, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, разом із поданням позовної заяви подав клопотання від 26.01.2010 року за вих.№19/01 про розгляд справи без участі представника позивача, крім того, 17.05.2010 року за вх.№9308 позивач надіслав на адресу суду оригінали документів на виконання вимог ухвал суду.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервісний центр “Побутрадіотехніка” (м.Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПС-Україна” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 7 500,00 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №1095 від 08.02.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №1096 від 08.02.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “КРУПС-Україна” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,367; код ЄДРПОУ 36462027, ІПН 364620213039, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автосервісний центр “Побутрадіотехніка” (83023, м.Донецьк, вул.Творчеська,27; код ЄДРПОУ 25599618, п/р 26008001000002 в ТОВ КБ “Український фінансовий світ”, МФО 377777) – 7 500 (сім тисяч п”ятсот) грн. 00 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя