Рішення № 100319612, 06.10.2021, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1178/21

Провадження № 2/144/688/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача – адвоката Луценка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

4 серпня 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним вище позовом, просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька – ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянку площею 2,00 га, що знаходиться на території Тополівської сільської ради Теплицької району Вінницької області. Свої вимоги мотивує тим, що дана земельна ділянка входить до складу спадкового майна, на яке вона має право як єдиний спадкоємець за законом. Однак після звернення до нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку. Надати такі документи позивач не взмозі, так як таких у неї немає та місце знаходження їх невідоме. В зв`язку з цим позивач не може оформити спадщину на дане спадкове майно у нотаріуса, тому змушена звернутись до суду.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 8 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на зазначені у ньому доводи, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач – представник Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання явку свого представника не забезпечила, своїм правом на подачу відзиву на позов не скористалася.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача – ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій Теплицької державної нотаріальної контори від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що знаходиться на території Тополівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області після смерті ОСОБА_2 , оскільки документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку не були надані (а.с. 7).

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Як встановлено з наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-13742/15-16-ст від 13 жовтня 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Тополівської сільської ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення – 01.03.) ( а.с.13).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0507461752017 від 22.11.2017 року, в розділі «Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розроблено ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», ОСОБА_3 (а.с. 8).

Однак у розділі «Форма власності» вказаного витягу інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Вказане дає підстави суду прийти до висновку, що спадкодавцем ОСОБА_2 за життя не було зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку.

Будь-яких доказів протилежного та жодних правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності померлого ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану на території Тополівської сільської ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області, позивачем та її представником суду не надано.

Відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Листом № 24-753/0/4-13 ВССУ від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі - лист) визначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування- права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку .

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).

Також слід зазначити, що абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК, установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем був обраний не належний спосіб захисту своїх прав, оскільки остання не зверталася до відповідача щодо продовження розпочатої процедури приватизації земельної ділянки з урахуванням її прав як спадкоємиці і відповідачем не було відмовлено у реалізації такого права, а отже, за таких обставин таке право позивача як спадкоємиці не можна вважати порушеним, у зв`язку з його не використанням. Законодавством чітко визначені умови, за яких право власності в порядку спадкування може бути визнано у судовому порядку за спадкоємцем, разом з тим у випадку позивача захист її прав підлягає здійсненню в інший спосіб, який прямо передбачений законодавством.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача – адвокат Луценко Олександр Іванович, вул. Лісна, 19 селище Зятківці Гайсинського району Вінницької області, 23752, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3513 від 24.06.2014 року.

Відповідач Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, вул. Центральна, буд. 10Е с. Краснопілка Гайсинського району Вінницької області, 23733, ЄДРПОУ 04330131.

Повний текст рішення виготовлено 13.10.2021 року.

Суддя