Рішення № 100315180, 12.10.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/90/2021 Справа № 641/8920/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Колодяжної І.М.

за участю секретаря - Воробйової А.І.

справа №641/8920/ 19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом , з урахуванням її уточнень , в якому просить: позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх доньок: ОСОБА_3 , 2010 р.н., та ОСОБА_4 , 2013 р.н. року народження , та стягнути з відповідача на їх користь аліменти у розмірі 3000 грн. на утримання неповнолітніх доньок , і до повноліття молодшої доньки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі ,який відповідно до рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2016 року розірваний. Від шлюбу мають неповнолітніх доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,які проживають з позивачем та знаходяться на їх утриманні. Відповідач матеріально не забезпечує позивача та дітей , не спілкується з дітьми, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов,язків.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків та в цей же день направлена позивачу .

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження та в цей же день направлена учасникам справи.

23 січня 2020 року ухвалою суду підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності .

Відповідач в судове засідання не з,явився,

Представник третьої особи- Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з,явилася, просила справу розглядати за її відсутності , при ухваленні рішення покладалися на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сторони по справі є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.10.2019 року, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей, вбачається, що Департамент служб, який діє від імені органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що умови проживання задовільні . Для виховання, розвитку та проживання дітей створені всі належні умови.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної «поваги» до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі «Мамчур проти України»).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний суд України в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач виконує свої батьківські обов`язки, піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, їх навчання. Жодної з обставин, які передбачають можливість позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Крім того, позивач в своїх численних поясненнях та в позові не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дітей , тому суд вважає, що позбавлення батьківських не забезпечуватиме інтересів самих дітей та може стати психотравмуючим фактором для них.

Таким чином, незважаючи на доводи позивача, якими він обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, як позбавлення батьківських прав і за таких обставин , суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 76-78, 81, 83, 89, 141, 264-266 ЦПК України, ст. ст. 155, 164, 170 СК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3 .

Третя особа:

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код 26489104, м. Харків, вул. Чернишевського , 55.

Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2021 року.

Суддя: І. М. Колодяжна