Ухвала суду № 100314304, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

17 вересня 2020 року м. Київ № 640/10694/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Каращук Катерини Леонідівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» про визнання протиправними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії,-

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Каращук К.Л.

представника третьої особи: Полич Є.В.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця Каращук Катерини Леонідівни, Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов ВП № 35812774, ВП № 53021295 від 01.12.2016 року, ВП № 60770984 від 03.12.2019 року, ВП № 60771023 від 03.12.2019 року, ВП № 58925646 від 17.04.2019 року, зобов`язання приватного виконавця Каращук К.Л. повернути стягувачу виконавчий лист № 1/2601/667/2008, виданий Голосіївським районним судом м. Києва 14.11.2012 року, та скасувати всі вжиті у вказаному виконавчому провадженні заходи щодо виконання рішення.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом та відкрито провадження у справі.

16 липня 2020 року до суду від Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» надійшли заперечення на позовну заяву, в яких викладено клопотання про залишення позову без розгляду.

Клопотання обґрунтоване тим, що позивачем не доведено поважності пропуску ним строку позовної давності щодо усіх позовних вимог, відтак на думку заявника, позов необхідно залишити без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Вирішуючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2. ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалами суду від 29.05.2020 року та 18.06.2020 року позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали, з урахуванням виключень обрахування строків, передбачених ч. 3 Прикінцевих положень КАС України.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 29.05.2020 року, від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, відповідно до норм чинного адміністративного судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, судом поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, оскільки такий строк повинен обчислюватись із моменту коли особа дізнався про порушення своїх прав.

Разом з цим, згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звертаючись до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» зазначає про обізнаність позивача про існування оскаржуваних постанов у виконавчих провадженнях, проте в таких твердженнях не зазначено чітких дат, з якими заявник пов`язує початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом.

До того ж, зазначенні доводи ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» не підтвердженні жодними доказами з яких можливо встановити дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто не доведено передчасність висновку суду про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та неповажність зазначених позивачем підстав для поновлення такого строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Зокрема, у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Проаналізувавши наведені сторонами у своїх заявах доводи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд вважає, відсутніми підстави для задоволення клопотання ПрАТ «Українська автомобільна корпорація» про залишення позову без розгляду згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та на підставі ч. 3 та ч. 4 ст. 123 КАС України.

Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» про залишення позову без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.10.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда