Ухвала суду № 100314136, 12.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення заяви без розгляду

12 жовтня 2021 року м. Київ № 640/28584/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали заяви

ОСОБА_1

до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві

про забезпечення доказів до подачі позову,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (надалі - заявник), адреса: АДРЕСА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (надалі - відповідач) адреса: 03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 9, про забезпечення доказів до подачі позову, в якій заявник просить суд застосувати забезпечення доказів, яким витребувати:

- від Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві (УПС МВС У М. КИЄВІ) (Ідентифікаційній код юридичної особи 00032684, вул. Народного Ополчення, будинок 9, м. Київ, електронна пошта: kyiv@patrol.police.gov.ua) відео з автомобіля та нагрудних камер (боді камер) працівників патрульної поліції Осадчого Леоніда Олександровича та Колбушкова Андрія Володимировича , екіпажу «Рубін-0206» за 29 вересня 2021 року з 15 години 30 хвилин по 20 годину 00 хвилин;

- від територіального Управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 43162533, Україна, 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 58-Б, фактична адреса знаходження Проспект Соборності 15/17, м. Київ , електронна пошта: inbox.kv@sso.gov.ua) - відео з нагрудних камер (боді камер) працівників судової охорони за 29 вересня 2021 року з 15 години 30 хвилин по 17 годину 00 хвилин - запис вели двоє працівників судової охорони;

- від дарницького районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (ДАРНИЦЬКЕ РУ ГУ МВС УКРАЇНИ В М.КИЄВІ) Ідентифікаційний код юридичної особи 08805536 (Україна, 02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ К0ШИЦЯ , будинок З-А, електронна пошта: r02_cgz@kyiv.npu.gov.ua) - відео з камер стаціонарного спостереження будинку поліції з вуличних та у середині приміщення за 29 вересня 2021 року у проміжок часу з 16 години 45 хвилин по 19 годину 40 хвилин.

Перевіривши матеріали поданої до суду заяви про забезпечення доказів, проаналізувавши зазначені заявником аргументи та доводи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Згідно частини 4 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України чітко встановлено, що у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Таким чином, виходячи з викладених вище приписів процесуального законодавства можна чітко встановити, що законодавець визначаючи можливість особи забезпечити докази до подачі позову, першочергово та беззаперечно обумовлює таку можливість з подальшим поданням до такого суду позовної заяви, щодо оскарження дій, бездіяльності чи рішень щодо предмету якого відносилась необхідність подання такої заяви.

З аналізу поданої заявником заяви про забезпечення доказів, судом встановлено, що останнім було вказано, що він має намір подавати відповідну позовну заяву та предметом доказування якої має бути наступні обставини, а саме:

- визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, поліцейських Осадчого Леоніда Олександровича та Колбушкова Андрія Володимировича, щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання відносно ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ) та примусового доставлення до Дарницького Управління поліції за адресою місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3-а;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ) та примусового доставления до Дарницького Управління поліції за адресою: місто Київ, вулиця Кошиця, будинок 3-а;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо адміністративного вилучення посвідчення водія без складання протоколу про вилучення зазначеного документу у ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

З аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку у разі подання заявником позовної заяви, предметом розгляду такої справи будуть процесуальні дії уповноважених осіб органів поліції.

Виходячи з викладених вище обставин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У розумінні частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; в свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів закріплений у частині першій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 цієї частини юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з розмежуванням предметної юрисдикції адміністративних судів, закріпленим у статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а не окружним адміністративним судам.

Як вже було встановлено вище, позивач в подальшому планує звернутись до суду з відповідною позовною заявою предметом розгляду якої має бути дії інспектора патрульної поліції Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання, примусового доставлення до Дарницького Управління поліції, адміністративного затримання без складання протоколу про адміністративне правопорушення та адміністративного вилучення посвідчення водія без складання протоколу про вилучення зазначеного документу відносно ОСОБА_1 .

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.

Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, які в силу приписів статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, суд зазначає, що дії щодо прийняття чи не прийняття рішення та вчинення певних дій чи бездіяльність посадових осіб, оскаржувані позивачем, в даному випадку посадові особи органів внутрішніх справ здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним із критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016, зазначивши, що оскаржувані позивачем рішення та дії відповідачів не є рішенням суб`єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідна категорія спорів не є адміністративною, оскільки відповідач при складанні протоколу здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким має бути надана під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказана позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17, від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі № 2-а/489/7/2016, від 18 січня 2021 року у справі № 643/8023/20.

У розрізі наведеного щодо дослідження в подальшому обставин дій уповноважених осіб органів поліції щодо застосування фізичної сили та адміністративного затримання суд вважає за необхідне зазначити, що відповідні правовідносини перебувають поза межами публічно-правового спору, оскільки заподіяння тілесних ушкоджень та застосування фізичної сили щодо особи працівниками правоохоронних органів, на чому наполягає позивач, можуть вказувати на ознаки вчинення службовими особами кримінального правопорушення, що, як вже було підкреслено вище, унеможливлює поширення юрисдикції адміністративного суду на такий спір.

Крім того, посилання заявника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 545/2432/16-а, з приводу того, що такі справи належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, є безпідставним, оскільки у вказаній справі, на відміну від даної справи, позивач оскаржував не лише дії суб`єкта владних повноважень під час затримання, але й рішення у справі про адміністративне правопорушення, прийняте цим же суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, оскільки майбутній спір не пов`язаний із захистом прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а в даному випадку, як вже було встановлено судом вище, законодавцем чітко визначено, що у разі подання особою заяви про забезпечення доказів до подачі позову, подальшою обов`язковою процесуальною дією є подання до такого суду позовної заяви, щодо оскарження дій, бездіяльності чи рішень щодо предмету якого відносилась необхідність подання такої заяви, то подана заявником заява не підлягають розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що позивач оскаржує дії працівників управління патрульної поліції щодо застосування фізичної сили та дії пов`язані зі складанням відносно позивача протоколу адміністративного правопорушення, відповідно даний спір не підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.

При цьому, суд з урахуванням того, що приписами статей 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено можливості, у разі подання заяви про забезпечення доказів до неналежного суду повернути її заявнику, вважає за необхідне застосувати в даному випадку приписи частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд повертає таку заяву заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 170, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві про забезпечення доказів до подачі позову - повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова