Рішення № 100313868, 12.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м. Київ № 640/19016/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Подільський районний суд міста Києва, про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати незаконною дію та скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №64804126;

- зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" закрити виконавче провадження №64804126 та повернути виконавчий документ стягувачеві;

- зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розблокувати картку в АТ КБ "ПриватБанк", на яку позивач отримує пенсійні виплати;

- визнати незаконною дію державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню № 64804126 стосовно повного заблокування рахунку в AT КБ "ПриватБанк", на яку позивач отримує пенсійні виплати;

- стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі двадцяти тисяч грн.00 коп.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно оскаржуваної постанови від 12.03.2021 відкрито виконавче провадження №64804126 з примусового виконання постанови №758/3391/20 Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020, яка набула чинності 02.07.2020, а тому, є такою, що не підлягає виконанню за строками давності, у зв`язку з тим, що її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців. Тому, позивач вважає, що відповідач звернувся із заявою про примусове виконання вказаної постанови з порушенням строку. Відповідно, державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження №64804126 й повинен був повернути виконавчий документ на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, саму постанову про відкриття виконавчого провадження у встановленому Законом порядку не надіслано боржнику та, як наслідок не повідомлено належним чином про примусове виконання постанови Подільського районного суду м. Києва, що тягне за собою неможливість накладення арешту на кошти позивача та спричиняє моральну шкоду, яка полягає у психологічному напруженні внаслідок тривалого не розгляду звернень позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Витребувано у Подільського районного відділу державної виконавчої служби у міст Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №64804126.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копію матеріалів виконавчого провадження №64804126.

В судовому засіданні 22.07.2021 представник позивача в тому числі уточнила першу вимогу в кінцевому варіанті про визнання дій щодо відкриття виконавчого провадження протиправними, загалом їх підтримала та просила задовольнити.

Представники відповідача в засідання не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення сторона повідомлена належним чином.

Відповідач 22.07.2021 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позову. Зазначив, що постанова №758/3391/20, видана 22.05.2020 набрала законної сили 25.01.2021, відповідно строк пред`явлення зазначеної постанови до виконання до 25.03.2021 включно.

Разом з тим, відзив судом повернуто відповідачу без розгляду, оскільки доказів надсилання учасникам у справі до нього не долучено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Подільський районний суд міста Києва. Позивачем 27.07.2021 направлено третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази направлення містяться в матеріалах справи.

Третьою особою подано пояснення у яких зазначено, що згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду КП "Д-3" постанова судді Подільського районного суду м. Києва Зубця Ю.Г. від 22.05.2020 набрала законної сили 02.06.2020. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами, однак його заяву повернуто 22.09.2020.

12.04.2021 він також подав до суду заяву про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення такою, що не підлягає виконанню, звільнення особи від виконання постанови. В задоволенні цієї заяви постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.04.2021 відмовлено.

В судове засідання 17.08.2021 прибула представник позивача, яка заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказів.

Представники відповідача й третьої особи в засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. Суд ухвалив здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020 у справі №758/3391/20 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить десять тисяч двісті гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Штраф має бути сплачений добровільно не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Зокрема, строк пред`явлення до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 22.05.2020 - без змін.

Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянуто заяву стягувача про примусове виконання постанови №758/3391/20, прийнятої 22.05.2020 про стягнення з боржника на користь держави штрафу у розмірі 20400, 00 грн. та постановою ВП №64804126 від 12.03.2021 відкрито виконавче провадження.

17.03.2021 державним виконавцем Скрипкою Ю.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №64804126.

Не погоджуючись з постановою про відкриття провадження та діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, визначені у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону).

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документа.

Так, згідно частини першої статті 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За вимогами частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

Згідно частин першої та другої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Поряд з цим, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

При цьому, у відповідності до вимог статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Таким чином, з огляду на норми статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та враховуючи оскарження відповідної постанови в судовому порядку, постанова Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020 по справі №758/3391/20 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень мала бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня набрання законної сили даним рішенням, тобто з 02.07.2020 за результатом розгляду оскарження справи Київським апеляційним судом.

Втім, як вбачається із матеріалів справи, Подільським районним судом м. Києва на примірнику постанови від 22.05.2020 проставлено відмітку про набрання нею законної сили 02.06.2020, що також відображено і в їх поясненнях та 25.01.2021 направлено на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження.

Згідно кутового штампу органу державної виконавчої служби на заяві, вона отримана відповідачем 11.03.2021 за вх. №6230 та 12.03.2021 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження.

Проте, якщо навіть і прийняти вказану у примірнику постанови третьою особою дату набрання нею законної сили, то виконавчий документ пред`явлено до виконання поза межами тримісячного строку.

У такому випадку державний виконавець мав, згідно з вимогами пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, повернути виконавчий документ стягувачу.

Однак, в порушення зазначених норм, оспорюваною постановою відповідача №64804126 відкрито виконавче провадження на підставі постанови від 22.05.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у справі №758/3391/20.

Більше того, згідно долучених судом в ході розгляду справи матеріалів та встановлених обставин, постанова Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020 ОСОБА_1 оскаржена до Київського апеляційного суду, що згідно наведених вище правових положень статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення зупиняло перебіг строку давності до розгляду скарги.

Відповідно до статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Таким чином, постанова Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020 набрала законної сили 02.07.2020 та мала бути звернута до виконання протягом трьох місяців.

До заяви про направлення належним чином засвідченої копії постанови №758/3391/20 відносно ОСОБА_1 за статтями 124, частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині стягнення штрафу у розмірі 10200 грн, Подільським районним судом м. Києва до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подані додатки на 8 аркушах, а саме, власне сама постанова суду першої інстанції, постанова Київського апеляційного суду від 02.07.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 15.10.2020.

Таким чином, на думку суду відповідачем не надано оцінки поданим стягувачем документам, зокрема, проставленій на постанові Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020 даті набрання нею законної сили 02.06.2020 чи копії постанови Київського апеляційного суду від 02.07.2020 та відкрито виконавче провадження поза межами встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дата ж 25.01.2021 на штампі "З оригіналом згідно" є виключно датою проставляння самої відмітки, у даному випадку, про набрання рішенням законної сили.

Відповідно, дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №64804126 є протиправними, як власне і сама постанова від 12.03.2021 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" закрити виконавче провадження №64804126 та повернути виконавчий документ стягувачеві, зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розблокувати картку в АТ КБ "ПриватБанк", на яку позивач отримує пенсійні виплати, то такий спосіб є передчасним, з огляду на визнання протиправною та скасування судом постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №64804126 у даній справі.

У контексті наведеного безпідставними є і вимоги позивача щодо оцінки дій державного виконавця у виконавчому провадженні, спрямованих на виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2020, яка, за висновком суду, станом на час звернення третьої особи її до примусового виконання не підлягала виконанню.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. В свою чергу суд, повинен з`ясувати чим підтверджується такий факт та оцінити інші обставини справи.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не вказано, у чому саме поляє заподіяна йому відповідачем моральна шкода, якими доказами вона підтверджується, чи наявний причинно-наслідковий зв`язкок між рішеннями, діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачеві шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

Водночас, суд звертає увагу, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи позивача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення сторонами витрат суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255, 287 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №64804126, - протиправними.

Визнати протиправною та касувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження №64804126 від 12.03.2021.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: 04208, місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, будинок 5 б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34482497).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Подільський районний суд міста Києва (місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 21; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02896727).

Суддя О.М. Чудак