Рішення № 100312674, 13.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5675/21

13 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом №30074 від 22.04.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку та зарахування до її страхового стажу період навчання в Міському професійному технічному училищі №5 в м.Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 по 21.07.1978 та періоди роботи з 24.07.1978 по 19.08.1988 та з 17.01.1989 по 16.01.2005;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу ОСОБА_1 до її страхового стажу період навчання в Міському професійному технічному училищі №5 в м.Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 по 21.07.1978 та періоди роботи з 24.07.1978 по 18.09.1988 та з 17.01.1989 по 16.01.1998;

призначити пенсію за віком і провести перерахунок пенсії з моменту звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - 26.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, однак їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. Так до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період навчання в Міському професійному технічному училищі № 5 в м. Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 року по 21.07.1978 року, оскільки вбачається невідповідність ПІБ позивача, що зазначене в атестаті та трудовій книжці, паспортним даним. Також не враховані періоди роботи з 24.07.1978 року по 18.09.1981 рік та з 17.01.1989 року по 31.12.1998 рік, оскільки в трудової книжці ПІБ позивача не відповідає паспортним даним. Однак позивач не погоджується із даною відмовою, оскільки вважає, що записи у її трудовій книжці відповідають дійсності.

Ухвалою судді від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №500/5675/21. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача 07.10.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні та вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмові у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки не має законодавчих підстав для зарахування спірних періодів роботи позивачки до її страхового стажу.

Позивач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 29.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомлено позивачці про те, що відповідно до наданих до заяви документів не враховано до стажу період навчання в Міському професійному технічному училищі № 5 в м. Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 року по 21.07.1978 року, оскільки вбачається невідповідність ПІБ позивача, що зазначене в атестаті та трудовій книжці, паспортним даним. Також, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 24.07.1978 року по 18.09.1981 рік та з 17.01.1989 року по 31.12.1998 рік, так як в трудовій книжці ПІБ позивача не відповідає паспортним даним. Зазначено, що підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки її страховий стаж складає 14 років 5 місяців 28 днів, що є меншим за необхідний.

Не погоджуючись із таким діями відповідача, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Суд зазначає, що спірні періоди навчання 01.09.1976 року по 21.07.1978 року не зараховано до страхового стажу позивачки, оскільки вбачається невідповідність прізвище, ім`я та по батькові позивача, що зазначене в атестаті та трудовій книжці, паспортним даним та періоди роботи з 24.07.1978 року по 18.09.1981 рік та з 17.01.1989 року по 31.12.1998 рік, оскільки в трудової книжці прізвище, ім`я та по батькові позивача не відповідає паспортним даним.

В атестаті міського професійно-технічного училища №5 міста Волочиськ Хмельницької області №1182 від 21.07.1978 прізвище, ім`я та по батькові позивача вказано - ОСОБА_2 (аркуш справи 16).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 27.10.1981 прізвище ОСОБА_2 після укладення - ОСОБА_3 .

Згідно паспорта громадянина України прізвище, ім`я та по батькові позивачки - ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Крім того, факт роботи позивачки з 16.10.1981 по 04.01.1988 в Сатанівській пересувній механізованій колоні №4 (Сатанівська орендна пересувна механізована колона №4) підтверджується довідкою від 05.07.2021 №52 (аркуш справи 10).

При цьому, суд також зауважує, що відповідач вибірково не зарахував деякі періоди роботи позивачки, оскільки інші періоди, записи про які містяться у трудовій книжці позивачки, були зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для зарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки.

Позивач у позовній заяві серед іншого просить зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 24.07.1978 по 18.09.1988 та з 17.01.1989 по 16.01.1998, поряд із цим, судом встановлено, що відповідачем було самостійно зараховано періоди з 16.10.1981 по 04.01.1988 та з 11.01.1989 по 26.06.1989.

Відтак, з урахування наведеного, до страхового стажу позиваки підлягає до зарахування період навчання в Міському професійному технічному училищі №5 в м.Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 по 21.07.1978 та періоди роботи з 24.07.1978 по 15.10.1981, з 05.01.1988 по 18.09.1988, з 27.06.1989 по 16.01.1998.

Оскільки, позивач звернулася за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, набула право на пенсію за віком та має достатній страховий стаж для її призначення, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 21 квітня 2021 року.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в Міському професійному технічному училищі №5 в м.Волочиськ Хмельницької області з 01.09.1976 по 21.07.1978 та періоди роботи з 24.07.1978 по 15.10.1981, з 05.01.1988 по 18.09.1988, з 27.06.1989 по 16.01.1998 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21 квітня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: с. Калагарівка, Чортківський район, Тернопільська область, 48233, РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баранюк А.З.