Рішення № 100312665, 13.10.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 13.10.2021

ЄУ № 942/1025/21

Провадження №2/942/430/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів, в якій просить позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою свого позову позивач зазначає те, що він є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі не проживають у будинку з вересня 2007 року, їх особистих речей у будинку не має, вони не сплачують комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню даного домоволодіння, не приймають участі у спільному побуті, фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку зі змінами у законодавстві в сфері управління житлово-комунальним господарством та змінами у процедурі нарахування житлових субсидій, позивач фактично позбавлений можливості отримати державну субсидію, тому що дохід сім`ї повинен нараховуватися на всіх зареєстрованих в будинку осіб, навіть якщо вони в ньому не проживають. Даними обставинами об`єктивно порушуються права позивача, як власника будинку, тому він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 02 вересня 2021 року було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 30 вересня 2021 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новопсковську селищну раду Новопсковського району Луганської області.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позові просив справу розглядати без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_2 надала заяву, в якій позовні вимоги до неї та неповнолітньої ОСОБА_3 визнала у повному обсязі та просила справу розглянути без її участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, оскільки у позові відсутні докази, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 набула право власності або право користування іншим житлом.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 16 серпня 1988 року державним нотаріусом Корнієнком Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 1048.

Згідно із довідкою № 1529, виданою виконавчим органом Новопсковської селищної ради 19.07.2021, ОСОБА_1 , 1960 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно записів погосподарської книги має такий склад сім`ї: дружина – ОСОБА_4 , 1956 р.н., донька – ОСОБА_2 , 1975 р.н., зареєстрована, але не проживає, онука – ОСОБА_3 , 2005 р.н., зареєстрована, але не проживає.

Відповідно до акту підтвердження не проживання, складеного 16.07.2021 спеціалістом відділу соціального захисту населення Новопсковської селищної ради Єршовою К.С., в присутності громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтверджено факт не проживання по АДРЕСА_1 , з вересня 2007 року по теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. ст. 379, 382 ЦК України об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно із ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР» судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2007 року фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що останніми не заперечено.

Суд вважає доведеним, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понад 6 місяців не проживають за місцем реєстрації, що відповідно до ст. 71 ЖК України є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом, тягне за собою зняття цієї особи з реєстрації в даному приміщенні.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , позовні вимоги визнала, заява про визнання позову прийнята судом, доводи представника третьої особи про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення неповнолітньої ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням суд до уваги не приймає.

Таким чином позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 28 від 21.07.2021 було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн., та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн., понесений ним при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 200, 206, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.391, 405 ЦК України, ст. 72, 150 ЖК України, ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України у Луганській області (код ЄДРПОУ 37991110, адреса: просп. Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з державного бюджету 50 відсотків суми судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.), сплаченого ним при зверненні до суду за квитанцією № 28 від 21.07.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 02.08.2019 органом видачі 4452, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області, код ЄДРПОУ 04335594, адреса: вул. Шкільна, буд. 3, смт. Новопсков Луганської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: О.С. Стеценко