Рішення № 100312570, 11.10.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4274/21

11 жовтня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представників позивача - Свиріпи-Депутат В.З., Семчик О.О., представника відповідача - Блажейчука Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника позивача - Семчик Оксани Олександрівни (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Лановецької міської ради Тернопільської області (далі - відповідач) в якому просить із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 09.09.2021:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лановенької міської ради №67 від 15.05.2020 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лановенької міської ради №100 від 27.05.2019;

- зобов`язати Лановецьку міську раду Тернопільської області внести зміни в рішення Лановенької міської ради №601 від 23.04.2021, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і споруд площею 0,045 га по АДРЕСА_1 , надавши ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і споруд площею 0,0559 га по АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що йому належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_2 для обслуговування якого є необхідною земельна ділянка площею 0,559 га. В березні 2021 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 . Проте, рішенням Лановецької міської ради №601 від 23.04.2021 надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,045 га.

Позивач вважає, що відповідачем було вирішено питання щодо якого жодних звернень від позивача не надходило і відповідач з власної ініціативи надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою не в тому розмірі у якому позивач звернувся до відповідача із завою.

Також стверджує, що відповідач перешкоджає у задоволенні його охоронюваного законом майнового інтересу, що свідчить про зловживання таким своїми владними функціями.

Також зазначено, що рішенням виконавчого комітету Лановецької міської ради №100 від 27.05.2019 ухвалено демонтувати малу архітектуру форму (огорожа), яка встановлена на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , та доручено Лановецькому КП по благоустрою організувати та провести роботи з демонтажу вищевказаного об`єкта у 20-ти денний строк. Вважає його протиправним, оскільки шляхом ухвалення рішення №67 від 15.05.2020, відповідачем протиправно, незважаючи на сплив 18.06.2019 строку дії рішення №100 від 27.05.2019, рішенням виконавчого комітету Лановецької міської ради №67 від 15.05.2020 внесено зміни до недіючого рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради №100 від 27.05.2019 шляхом виключення з пункту 2 словосполучення «у 20-ти денний термін з дня прийняття рішення виконавчим комітетом».

Ухвалою суду від 23.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 17.08.2021.

Відповідач подав до суду 14.08.2021 відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач зазначає, що 27 травня 2019 року виконавчим комітетом Лановецької міської ради прийнято рішення №100 «Про демонтаж малої архітектурної форми», яким надано дозвіл демонтувати малу архітектурну форму (огорожа), що встановлена на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 та доручено Лановецькому комунальному підприємству по благоустрою організовувати та провести роботи з демонтажу вищезазначеного об`єкта у 20-ти денний термін з дня прийняття рішення виконавчим комітетом.

У зв`язку з тим, що рішення виконавчого комітету від 27.05.2019 №100 не виконано, зокрема пункт 1, виконавчим комітетом прийнято рішення від 15.05.2020 №67 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27.05.2019 №100, яким виключено з пункту 2 словосполучення "у 20-ти денний термін з дня прийняття рішення виконавчим комітетом".

Також, відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача №601 від 23.04.2021 надано позивачу дозвіл на складання проекту землеустрою з урахуванням положень Земельного кодексу України.

Зокрема вважає, що Лановецька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру земельної ділянки, яка надається особі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), з урахуванням інтересів громади, але не більше 0,10 га.

Відповідно, відповідачем надаючи право на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки в розмірі, 0,045 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), не порушено права позивача.

Позивач подав до суду 25.08.2021 відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач ухвалюючи рішення від 23.04.2021 діяв не у спосіб визначений Земельним кодексом України та фактично не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою за відсутності непередбачених на те законом підстав (аркуш справи 49-51).

Відповідач подав до суду 02.09.2021 заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначає, що твердження позивачем про те, що відповідачем не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає дійсності, оскільки факт надання такого дозволу підтверджується оскаржуваним рішення №601 від 23.04.2021 (аркуш справи 55-56).

Позивач подав до суду 09.09.2021 заяву про зміну предмета позову, яка прийнята судом (аркуш справи 63-65).

Протокольною ухвалою суду від 09.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у тому ж судовому засіданні на підставі клопотання представників сторін.

В судовому засіданні 09.09.2021 оголошено перерву до 05.10.2021.

Ухвалою суду від 17.09.2021 у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, що стосуються земельної ділянки по АДРЕСА_3 - відмовлено.

Ухвалою суду від 05.10.2021 оголошено перерву до 11.10.2021.

В судовому засіданні 11.10.2021 представник позивача просила позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Як випливає із матеріалів, у березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0559 га для обслуговування і будівництва житлового будинку з господарськими будівлями і АДРЕСА_2 (аркуш справи 19).

Рішенням Лановецької міської ради №601 від 23.04.2021 надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,045 га (аркуш справи 20).

Вважаючи, що рішення відповідача протиправними та такими, що порушує права позивача, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 №2768-III.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Як передбачено ч.2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, позивач, яка, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Абз.2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).

Отже, предметом спору є рішення міської ради, яким позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а його підставами - дискримінація щодо розміру земельної ділянки.

Суд врахував, що у спірному випадку відповідачем було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею до 0,045 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель не наданих у власність та постійне користування, забудовані землі по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 згідно рішення №1390 від 10.09.2021) м. Ланівці, що є меншим розміром, аніж запитував позивач у відповідному клопотанні.

З цього приводу суд врахував, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Суд зазначає, що п. г ч.1 ст.121 ЗК України визначено лише максимальний розмір земельних ділянок для безоплатної передачі громадянам у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, з огляду на положення ст.121 ЗК України площа конкретної земельної ділянки не може перевищувати передбачену у цій нормі, проте може бути меншою. Площа конкретної ділянки, що приватизується, може залежати від наявності вільних земель, призначених для передачі у власність громадянам України, встановлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо.

З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 №379/656/16-а та ухвалі від 03 березня 2021 року у справі №340/1434/20, які обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний суд у вказаних рішення зазначив, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте, вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

З огляду на це, міська рада має право надавати земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) будь-якого розміру, у межах до 0,10 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Суд не вбачає дискримінації у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою, орієнтовною площею 0,045га, а не 0,059 га, оскільки стаття 121 ЗК України встановлює максимальний розмір земельних ділянок, що можуть бути відведені саме для цієї мети, а не їх обов`язковий розмір.

Під час розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача, які пов`язані із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою у розмірі меншому, ніж хотів позивач. Натомість, жодних ознак дискримінації щодо незаконності рішення міської ради суд не виявив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У ході розгляду справи судом не встановлено порушень прав позивача, пов`язаних із наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі меншому, ніж хотів позивач. Також, жодних ознак незаконності спірного рішення міської ради судом не виявлено.

Суд також зазначає, що позивач не позбавлений права на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України, а тому відсутні протиправні дії з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради №67 від 15.05.2020 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради №100 від 27.05.2019, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, 27 травня 2019 року виконавчим комітетом Лановецької міської ради прийнято рішення №100 «Про демонтаж малої архітектурної форми», яким надано дозвіл демонтувати малу архітектурну форму (огорожа), що встановлена на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 та доручено Лановецькому комунальному підприємству по благоустрою організовувати та провести роботи з демонтажу вищезазначеного об`єкта у 20-ти денний термін з дня прийняття рішення виконавчим комітетом (аркуш справи 14).

У зв`язку з тим, що рішення виконавчого комітету від 27.05.2019 №100 не виконано, зокрема пункт 1, виконавчим комітетом прийнято рішення від 15.05.2020 №67 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради від 27.05.2019 №100, яким виключено з пункту 2 словосполучення "у 20-ти денний термін з дня прийняття рішення виконавчим комітетом" (аркуш справи 18).

Суд зазначає, що підставою для вжиття заходів захисту земельної ділянки комунальної форми власності був факт здійснення правопорушення громадянкою ОСОБА_2 .

Зокрема, як слідує із листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26.08.2021 перевіркою встановлено, що не сформовану земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,0176 га за яка знаходиться по АДРЕСА_2 самовільно зайняла та використовує гр. ОСОБА_2 без будь яких документів, які б засвідчували право на користування даною земельною ділянкою та складено протокол про адміністративне правопорушення і винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Позивач вважаючи, що внесення змін до рішення №67 від 15.15.2020 про внесення змін до рішення №100 від 27.05.2019 є незаконним, оскільки сплив строк дії рішення, просить визнати протиправним та скасувати.

Визначаючись щодо позовних вимог та оцінюючи виключно правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

З аналізу ст.2 КАС можна прийти до висновку, що завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правового спору між сторонами. Рішення суду усуває спірність і в цей спосіб досягається захист прав та інтересів особи.

Враховуючи зазначене, суд не надає правової оцінки оскаржуваному рішенню, оскільки дане рішення стосується прав та інтересів ОСОБА_2 , а не стосується порушених прав позивача.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем по відношенню до позивача не прийнято жодних рішень, не вчинено жодних дій чи бездіяльності, які б порушували його права чи інтереси в сфері публічно-правових відносин, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір – поверненню відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лановецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради №67 від 15.05.2020 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лановецької міської ради №100 від 27.05.2019 та зобов`язання Лановецької міської ради Тернопільської області внести зміни в рішення Лановецької міської ради №601 від 23.04.2021, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,045 га по АДРЕСА_1 , надавши ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,0559 га по АДРЕСА_2 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Лановецька міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Незалежності, 34,м. Ланівці,Кременецький район, Тернопільська область,47401, код ЄДРПОУ/РНОКПП 04396288);

Головуючий суддя Осташ А.В.