Рішення № 100312419, 15.09.2021, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/351/21

Провадження № 2/399/210/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2021 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судового засіданння Гриценко Т.М., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД», в якому просить розірвати укладений 29 травня 2013 року договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524681900:02:000:0516 площею 4,15 га, між ТОВ «Агродар ЛТД» та ним, зареєстрований у відділі Держкомзему Онуфріївського району Кіровоградської області ГУ Держкомзему у Кіровоградській області Державного комітету України із земельних ресурсів 10.04.2014 за № 5307799 та стягнути з відповідача на його користь плату за оренду земельної ділянки за період з 2013 по 2020 роки включно.

Позов мотивує тим, що він є власником земельної ділянки, площею 4, 15 га, кадастровий номер 3524681900:02:000:0516, що знаходиться на території Зибківської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 04.04.2002. Дану земельну ділянку він передав у користування ТОВ «Агродар ЛТД» за договором оренди землі від 29 травня 2013 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему Онуфріївського району Кіровоградської області ГУ Держкомзему у Кіровоградській області Державного комітету України із земельних ресурсів 10.04.2014 за № 5307799. Відповідач проводив реєстрацію договору самостійно, без його участі та на неодноразові вимоги примірник договору так і не надав.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 грудня поточного року сплачувати орендну плату. Але, з часу укладення договору оренди і до теперішнього часу орендну плату він не отримує. На неодноразові звернення в усній та письмовій формі з цього приводу відповідач не реагує.

Вважає, що порушення строків виплати орендної плати за користування його земельною ділянкою є порушенням вимог ст. 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання мають виконуватись належним чином, у передбачений договором термін та спосіб. Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року в даній справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

23 червня 2021 року від представника відповідача адвоката Горобець О.Л. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого підстав для задоволення позову вона не вбачає, оскільки орендну плату отримував ОСОБА_3 , якого позивач уповноважив на це довіреністю, посвідченою 10.06.2009 приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М. У зв`язку з тим, що в ТОВ «Агродар ЛТД» пройшла податкова перевірка за період по третій квартал 2017 року включно, первинні документи бухгалтерського обліку за зазначені періоди не збереглись. Єдиною несплаченою залишилась орендна плата за 2020 рік, від отримання якої позивач сам ухилявся, на їх прохання не надавав копію нового паспорту, отриманого у зв`язку зі зміною прізвища. Таким чином, порушення умов договору оренди в цій частині не є систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Крім того, 02.09.2021 представником відповідача адвокатом Горобець О.Л. заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності.

Ухвалою від 08.07.2021 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та додатково поданих ним запереченнях на відзив та поясненнях, що знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача адвокат Горобець О.Л. позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві, застосувавши позовну давність.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України).

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку, площею 4,15 га, кадастровий номер 3524681900:02:000:0516, що знаходиться на території Зибківської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-КР № 033553 від 04.04.2002 /а.с. 9/.

10 червня 2009 року ОСОБА_4 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Приходько О.М., уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіх питань, пов`язаних з управлінням належною йому на праві власності вищезазначеною земельною ділянкою, в тому числі, укладати від його імені договори оренди земельної ділянки, одержувати належні йому гроші у разі здачі її в оренду. Довіреність дійсна до 10 червня 2019 року /а.с. 41/.

Згідно довідки Онуфріївського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області 15.01.2014 ОСОБА_1 було видано новий паспорт серії НОМЕР_1 у зв`язку з уточненням анкетних даних, а саме прізвища « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », на підставі свідоцтва про народження, виданого 18.12.2013 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Онуфріївського районного управління юстиції у Кіровоградській області, серії НОМЕР_2 та на заміну паспорта НОМЕР_3 , виданого Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області 20.09.1995 /а.с. 81/.

29.05.2013 між ОСОБА_4 в особі уповноваженої особи Дорофеєва А.Ю., що діє на підставі дорученні № 425 від 10.06.2009, та ТОВ «Агродар ЛТД» укладений договір оренди земельної ділянки б/н /а.с. 32-33/. Складено акт прийому-передачі земельної ділянки /а.с. 34/. Згідно п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 94801 грн. Згідно п. 8 договір укладено на 15 років. Відповідно до п. 9 договору оренди, щорічна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі – 3 % від грошової оцінки землі, що становить 2844, 03 грн. в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Відповідно п. 11 орендна плата виплачується в строки з 01 серпня по 25 грудня року.

29 травня 2017 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29.05.2013, відповідно до умов якої договір укладено на 25 років. Орендодавець повинен звернутись до орендаря за отриманням орендної плати до 25 грудня, в якому здійснюється виплата орендної плати. Орендар не несе відповідальності за порушення строків внесення орендної плати, якщо орендодавець не звертався до орендаря за отриманням орендної плати або звернувся із запізненням. В разі, якщо орендодавцем не буде отримано орендну плату з його вини до 25 грудня поточного року, орендар не несе відповідальність щодо неотримання орендної плати вчасно та така несплата не буде вважатись невнесенням орендної плати та/чи простроченням оплати. В будь-якому випадку за орендодавцем залишається право отримати орендну плату в будь-який час, але орендодавець за таких умов не має права вимагати сплати неустойки /а.с. 39/.

Згідно акту про встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.04.2013 вбачається, що площа вказаної земельної ділянки становить 4, 1538 га /а.с.35/.

За договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України).

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Орендна плата справляється у грошовій формі (ч.1 ст.22 Закону України «Про оренду землі).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1ст.526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.ч. 2, 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Загальні підстави для розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України та включають положення про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Позивач по справі зазначає, що не отримував орендну плату від орендаря за весь період дії договору оренди, тобто з 2013 по 2020 рік включно.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі /а.с. 43-48/.

З заяви уповноваженої ОСОБА_4 особи ОСОБА_3 на ім`я головного бухгалтера ТОВ «Агродар ЛТД», вбачається, що він отримував орендну плату відповідно до наданих йому повноважень. Але, з 2017 року він не міг зв`язатися зі своїм довірителем ОСОБА_4 для передачі отриманих за довіреністю коштів, сам ОСОБА_4 також не виходив на зв`язок з ним. Враховуючи, що строк дії довіреності закінчився у 2019 році, а ОСОБА_4 за отриманням коштів не з`явився, вважає, що у нього відсутні подальші підстави для зберігання отриманих сум, тому орендна плата за 2018-2019 роки в сумі 10294, 25 грн. передана ним до каси підприємства для збереження та подальшої передачі ОСОБА_4 /а.с. 49/.

Під час розгляду справи в суді орендна плата згідно договору оренди за період з 2017 по 2020 роки включно отримана позивачем в повному обсязі, відповідно до розрахунку, наведеного в довідці № 0207/01 від 02.07.2021 /а.с. 80/.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 289/12204/17, (провадження 14-246 цс 19), від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, (провадження14-126цс19) вказувала, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що ч. 1 і 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається систематичної несплати орендної плати, що є підставою припинення права користування земельною ділянкою. На спростування даного факту позивачем не подано суду належного та допустимого доказу, відповідач заперечує проти розірвання договору оренди, тому підстав для розірвання договору оренди відсутні.

На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів судом встановлено належне виконання орендарем ТОВ «Агродар ЛТД» умов договору оренди землі від 29 травня 2013 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агродар ЛТД», зареєстрованого 10.04.2014, номер запису про інше речове право 5307799 та отримання орендодавцем ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2017 по 2019 роки.

Стосовно позовних вимог в частині стягненн орендної плати за період

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Жодних доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогами щодо перегляду розміру орендної плати чи претензій щодо несплати орендної плати суду не надано.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Стосовно позовних вимог в частині стягненн орендної плати за період з 2013 по 2016 роки суд зазначає наступне.

У відзиві на позов та в судовому засіданні представник відповідача просила застосувати відносно позовних вимог в цій частині позовну давність.

На стростування доводів позивача про несплату орендної плати за період з 2013 року по 2016 роки представником відповідача надані податкові розрахунки суму доходу, нарахованого, (сплаченого) на користь платників податку та сум утриманого з них податку за період з IV кварталу 2013 року по ІІІ квартал 2017 року /а.с. 118-194/. Проте інших доказів, які доводили, що позивач чи його представник дійсно отримували орендну плату за договором за вказаний період не надано, тому в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представником відповідача по справі у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування позовної давності в частині стягнення орендної плати за період з 2013 по 2017 роки.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд

Про порушення своїх прав, а саме про порушення свого права на отримання орендної плати за користування належної йому земельної ділянки на праві приватної власності позивач дізнався після сплину строку отримання орендної плати за кожен рік починаючи з 2013 року по 2017 рік, а позовну заяву до суду ним подано 20 травня 2021 року.

Крім того, позивачем також не доведено об`єктивну неможливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за період з 2013 року по 2016 рік подано з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить дві позовні вимоги майнового характеру.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року складає 2270 грн.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір лише за одну вимогу в розмірі 908 грн., тому з нього слід стягнути на користь держави судові витрати в розмірі 908 грн. за іншу позовну вимогу.

Керуючись ст.ст.4, 13,141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродар ЛТД» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 908 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2021 року.

Суддя М.М. Лях