Ухвала суду № 100312352, 13.10.2021, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1412/21

Провадження № 1-кс/396/269/21

УХВАЛА

13.10.2021 року м. Новоукраїнка Слідчий суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Русіна Алла Анатоліївна, за участю секретаря судового засідання Пасічник І.М., прокурора Новоукраїнської окружної прокуратури Пахомов В.В., слідчого Свірщевського Є.Є., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Грейніса В.О. розглянувши в приміщенні суду в м. Новоукраїнка Кіровоградської області клопотання старшого слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Вакулюк В.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, працює на посаді охоронника магазину "Копілка" ТОВ «ДНК ГРУПП», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , освіта середня - спеціальна, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, раніше не судимого,

по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12021121080000328 від 13 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 345 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції Вакулюк В.А. 13.10.2021 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – підозрюваному ОСОБА_1 .

З клопотання та копії повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Із змісту даного клопотання вбачається, що 13.10.2021 інспектор сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поліцейські сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області рядовий поліції ОСОБА_3 та сержант поліції ОСОБА_4 знаходилися на робочому місці (на території обслуговування) та виконували свої службові обов`язки.

Близько 08.00 год. 13.10.2021 року інспектор СРПП ОСОБА_2 та поліцейські СРПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули до магазину "Копілка", розташованого по вул. Соборна, 48 в м. Новоукраїнка Кіровоградської області, що належить ТОВ «ДНК ГРУПП» (місце реєстрації: Кіровоградська область Кіровоградський район село Соколівське, вул. Шосейна, 3, код ЄРДПОУ: 38302235), при цьому будучи у форменому однострої поліцейського, встановленого зразка, з метою перевірки дотримання карантинних заходів, що діють на території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. №1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, де без засобів індивідуального захисту було встановлено охоронника магазину “Копілка” ОСОБА_1 , який після зробленого йому зауваження вийшов із магазину на поріг зазначеного торгівельного закладу, по АДРЕСА_2 .

Інспектор сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 , призначений на посаду наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №11 о/с від 14.01.2021 р., та який перебував під час добового чергування з 12.10.2021 до 13.10.2021 при Новоукраїнському РВП ГУНП в Кіровоградській області при виконанні своїх службових обов`язків, та відповідно до ч. 1-3 ст.18 КК України, п. 1 примітки до ст.364, п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст. ст. 1-2 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 1, 2, 59, 60 Закону України «Про Національну поліцію» будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, який здійснює функції представника органу виконавчої влади та постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій, словесно звернувся до ОСОБА_1 з вимогою припинення останнім вчинення адміністративного правопорушення, а саме перебування в громадських будинках під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не реагував на вказані зауваження ОСОБА_2 повідомив про намір винесення відповідної постанови. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції, переслідуючи мету уникнення від адміністративної відповідальності.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 стоячи на порозі магазину разом з вказаними вище працівниками поліції, діючи умисно та цілеспрямовано, о 08.18 год. 13.10.2021 року перебуваючи дещо ліворуч від ОСОБА_2 , лівою рукою наніс один удар в область правої сторони голови ОСОБА_2 , тим самим спричинив останньому тілесне ушкодження у в області голови, у вигляді забою м`яких тканин у правій виличній ділянці.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного заподіяння працівнику правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто у кримінальному правопорушенні передбаченому ч.2 ст. 345 КК України.

Прокурор, слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що викладені в клопотанні та неможливість їх запобігання, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього інший захід забезпечення кримінального провадження у вигляді особистого зобов"язання .

Захисник адвокат Грейніс В.О. в судовому засіданні просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно підозрюваного захід забезпечення кримінального провадження у вигляді особистого зобов"язання, вказавши, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, висловленні у формі припущення, матеріали клопотання не містять достатніх доказів про існування оголошених ризиків.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, оцінивши в сукупності всі обставини, заслухавши думку прокурора Пахомова В.В., слідчого Свірщевського Є.Є., які клопотання підтримали, підозрюваного ОСОБА_1 та захисника Грейніс В.О., які просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання, слідчий суддя, вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також, чи доводять надані стороною обвинувачення докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, чим порушив вимоги пунктів 2, 3 частини 1 статті 194 КПК України.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

В своєму клопотанні та в судовому засіданні слідчий та прокурор посилались на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - можливість ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки особа обґрунтовано підозрюється в умисному кримінальному правопорушенні, і в разі доведення його вини у вчиненні вказаного злочину йому загрожує покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, що свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від органів досудового розслідування та суду;

- п.2 ч.1 ст.177 КПК України — знищити, сховати, спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Враховуючи ту обставину, що органами досудового розслідування проводяться першочергові слідчі дії спрямовані на встановлення обставин даного злочину та збирання речових доказів, які в подальшому можуть бути використанні для доведення або спростування вини ОСОБА_1 тому є підстави вважати, що існують ризики втрати речових доказів, у разі застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України — незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що не дасть змоги дослідити повно, всебічно та неупереджено обставини у кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати що підозрюваний намагатиметься вчинити незаконний вплив на свідків, у даному кримінальному провадженні;

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України — вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, не судимий, однак застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

У зв`язку з чим, просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, суд доходить висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчим суддею враховано обставини вчинення інкримінованого діяння та його суспільну небезпечність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 ,, виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчиненого кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

В той же час, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно роз"яснень, що містяться в п.3 та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. Обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Як встановлено слідчим суддею, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень прокурора про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст.177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів. Відповідно до довідки виданої Новоукраїнською сільською радою від 13.10.2021 року про склад сім"ї, гр. ОСОБА_5 проживає АДРЕСА_3 та до складу його сім"ї входять ОСОБА_6 - дружина та ОСОБА_7 - дочка дружини. Згідно характеристики виданої виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради від 13.10.2021 року ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_3 , за час проживання зарекомендував себе посередньо, з сусідами підтримує дружні стосунки, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує та згідно характеристики, яка видана з місця роботи, а саме ТОВ "ДНК ГРУПП" ОСОБА_1 за період роботи в ТОВ "ДНК ГРУПП" зарекомендував себе позитивно, проявляє сумлінне ставлення до виконання своїх службових обов"язків, за характером спокійний, врівноважений у відношенні з людми чемний. В колективі користується повагою.

Разом з тим, в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 відсутнє достатнє обґрунтування, що більш м`який запобіжний захід від такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, не доведено і в судовому засіданні необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Посилання прокурора на тяжкість кримінального правопорушення, як на підставу для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки лише сама тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якихо підозрюється ОСОБА_1 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, виходячи з сукупності заявлених ризиків.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 відповідних обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, а саме м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії провадження, про зміну свого місця проживання.

Посилання слідчого в свєму клопотанні як на існування ризику, в розумінні п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, жодним чином не знайшли свого об"єктивного підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу підлягає до задоволення частково.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження, що відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст.194 КПК України. В разі невиконання вищезазначених обов`язків до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 183, 193-194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Вакулюк В.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021121080000328 від 13 жовтня 2021 року, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на 60 днів, з 13.10.2021 року до 12.12.2021 року.

Покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, а саме м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії провадження, про зміну свого місця проживання.

Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваному ОСОБА_1 покласти на старшого слідчого Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Вакулюк В.А.

Повний текст ухвали складено 13.10.2021 року і оголошено учасникам провадження 13.10.2021 року о 17.45 годині.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з часу її проголошення.

Слідчий суддя: А. А. Русіна