Рішення № 100311676, 12.10.2021, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1357/21

Номер провадження №2/351/613/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Собка В.М. ,

секретар Нагірняк В.М. ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Снятинської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_2 , після її смерті якої єдиною спадкоємицею за заповітом, є дочка померлої, позивачка по справі ОСОБА_1 .

Позивачка зазначає, що до складу спадщини після смерті її мами входять земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва № НОМЕР_1 площею 0,576 га та № НОМЕР_2 площею 0,674 га, загальною площею 1,25 га, що розташовані на території Снятинської міської ради, які належали їй на підставі Державного акту на право власності на землю серії РІ №195209, який був виданий ОСОБА_2 18.02.2003, уже після її смерті.

За життя ОСОБА_2 30.01.1998 посвідчила заповіт, яким усе своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .

У встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, у зв`язку із тим, що державний акт на право власності на землю виданий спадкодавиці вже після її смерті.

Позивачка після смерті мами, спадщину прийняла, користується земельними ділянками, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину, а тому просила суд визнати за нею право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №0665 площею 0,576 га та №1521 площею 0,674 га, загальною площею 1,25 га, що розташовані на території Снятинської міської ради, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії РІ №195209, виданого ОСОБА_2 18.02.2003 після її смерті.

Позивачка подала до суду заяву, якою позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задоволити, справу просив розглядати без її участі.

Заступник міського голови Снятинської міської ради В.Кушик подав до суду заяву, у якій зазначив, що Снятинська міська рада у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду, справу просив розглядати без участі представника міської ради.

Дослідивши матеріали справи, зокрема: Копію Державного акту РІ №195209, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №130, виданого ОСОБА_2 18.02.2003; Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 ; Заповіт ОСОБА_2 від 30.01.1998; Довідку Снятинської міської ради №630 від 21.07.2021, про право власності, що видається у зв`язку з оформленням спадщини, які повністю доводять підставність та обгрунтованість позовних вимог, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.

Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що є підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №0665 площею 0,576 га та №1521 площею 0,674 га, загальною площею 1,25 га, що розташовані на території Снятинської міської ради, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії РІ №195209, виданого ОСОБА_2 18.02.2003 після її смерті.

На підставі наведеного, та ст. ст. 174, 328, 392, 1218, 1225, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №0665 площею 0,576 га та №1521 площею 0,674 га, загальною площею 1,25 га, що розташовані на території Снятинської міської ради, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії РІ №195209, виданого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 після її смерті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В.М.Собко