Ухвала суду № 100310563, 13.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 р. № 400/9478/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв,54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.2021 № 306244,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306244 від 23.09.2021 року.

12 жовтня 2021 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення на час розгляду справи дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306244 від 23.09.2021 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилався на протиправність окаржуваної постанови та зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом та може бути пред`явлена відповідачем до примусового виконання. Примусове стягнення з позивача штрафу, на думку позивача, може ускладнити ефективний судовий захист, та є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову та матеріали, додані до неї, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову та додатків наданих до позову, суд не вбачає належних доказів того, що відповідачем звернуто оскржувану постанову до виконання в примусовому порядку.

Твердження позивача наведене в заяві про забезпечення позову про те, що відповідач може звернутися до виконавчої служби з оскаржуваною постановою, що в результаті може призвести до порушення прав позивача є лише припущеннями. Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного належного доказу про те, що відповідач звернувся до виконавчої служби з оскаржуваною постановою для її виконання позивачем в примусовому порядку.

Таким чином, суд вважає що позивач звернувся до суду з відповідною заявою передчасно.

При цьому, наявність очевидних ознак протиправності постанови відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Малих