Рішення № 100310285, 07.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

справа №380/8506/21

провадження № П/380/8635/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Кулинич М.А.,

представника відповідача Баліцький О.Й.,

представника третьої особи Деркач А.І.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ 37831493) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України у Львівській області №02-02/-31 від 20.04.2021 про скасування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну, виданого 16.02.2017 Буським РС НУДМСУ у Львівській області;

- зобов`язати ГУ ДМС України у Львівській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий Цикорідзе Рамазу 16.02.2017 Буським РС ГУДМСУ у Львівській області, посвідку на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_2 від 01.10.2019 терміном дії до 30.09.2029.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 16.02.2017 завідувачем Буського районного сектору ГУ ДМС України у Львівській області видано дозвіл на імміграцію від 16.02.2017 №4621/1. На підставі вказаного дозволу, позивачем отримано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_3 від 23.02.2017. Однак, таку було визнано незаконною та скасовано 01.06.2017 рішенням ГУ ДМСУ у Львівській області №03.01/65 та згодом видано нову посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 01.10.2019, терміном дії до 30.09.2029. Головним управлінням ДМС України у Львівській області прийнято рішення №02-02/-31 від 20.04.2021 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, виданого 16.02.2017 Буським РС ГУ ДМСУ у Львівській області. Позивач вважає таке рішення незаконним та необгрунтованим. Вказує, що при прийнятті такого рішення, відповідачем було порушено процедуру скасування

Ухвалою від 31.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

15.06.2021 за вх. № 43229 надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

15.06.2021 за вх. №43231 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління Служби безпеки України у Львівській області.

Ухвалою суду від 18.06.2021 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.

23.06.2021 за вх. №45162 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив. Зазначив, що 16.02.2017 Буським РС ГУ ДМСУ у Львівській області було надано позивачу на підставі п.2 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію в Україну за №4621/1, як особі, що є опікуном громадянина України. Вказаний дозвіл надано враховуючи рішення Буського районного суду Львівської області від 04.11.2016 у справі №440/1297/16-ц, згідно якого позивача було призначено опікуном над ОСОБА_2 11.03.2021 на адресу відповідача надійшло подання від Управління СБУ у Львівській області від 11.03.2021 №62/5/2-898 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, що є особою без громадянства, діяльність якого створює загрози національній безпеці та громадському порядку в України. Зазначено, що УСБУ у Львівській області здобуто факти щодо фіктивності, недотримання процедури надання статусу опікуна та неналежне виконання обов`язків опікуна. Зазначив, що звільнення позивача на підставі ухвали Буського районного суду Львівської області від 30.10.2020 №943/1605/20 від виконання опікунських обов`язків та наявність фактів фіктивності реєстрації листа опікунської ради при Буській РДА від 03.11.2016, що були встановлені судом є правомірною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію». Крім цього, повідомив, що Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) від 12.02.2021 №203/2021», позивача включено до числа осіб відносно якого застосовуються персональні санкції. Вважає, що заявлені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

30.06.2021 за вх. №7587ел. від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскільки подання ГУ ДМСУ у Львівській області №62/5/2-898 датоване 11.03.2021, рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №02-02/31 прийняте 20.04.2021, відповідачем не було дотримано місячного строку для прийняття вказаного рішення від 20.04.2021. Зазначив, що відповідачем не виконано обов`язку щодо всебічності та повноти отримання необхідної інформації з різних, передбачених законодавством джерел, необхідної для вирішення питання щодо скасування відповідного дозволу на імміграцію, чим порушив положення пункту 9 частини 2 статі КАС України, оскільки позивача не запрошували для надання пояснень з питання скасування його дозволу на імміграцію в Україну, у результаті чого, останній не міг заперечити проти такого скасування, висловити свою позицію з вказаного питання. Також вказує, що відповідач не обґрунтував посилання на п.1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», зокрема, те, які саме неправдиві відомості чи підроблені документи були подані позивачем для оформлення дозволу на імміграцію в Україну. Щодо рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введених в дію Указом Президента України від 21.05.2021 №203/2021, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на вказаний указ, оскільки такий був введений в дію вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 08.07.2021, занесеною у протокол підготовчого засідання, задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління Служби безпеки України у Львівській області (79012, м. Львів, вул. Д. Вітовського, 55).

26.07.2021 за вх. №8369ел. від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

11.08.2021 за вх. №8828 представником позивача долучено до матеріалів справи докази скерування позовної заяви з додатками для третьої особи.

07.09.2021 за вх. №9516ел. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом ухвалено відкласти розгляд справи на 23.09.2021.

Ухвалою суду від 23.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимог підтримав, просив суд позов задоволити в повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з огляду на викладене у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Буського районного суду Львівської області у справі №440/1297/16-ц визнано недієздатним громадянина України ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_3 його опікуном.

16.02.2017 Буським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Державної міграційної служби України на підставі висновку про результати розгляду звернення щодо надання дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства Цикорідзе Рамазу, рішення Буського районого суду Львівської області від 04.11.2016 у справі №440/1297/16-ц, позивачу видано дозвіл на імміграцію в Україну №4621/1. Дозвіл дійсний до 15.02.2018.

22.07.2017 ОСОБА_3 звернувся до відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМСУ у Львівській області з заявою про оформлення посвідки на постійне проживання.

На підставі вказаного дозволу, 23.02.2017 позивачем отримано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_3 .

10.03.2017 ОСОБА_3 оформлено посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 .

10.03.2017 ОСОБА_3 оформлено посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серї НОМЕР_4 .

ГУ НП у м.Києві звернулося до ГУ ДМС України у Львівській області з поданням від 25.02.2017 №3432/125/01/14-2017 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 . Подання обґрунтоване тим, що дії позивача загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України. ОСОБА_1 неодноразово затримувався співробітниками поліції за порушення правил перебування на території України та був видворений. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку в базах Інтерполу Грузії та Російської Федерації. Суспільна небезпечність перебування ОСОБА_1 на території України полягає у встановленні ним контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угруповань, які вчиняють тяжкі або особливо тяжкі злочини. Він зберігає і розвиває злочинні традиції, ідеї, погляди з метою залучення до злочинної діяльності молоді. Намагається контролювати лідерів організованих злочинних угруповань, які діють на території одного (кількох) регіонів та збільшувати масштаби діяльності їх злочинної організації. Координує і узгоджує свої дії з лідерами криміногенного середовища.

За результатами розгляду вказаного подання ГУ НП у м.Києві від 25.02.2017 №3432/125/01/14-2017 Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області прийняло рішення №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Багдаті, Грузія, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон НОМЕР_4 , видане 10.03.2017 терміном дії до 10.03.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі №813/2335/17 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 №876/1871/18 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №813/2335/17 без змін.

У зв`язку із скасуванням рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №03.01/65 від 01.06.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати нову посвідку на постійне проживання.

31.07.2018 року відповідачем надана відповідь за №ДМС 4601.4.1-15716/46.2-18, в якій зазначив про можливість оформлення нової довідки на підставі пунктів 32-34 Прядку №321.

28.10.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про отримання посвідки на постійне проживання із додатками (копія рішення у справі №813/2335/17, оригінал посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 23.02.2017 року, чотири фотокартки та довідка Буської центральної райлікарні Львівської області від 29.10.2018 про знаходження на лікуванні).

06.11.2018 року відповідачем надана відповідь за №ДМС 4601.4.1-24112/46.2-18 в якій вказано, що відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та з урахуванням вимог, визначених пунктами 17 і 18 Порядку, можуть особисто звернутися за оформленням нової посвідки відповідно до пунктів 32-33 Порядку №321. Крім того, зазначає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01.06.2017 визнано недійсним та таким, що підлягає вилученні видане 10.03.2017 року посвідчення особи без громадянства для виїзду закордон серії НОМЕР_4 , яке позивачем не повернуто. Посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям та особам без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а документи подаються не пізніше за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку проживання і Україні.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення та видачі посвідки на постійне проживання, звернувся з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №1340/6214/18 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області щодо не оформлення та невидачі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) посвідки на постійне проживання.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області видати ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 №857/6042/19 апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 – без змін.

На виконання вказаного рішення позивачу видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 , строком дії до 30.09.2029.

11.03.2021 Управління Служби безпеки України у Львівській області звернулось з поданням №62/5/2-898 до начальника Головного управління ДМС України у Львівській області, щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2 від 01.01.2019.

В обгрунтування такого подання, зазначено, що вжитими Управлінням заходами здобуто факти щодо фіктивності набуття позивачем статусу опікуна та неналежне виконання обов`язків піклувальника. Виявлені факти були скеровані на адресу органу опіки та піклування Буської РДА Львівської області.

Опікунська рада Буської РДА ініціювала звернення до суду із заявою про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків опікуна на недієздатною особою ОСОБА_2 .

Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 30.10.2020 заяву органу опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над ОСОБА_2 , який визнаний недієздатним згідно рішення Буського районного суду Львівської області від 04.11.2016.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18.02.2021, ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30.10.2020 залишено без змін.

19.04.2021 за №14/3-1502 Управлінням Служби безпеки України у Львівській області надано відповідачу додаткову інформацію щодо виявлених порушень в міграційній сфері. Повідомлено про звільнення ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над ОСОБА_2 . Повідомлено також, що за наявними оперативними даними ОСОБА_1 є кримінальним авторитетом у статусі «злодія в законі», який перебуваючи на території України негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні, має наміри створити організовану групу для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, підтримання злодійських традицій, фінансування та збільшення масштабів організованої злочинності, що негативно відображається на оперативній обстановці в регіоні та державі в цілому, його перебування на території країни створює загрозу у забезпеченні національної безпеки України та охороні громадського порядку.

20.04.2021 затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства Цикорідзе Рамазу, яким рекомендовано скасувати повністю рішення Буського РС ГУДМСУ у Львівській області від 16.02.2017 про надання дозволу на імміграцію в Україну особі без громадянства ОСОБА_3 на підставі п.1. п.5 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 01.10.2019 терміном дії до 30.09.2029; по факту скасування дозволу інформувати заявника, а також надіслати копію рішення до Буського МРВ ГУДМСУ у Львівській області для вжиття заходів та вилучення посвідки на постійне проживання відповідно до ст. 13. Закону України «Про імміграцію» та пункту 68 Порядку оформлення; у зв`язку із скасуванням посвідки на постійне проживання, визнати недійсним та таким, що підлягає вилученню видане посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 від 16.01.2020; інформувати виконавчий орган селищної ради для зняття з реєстрації місця проживання зазначеної особи відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207.

20.04.2021 Головним управлінням Державної міграційної служби України у Львівській області прийнято рішення №02-02/-31 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане особі без громадянства ОСОБА_1 .

Повідомлено про те, що відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Листом від 22.04.2021 ОСОБА_3 повідомлено про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Разом з листом направлено копію вказаного рішення.

Указом Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 введені в дію Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

Згідно з вказаним рішенням: відповідно до статті 5 Закону України "Про санкції" Рада національної безпеки і оборони України вирішила: Підтримати внесені Кабінетом Міністрів України та Службою безпеки України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1;

Відповідно до додатку за № 491 до зазначеного Указу, серед осіб, до яких застосовані вказані санкції є уродженець Грузії, особа без громадянства ОСОБА_1 .

Тринадцятим обмежувальним заходом застосовним до ОСОБА_1 є: інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання, скасування посвідки на тимчасове проживання; відмова у наданні дозволу на імміграцію, скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне проживання; відмова в продовженні строку перебування в Україні; відмова в задоволенні заяви про прийняття до громадянства України; примусове видворення за межі України).

Вважаючи рішення ГУ ДМС України у Львівській області №02-02/-31 від 20.04.2021 про скасування ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 с.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» мігрувати в Україну на постійне проживання.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства є Закон України “Про імміграцію” від 07.06.2001 року №2491-III (далі – Закон № 2491-III).

Відповідно до частини 1 абзаців 1 і 4 статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Статтею 1 Закон України №2491-III, в редакції, чинній на момент прийняття рішення, передбачено, що дозвіл на імміграцію це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію, а імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до статті 1 Закон України №2491-III іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Зокрема, частиною 1 статті 12 Закону №2491-III передбачено перелік підстав за яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, а саме якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Пунктами 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати Державна міграційна служба, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є Державна міграційна служба, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу .

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно п. 64 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 321 (далі-Порядок №321) посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до п.65 Порядку №321 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Державна міграційна служба, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом Державної міграційної служби, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття (п.66 Порядку №321)

Територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Державну міграційну службу та Адміністрацію Держприкордонслужби (п.67 Порядку №321)

Згідно з підпунктом 4 пункту 72 вищезазначеного Порядку оформлення, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки.

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну міграційну службу, Державна міграційна служба України та її територіальні органи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Крім того, посилання позивача на порушення відповідачем встановленого порядку скасування дозволу на імміграцію, а саме недотримання відповідачем обов`язку, щодо запрошення для надання пояснень, є хибним.

Так, відповідно до вимог вказаного вище п. 23 Порядку №1983 Державна міграційна служба, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Аналіз зазначеного пункту свідчить, що закріплена законодавцем можливість запрошувати іммігрантів для надання пояснень або запитувати додаткову інформацію, має більш диспозитивний характер, тобто носить допоміжну функцію для прийняття відповідного рішення.

Більш того, запрошення іммігрантів для надання пояснень, відбувається в разі наявності достовірної інформації щодо реєстрації за місцем постійного проживання, відсутність відомостей про місцезнаходження позивача на період скасування йому посвідки, дає підстави стверджувати, що безпосередньо самим позивачем були порушені вимоги п. 19 Порядку 1983, яким передбачено, що іммігранти, які отримали посвідки, повинні зареєструватися за місцем постійного проживання, а у разі зміни місця проживання перереєструватися в порядку, встановленому для громадян України.

З аналізу зазначеної норми, обов`язку відповідача щодо запрошення особи відносно якої приймається таке рішення не має, як і додаткова інформація запитується лише в разі необхідності.

Тобто, закріплена законодавцем можливість запрошувати іммігрантів для надання пояснень або запитувати додаткову інформацію, має більш диспозитивний характер, тобто носить допоміжну функцію для прийняття відповідного рішення.

Як стверджує відповідач, в даному випадку він не мав потреби в додатковій інформації.

Суд зазначає, що відповідачем було прийнято спірне рішення на підставі відомостей, викладених у поданні Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/5/2-898 від 11.03.2021 «Щодо скасування дозволу на імміграцію» ОСОБА_1 .

В свою чергу, Управління Служби безпеки України у Львівській області у зазначеному поданні вказало на факти щодо фіктивності набуття ОСОБА_1 статусу опікуна, зокрема щодо наявності ознак підробки листа від 03.11.2016 за №01/1536 про відсутність заперечень щодо призначення ОСОБА_4 опікуном, відсутності матеріалів справи від 2016 року про належне виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків, як опікуна.

Суд вважає, що оскільки подання Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/5/2-898 від 11.03.2021 є чинним, дії щодо складання протиправними в судовому порядку не встановлювались, відповідачем на його підставі правомірно було прийнято спірне рішення.

Крім цього, суд звертає увагу, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 30.10.2020 задоволено заяву органу опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи судом було встановлено, що опіка над недієздатним ОСОБА_2 , яким опікується ОСОБА_1 полягає виключно у перерахуванні коштів на картковий рахунок підопічного ОСОБА_2 . Крім цього, твердження опікуна ОСОБА_1 про те, що його підопічний проходить регулярно медичний огляд за його участю як опікуна, придбаває продукти харчування опікун, здійснює належний догляд за підопічним суду не представлено належних доказів таким твердженням.

Заслухавши поясненнями заінтересованої особи ОСОБА_1 та показання свідка, судом встановлено розбіжності, які є суттєвими і не підтверджують добросовісність виконання обов`язку опікуном по відношенню до підопічного, а вказують на те, що опікунство ОСОБА_1 над підопічним ОСОБА_2 є формальним.

Крім цього, судом встановлено також, що ОСОБА_1 не виконувались в повному обсязі обов`язки опікунів передбачені Наказом від 26.05.1999 року № 34/166/131/88 «Про затвердження Правил опіки і піклування», з досліджених в ході судового розгляду актів обстеження матеріально-побутових умов не вбачається, що опікун ОСОБА_1 постійно перебував біля підопічного.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30.10.2020 залишено без змін. Апеляційний вказав про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 є підставною і такою, що підлягає до задоволення.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка М. Б., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Верховний суд погодився з висновками судів, та зазначив, що, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги про те, що опікун ОСОБА_1 здійснює належний догляд за підопічним ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка Михайло Богданович, залишено без задоволення, а ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30.102020 та постанову Львівського апеляційного суду від 18.02.2021 залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто звільнення позивача від виконання обов`язків опікуна над особою ОСОБА_2 на підставі вищезазначеної ухвали суду від 30.10.2020 №943/1605/20, а також наявність фактів фіктивності реєстрації листа опікунської ради при Буській районній державній адміністрації Львівської області від 03.11.2016 є правомірною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Протилежно позивачем не доведено. Покликання, що опікунство надано позивачу за рішенням суду у справі №440/1297/16-ц від 04.11.2016 і таке не переглянуто за нововиявленими обставинами не відповідає дійсності, так як опікунство, яке надано таким рішенням суду над особою так і ухвалою суду від 20.10.20120 звільнено ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над ОСОБА_2 . Отже обставини встановлені, а факти доведені і не потребують встановлення інших обставин, дане підтверджується і викладеним у подані СБУ УСБУ у Львівській області від 11.03.2021, яке слугувало підставою скасування дозволу позивачу на імміграцію.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Trofimchuk проти України", від 28.10.2010 № 4241/03 зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України, третя особа - Управління Служби безпеки України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії є таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилань відповідача про обов`язкове виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14.05.2021 «Про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Крім цього, суд звертає увагу, що в межах розгляду даної справи, судом не надається оцінка вказаній обставині, оскільки, із матеріалів справи убачається, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі подання Управління Служби безпеки України, натомість, посилання у відзиві на позовну заяву на указ Президента України є довідковим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії– відмовити.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.10.2021.

Суддя Сподарик Н.І.