Рішення № 100310218, 07.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

справа №380/8067/21

провадження № П/380/8186/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Крикливець Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №5119-4264/С-52/8-1300/21 від 06.05.2021 в частині обмеження максимального розміру призначеної позивачці у зв`язку з втратою годувальника пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок призначеної позивачці у зв`язку з втратою годувальника пенсії та призначити її у розмірі 60 відсотків середньомісячного заробітку її померлого чоловіка ОСОБА_2 , що вказаний у довідці Львівської обласної прокуратури №21/24вих-21 від 31.01.2021, тобто без обмеження максимального розміру пенсії, провести перерахунок пенсії з 25.01.2021 та виплатити різницю суми нарахованої після перерахунку та фактично отриманої пенсії за минулий період з 25.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». 10.04.2021 звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії у розмірі 60% середнього заробітку померлого чоловіка, що вказаний у довідці Львівської обласної прокуратури №21/24вих-21 від 13.01.2021. Відповідач, листом від 06.05.2021 повідомив, що при проведенні перерахунку пенсії застосовано норму абз 6 п. 15 ст. 85 Закону України «Про прокуратуру», згідно якої максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а тому з 25.01.2021 призначено у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, тобто у розмірі 17690 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернулась з вказаною позовною заяву до суду.

Ухвалою суду від 24.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також усі докази/належним чином завірені копії документів на спростування вимог позовної заяви.

24.06.2021 за вх. №45641 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що отримання пенсії по втраті годувальника не передбачає виникнення права особи, яка не відноситься до суб`єктів, яким надано право на пенсію за Законом України «Про прокуратуру», на перерахунок пенсії згідно норм цього закону та з підстав, що надають право виключно працівникам прокуратури на здійснення перерахунку призначеної пенсії. Розмір пенсії прокурора або його заробітку не підлягає перерахунку після його смерті, якщо право на таку пенсію або його заробіток годувальник не мав за життя. Отже, оскільки годувальник позивачки помер у 2016 році, відповідно заробіток, який визначений у довідці від 13.01.2021 №21/24вих-21 виданою Прокуратурою Львівського області, годувальник не мав за життя, тому і відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу. Також зазначив, що відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що максимальний розмір пенсій призначених (перерахованих) зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб. які втратили працездатність.

Ухвалою суду від 23.07.2021 витребувано у відповідача додаткові докази.

Ухвалою суду від 23.07.2021 продовжено процесуальний строк розгляду справи.

09.08.2021 за вх. №57609 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів. Долучено копію заяви позивача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.09.2021 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/8067/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.09.2021 за вх. №67155 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме долучено копію розпорядження про призначення пенсії ОСОБА_2 .

У засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Відповідач явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справі. Представник відповідача у засіданні, яке відбулось 30.09.2021 проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 , відповідно до ч.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, призначена і виплачується пенсія у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_2

10.04.2021 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про перерахунок зазначеної пенсії по втраті годувальника у розмірі 60% середньомісячного заробітку, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 13.01.2021 за №21/24вих-21 про заробітну плату покійного чоловіка ОСОБА_2 .

Листом №5119-4264/С-52/8-1300/21 від 06.05.2021 відповідач повідомив позивачку про те, що з 25.01.2021 її було переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, здійснено перерахунок за поданою довідкою від 13.01.2021 за №21/24вих-21 та у відповідності до абз.6 ч.15 ст.86 Закону «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, відтак розмір пенсійної виплати з 25.01.2021 становить 17690 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Правові засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури встановлює Закон України «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VІІ).

Закон №1697-VII є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.

Згідно з преамбулою Закону №1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно п.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VI пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В частині 2 та 3 ст.36 Закону №1058-IV розкрито умови за яких особа має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини дев`ятнадцятої 86 Закону №1697-VII.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Як встановлено судом та не заперечує відповідач, позивачка набула право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника її покійного чоловіка ОСОБА_2 , яке в свою чергу і було реалізоване з 25.01.2021, однак із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого ч.15 ст.86 Закону №1697-VII, що підтверджується протоколом перерахунку від 01.02.2021.

Так, абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

На переконання суду, вказана норма поширюються на пенсії, що призначаються працівникам прокуратури згідно Закону №1697-VII, та не може застосовуватися до пенсій у зв`язку з втратою годувальника, що призначені членам сім`ї померлого годувальника, розмір яких визначається ч.19 ст.86 Закону №1697-VII виходячи із відсоткового розміру середньомісячного заробітку годувальника.

При цьому, жодних обмежень до виплати такої пенсії згадана вище норма не містить.

Системно-логічне дослідження ст.86 Закону №1697-VII дозволяє дійти висновку про те, що абз.6 ч.15 має смисловий зв`язок з частинами першою - чотирнадцятою даної статті, які регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років та по інвалідності. При цьому законодавча конструкція ст.86 Закону №1697-VII в цілому виокремлює питання призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в окрему частину дев`ятнадцяту, яка не пов`язана з частиною п`ятнадцятою, а тому обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

З аналізу наведеного слідує, що ОСОБА_1 , це вдова померлого батька, яка має право на передбачену ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі № 591/1135/17.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі "Андрєєва проти Латвії" (п. 77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі "Будченко проти України" (рішення від 24 квітня 2014 року, заява N 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України, п. 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).

Наведе свідчить, що суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Таким чином при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Судом також враховується, що згідно викладеного у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002р. №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Тому за встановлених фактичних обставин справи суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладеного у листі №5119-4264/С-52/8-1300/21 від 06.05.2021 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% середньомісячного заробітку померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно довідки від 13.01.2021 за №21/24вих-21 з 25.01.2021.

З огляду на викладене, у позивачки наявне право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ч.19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% середньомісячного заробітку померлого чоловіка, тобто без обмеження максимального розміру пенсії. Обмеження 10 прожитковими мінімумами на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до позивачки не застосовуються, так як вона отримує пенсію в разі втрати годувальника.

Законодавча конструкція статті 86 Закону № 1697-VІІ виокремлює питання призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в окрему дев`ятнадцяту частину, яка не пов`язана з частиною п`ятнадцятою, а тому, на переконання колегії суддів, обмеження щодо максимального розміру пенсії не може бути застосовано до осіб, яким призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладеного у листі №5119-4264/С-52/8-1300/21 від 06.05.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% середньомісячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно довідки від 13.01.2021 за №21/24вих-21 з 25.01.2021 та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2021.

Суддя Сподарик Н.І.