Ухвала суду № 100310206, 13.10.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3304/21

Провадження № 1-кп/185/426/21

У Х В А Л А

13 жовтня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

за участю секретаря - Білого А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021041370000080 від 14 березня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора - Зейналова І.А. огли,

захисника обох обвинувачений - адвоката Мелешка І.В..

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна.

Так, відповідно до клопотання зазначено, що ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, первинної медичної допомоги потерпілому не надав, після вчинення злочину до правоохоронних органів не звернувся. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_1 може переховуватися від суду, також може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він є обвинуваченим, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі. Також ОСОБА_1 , не маючи офіційного джерела прибутків, міцних соціальних зв`язків, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, щоби мати можливість працювати і відшкодувати збитки. Також обвинувачений та захисник вказали, що в установі тримання під вартою не забезпечується належним чином карантинні заходи, обвинувачений до затримання працював та частково відшкодував завдані збитки.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , то у клопотанні прокурора зазначено, що ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, первинної медичної допомоги потерпілому не надав, після вчинення злочину до правоохоронних органів не звернувся. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_2 може переховуватися від суду, також може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він є обвинуваченим, незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показів чи відмови від показів взагалі. Також ОСОБА_2 , не маючи офіційного джерела прибутків, міцних соціальних зв`язків, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, зазначили, що ОСОБА_2 сам зявився до поліції та сам зявився до слідчого судді, коли вирішувалось питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили застосувати домашній арешт, щоб мати можливість утримувати сім`ю. Також захисник зазначив , що потерпілий не вказував на обвинуваченого, як на особу, яка забирала його майно. Також заперечили можливість впливу на свідків. Захисник вказав на незабезпечення карантинних заходів в установі тримання підзахисного під вартою.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 14 жовтня 2021 року.

Як встановлено, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, доказів щодо міцності соціальних зв`язків (наявності сім`ї, дітей, роботи) під час розгляду клопотання стороною захисту не надано. Навпаки встановлено, що місце реального проживання та місце зареєстрованого проживання відрізняються.

Дані обставини й на даний час свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику впливу на свідків, то станом на 13.10.2021 року даний ризик також має місце, бо свідки не допитані й судове засідання не відбулось, через відсутність одного із захисників. За наявності відомостей про адреси проживання свідків обвинувачені можуть на них впливати.

В той же час ризик вчинення іншого кримінального правопорушення щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження, бо вони раніше не судимі, а доказів схильності до протиправної поведінки прокурором не надано.

Також суд звертає увагу на те, що безпідставним є посилання прокурора на те, що обвинувачені не звернулись до правоохоронних органів та зникли з місця вчинення злочину, бо законодавство не містить таких вимог та не покладає такого обов`язку.

Так, тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою - на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу зараз втратили свою актуальність, а особа обвинувачених перестала бути такою, яка може ухилитися від суду.

Також, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про можливість ухилення від суду, впливу на свідків разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із застосуванням насильства, розмір застави не визначати.

Стосовно доводів захисту про ризик зараження COVID-19, то суд враховує, що постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" протиепідомічні заходи встановлено на всій території України. Даний нормативний акт не перешкоджає триманню обвинувачених під вартою. Щодо доводів обвинувачених про порушення протиепідемічних заходів суд вважає необхідним довести цю інформацію до керівника установи виконання покарань.

Під час розгляду клопотання не надано доказів неможливості тримання обвинувачених під вартою або потреби в негайному наданню медичної допомоги і неможливості її забезпечення в умовах тримання під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 10 грудня 2021 року, 10.40 год..

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 10 грудня 2021 року, 18.40 год..

У клопотанні обвинувачениого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх захисника про застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 10 грудня 2021 року.

Повідомити Начальника Дніпровської установи покарань ДПСУ в Дніпропетровській області №4 про заяви обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника, щодо порушення карантинних заходів в установі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: М. С. Мицак