Ухвала суду № 100309808, 13.10.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1607/20

Провадження № 1-кп/177/50/21

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді - Березюк М. В.

за участю:

секретаря судового засідання - ФеренцЯ.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040450000474 від 14.10.2020 щодо ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі:

прокурора Томенко М.А.

представника потерпілого адвоката Савченко О.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених: адвокатів Орлова В.І. та Велегури М.І.

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Справа перебуває на стадії судового розгляду.

13.10.2021 прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, які були підставою для застосування та продовження цього ж запобіжного заходу та продовжують існувати. Прокурор вважав, що інші, більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку кожного з обвинувачених.

В ході судового засідання прокурор заявлені клопотання підтримав, з підстав, наведених у них та просив задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожен окремо, не змогли висловити свою позицію щодо вказаного клопотання, покладався на позицію захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Орлов В.І., вказував на необґрунтованість клопотання прокурора, недоведеність ризиків вказаних прокурором. Зазначав, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, а тому з урахуванням практики ЄСПЛ він надалі не може утримуватися під вартою, обраний запобіжний захід має бути замінений на більш м`який – домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Велегура М.І., просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як необґрунтоване, через не підтвердження ризиків, та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначав, що обвинувачений тяжко хворіє, має постійне місце проживання.

Представник потерпілого ОСОБА_3 , адвокат Савченко О.М., в ході судового засідання підтримала клопотання прокурора та вважала за необхідне його задовольнити.

Заслухавши думку учасників судового провадження, розглянувши матеріали поданого клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого окремо до кожного з обвинувачених, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ухвалами Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.10.2020, який неодноразово продовжувався Криворізьким районним судом Дніпропетровської області під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, востаннє, згідно з ухвалою від 16.08.2021, спливає 14.10.2021.

Станом на 13.10.2021, завершити розгляд справи, з об`єктивних причин, не представляється можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177КПК України, серед яких, ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинувачених, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, суд враховує, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, пов`язаного з застосування насильства, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна. Під загрозою можливого призначення покарання, у разі доведення їх вини у вчиненні вказаного правопорушення, останні можуть переховуватися від суду, а отже ризик можливого переховування від суду не зменшився та продовжує існувати.

Доводи прокурора щодо існування ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, підтверджується даними обвинувального акта, згідно якого відносно ОСОБА_1 на розгляді інших судів перебувають кримінальні провадження за його обвинуваченням, в тому числі за тяжкі злочини проти власності, що стороною захисту не заперечувалося. Сам факт перебування на розгляді інших судів кримінальних проваджень, свідчить про існування ризику ймовірного вчинення останнім нового кримінального правопорушення.

Ризик можливого впливу на свідків, суд також вважає обґрунтованим та таким, що продовжує існувати, оскільки розгляд справи розпочато спочатку, відповідно свідки підлягають безпосередньому допиту в новому складі суду. У зв`язку з відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту, обвинувачені обізнані з анкетними даними свідків, а тому існує ймовірність впливу з боку обвинувачених на свідків, які ще не допитані судом. Факт впливу на свідків по даному кримінальному провадженню, був встановлений у судовому засіданні при розгляді справи іншим суддею, що зафіксовано в ухвалі суду від 23.06.2021, яка не оскаржена. Про певний тиск на неї в минулому судовому засіданні вказувала свідок ОСОБА_5 , зазначаючи, що отримувала дзвінки від ОСОБА_1 та іншої особи, в період перебування ОСОБА_1 під вартою.

Доводи захисника Велегура М.І. щодо потреби обвинуваченого ОСОБА_2 в лікуванні, як підстави для зміни запобіжного заходу, суд розцінює критично, оскільки як слідує з довідки ДУ «Дніпропетровська виправна колонія № 89», ОСОБА_2 проходить відповідне лікування у даній установі, що відповідає його медичному діагнозу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд дійшов висновку, що обраний відносно кожного з обвинувачених, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а також особі обвинувачених, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на переконання суду, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому строк дії запобіжного заходу має бути продовжено на 60 діб.

З вищевказаних підстав, не підлягає задоволенню клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Томенко М.А. про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Велегури М.І., а також обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Орлова В.І., про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11.12.2021, включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 11.12.2021, включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя М.В. Березюк