Ухвала суду № 100309623, 13.10.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1236/20

Провадження № 1-кп/0203/367/2021

У Х В А Л А

13.10.2021 року Колегія суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

суддів- Казак С.Ю., Колесніченко О.В.

при секретарі - Муліної В.К.

за участю прокурора - Будака О.С.

законного представника обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисників обвинувачених – Нетяги Т.В., Савченко І.В.,

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040640002468 від 08.11.2019 року, №12020040030000723 від 07.04.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187, ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без можливості внесення застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені п.п. 1,2,4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання останньому міри запобіжного заходу, а саме обвинувачений вчинив тяжкий злочин, тому є підстави вважати, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час не встановлено місцезнаходження речових доказів, яким заволоділи ОСОБА_2 спільно з невстановленими особами у результаті розбійних нападів, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як на даний час не встановлено інших співучасників ОСОБА_2 , які причетні до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України, а тому у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може сприяти іншим співучасникам злочину шляхом надання порад, вказівок. Окрім того, заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на те, наявні ризики, передбачені п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України та п.2,4 ст. 178 КПК України, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років із конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому у інкримінованого йому злочинах, тому є достатньо підстав вважати, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений зможе переховуватися від суду, окрім того, слід враховувати особу обвинуваченого, який офіційно не працює, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу для підтримання своєї життєдіяльності, тому існує ризик вчинення ним аналогічних умисних корисливих злочинів. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам.

Захисник Нетяга Т.В. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_2 на інший, не пов`язаний із триманням під вартою, посилаючись на те, що його підзахисний має постійне місце мешкання, реєстрації, має міцні соціальні зв`язки, ризики прокурором не доведені.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Захисник Савченко І.В. просив змінити запобіжний захід підзахисному ОСОБА_3 на більш м`який, а саме на особисте зобов`язання, оскільки останній виконує покладені на нього обов`язки в повному обсязі, будь-яких порушень не допускав, відшкодував потерпілим завдану як матеріальну так і моральну шкоду, офіційно працює. Окрім того, пояснив, що підзахисний у зв`язку із домашнім арештом, не може працювати в інші зміни, що не дає йому можливість заробляти більшу зарплату.

Представник обвинуваченого та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали думку захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід продовжити обрану міру запобіжного заходу з наступних підстав.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 17 жовтня 2021 року.

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_5 зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на потерпілих та свідків, переховуватися від суду із метою уникнення відповідальності та продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Отже на теперішній час не зникли ризики, зазначені ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 міри запобіжного заходу.

Крім того, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.

Суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 днів, без можливості внесення застави.

Окрім того, ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого закінчується 19 жовтня 2021 року.

Розглядаючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приймає до уваги, що останній на протязі розгляду справи не порушував вимоги домашнього арешту, офіційно працевлаштувався та має позитивну характеристику по місцю праці, що підтверджується наданими документами, відшкодував потерпілому завдану шкоду, у зв`язку із чим колегія вважає за можливе змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання, з покладення обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 331 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.

Продовжити міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 грудня 2021 року, без можливості внесення застави.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту залишити без задоволення.

Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 , протягом двох місяців, тобто до 13 грудня 2021 року: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На ухвалу, в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом п`яти днів з дня її оголошення, можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду, через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. В іншій часині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.

Головуючий - суддя О.О. Смольняков

Судді С.Ю. Казак

О.В. Колесніченко