Рішення № 100309395, 12.10.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2773/20

2/212/226/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання – Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Юлія Вікторівна, до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослава Олексійовича про припинення обтяження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

24 квітня 2020 року адвокат Руденко Ю.В. звернулася з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 , який у подальшому неодноразово уточнювала (ост.ред. від 28.12.2020), у якому просила зобов`язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. зняти заборону відчуження нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2005 позивачем була придбана трикімнатна квартира за вищевказаною адресою 03.08.2005 між позивачем та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір № 459-ІІ, згідно з яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 10 000 доларів СШП на строк до 02.08.2020. 10.08.2005 між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та позивачем укладено Іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 16 Іпотечного договору була накладена заборона відчуження предмету іпотеки. Позивач вважає, що основне зобов`язання перед Банком ним виконано, що підтверджується квитанціями від 01.02.2007 та 01.02.2007 про повне погашення заборгованості по кредиту, засвідченими печатками Криворізької філії АКБ «ТАС-Комерцбанк». З часу здійснення позивачем повного погашення заборгованості по кредиту – 01.02.2007, на протязі 13 років, жодних претензій щодо невиконання ним зобов`язань по кредитному договору до нього не надходило. АКБ «ТАС-Комерцбанк» 27.12.2007 змінив назву та ВАТ «Сведбанк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Омега Банк» 18.11.2019 ПАТ «Омега Банк» ліквідований. З моменту ліквідації Банку повноваження Фонду гарантування вкладів як ліквідатора припинилися і останній надіслав НБУ звіт про завершення ліквідації банку. Національний банк України у своїй відповіді на адвокатський запит повідомив про те, що кредитна справа про надання кредиту ОСОБА_1 на архівне зберігання до НБУ не передавалася. АТ «РВС Банк», яке було правонаступником активів та обов`язків ПАТ «Омега Банк», повідомило у своїй відповіді, що кредитна справа про надання кредиту ОСОБА_1 в описах справ, які ПАТ «Омега Банк» передавало у останнього відсутня та в межах передачі прав на активи не передавалася. 18.12.2020 позивач звернувся до приватного нотаріуса Дацко Я.О. про зняття заборони відчуження нерухомого майна, у чому йому було відмовлено та роз`яснено про необхідність звернення до суду з цим питання, оскільки відсутні документи, які б надавали нотаріусу можливість вчинити таку нотаріальну дію. На теперішній час позивач не має можливості як власник реалізувати свої права та розпорядитися своєю власністю, незважаючи на виконання ним усіх своїх зобов`язань по кредитному договору, та інакше ніж у судовому порядку вирішення цього питання неможливо.

30 квітня 2020 року позовну заяву було залишено без руху, наданий час для усунення її недоліків.

28 травня 2020 року ухвалою судді Козлова Ю.В. відкрито провадження у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

17 червня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду із уточненою позовною заявою, якою визначила коло учасників справи, а саме відповідачами Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Акціонерне товариство «РВС Банк», третьою особою приватного нотаріуса Русавську Т.В.

31 липня 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надіслав відзив на первісну позовну заяву, у якому зазначив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 152 «про віднесення ПАТ «Омега Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Відповідно до постанови Правління НБУ від 06.07.2015 № 437 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Омега Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про початок процедури ліквідації Банку. Зазначив, що банк ліквідовано без правонаступників, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Омега Банк» припинено, а відповідно і повноваження Уповноваженої особи, якій були делеговані Фондом, також припинено. Архівні документи неплатоспроможного банку Фондом передані до НБУ, у Фонді відсутня будь-яка інформація щодо спірного договору, а тому вважає позовні вимоги, заявлені до Фонду безпідставними.

05 серпня 2020 року від Національного банку України надійшов відзив на первісну позовну заяву, у якому представник НБУ зазначив, що до функцій НБУ не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між банком та клієнтом, та між клієнтом і нотаріусом. Враховуючи наведене, вважає, що НБУ не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не наділений функціями офіційного визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення обтяжень, речових прав на нерухоме майно.

07 серпня 2020 року від представника АТ «РВС Банк» надійшов відзив на первісну позовну заяву, у якому представник зазначає, що АТ «РВС Банк» не є належним відповідачем, оскільки він є частковим (сингулярним) правонаступником, до якого перейшли лише окремі права та обов`язки ПАТ «Омега Банк», у ому числі право вимоги до окремих фізичних осіб. При цьому посилається на те, що відповідно до Додатку № 7 неплатоспроможний банк не передав, а перехідний банк у порядку правонаступництва не прийняв права кредитора за Кредитним договором № 459/ІІ від 03.08.2005, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , та договорами, укладеними на забезпечення зобов`язань за Основним договором. У зв`язку з тим, що заявником державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно є іпотекодавець, тобто ПАТ «Омега Банк», державний реєстратор, у тому числі нотаріус відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмовив у державній реєстрації обтяжень за завою ОСОБА_1 . Однак, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора, у тому числі нотаріуса, про оскарження його рішення.

15 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненою позовною заявою, виключивши з кола учасників справи відповідачів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Акціонерне товариство «РВС Банк», натомість залучивши у якості відповідача приватного нотаріуса Русавську Т.В.

28 грудня 2020 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненою позовною заявою, змінивши відповідача приватного нотаріуса Русавську Т.В. на відповідача приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округа Дацко Я.О.

12 січня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

09.02.2021, 25.03.2021, 30.04.2021, 02.07.2021, 17.08.2021 судовий розгляд було відкладено.

Ухвалою судді від 30 вересня 2021 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Козлова Ю.В. та на підставі розпорядження керівника апарату суду № 108 від 24.09.2021, яким справу перерозподілено на суддю Колочко О.В., цивільну справу № 212/2773/20 прийнято до провадження судді Колочко О.В. та призначено до розгляду по суті на 12 жовтня 2021 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, надали суду письмові заяви, кожен окремо, про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Від приватного нотаріуса Дацко Я.О. надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

4 липня 2005 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 211/л за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 4800 доларів США, на строк з 4 липня 2005 року по 3 липня 2010 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних на весь строк фактичного користування кредитом (а. с. 11-12).

Згідно п. 2.1. вказаного договору забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків, у зв`язку із порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов`язаних з додержанням виконання, виступає іпотека: однокімнантна квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між Позивачем та AT «ТАС-Комерцбанк» 4 липня 2005 було укладено іпотечний договір, на підставі якого ОСОБА_3 було передано в іпотеку належну їй на праві власності квартиру під номером АДРЕСА_3 (а.с. 14).

На підставі вказаного іпотечного договору, на предмет іпотеки - належну позивачу на праві власності квартиру 4 липня 2005 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. було накладено іпотеку, реєстраційний номер обтяження 2169466, та заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2149374 (а.с. 16).

Згідно п. 16 іпотечного договору договір діє до виконання іпотекодавцем основного зобов`язання чи настання одного з випадків, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

На заяву ОСОБА_3 про надання їй довідки про відсутність заборгованості перед АКБ «ТАС-Комерцбанк» Національним банком України надано відповідь, у якій повідомлено про те, що правонаступником всіх прав та зобов`язань акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» було ВАТ «Сведбанк», найменування якого неодноразово змінювалося: у 2009 році на публічне акціонерне товариство «Сведбанк», у 2013 році на публічне акціонерне товариство «Омега Банк». Відповідно до Статуту ПАТ «ОМЕГА БАНК» у новій редакції ПАТ «ОМЕГА БАНК» стало правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АТ «Сведбанк», яке було правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ВАТ «Сведбанк» та приєднаного у процесі реорганізації приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест». Правлінням Національного банку України було прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Омега Банк». В описах архівних справ ПАТ «Омега Банк» кредитна справа на ім`я ОСОБА_3 відсутня та на архівне зберігання до Національного банку України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» не передавався. (а. с. 73-74).

На звернення позивача ОСОБА_3 , акціонерним товариством «РВС Банк» було надано відповідь за № 489/21/ПТ від 30 березня 2021 року, згідно якої повідомлено про те, що АТ «РВС Банк» є частковим (сингулярним) правонаступником ПАТ «Омега Банк», що є правонаступником ПАТ «Сведбанк», що є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», до якого перейшли лише окремі права та обов`язки ПАТ «Омега Банк», серед яких немає прав та обов`язків за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3 . У зв`язку із цим, у Банку відсутні підстави для видачі довідки про погашення заборгованості за кредитним договором № 211/л від 4 липня 2005 року (а. с. 77).

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до умов частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 575 ЦК України визначає іпотеку, як окремий вид застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст. 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до ст. 593 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека, як забезпечувальне зобов`язання, що має похідний характер від основного зобов`язання, зокрема, припиняється у разі припинення виконанням зобов`язання, виконання якого забезпечене іпотекою.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в ст. 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Згідно системного аналізу вищезазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання. При цьому, законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

Судом установлено, що 03 серпня 2005 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 459-П, згідно з умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 10 000 доларів США на строк до 02 серпня 2020 року (а.с. 12-13).

На забезпечення виконання основного зобов`язання за Кредитним договором № 459-П від 03.08.2005, укладений Іпотечний договір від 10.08.2005, відповідно доумов якого Іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку Іпотекодержателю АКБ «ТАС-Комерцбанк» належне йому на праві власності майно на підставі договору купівлі-продажу: трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 15 жовтня 2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», яке, у свою чергу, на підставі рішення Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року у зв`язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», що виступило правонаступником всіх прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк».

У подальшому рішенням Річних Загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року ПАТ «Сведбанк» змінив своє найменування на ПАТ «Омега Банк», яке виступило правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «Сведбанк».

Акціонерне товариство «РВС Банк» є правонаступником ПАТ «РВС Банк», яке в свою чергу є правонаступником майна, прав та обов`язків ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», який є правонаступником в частині визначених відповідно до плану врегулювання, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 травня 2015 року (протокол № 102/15) та від 03 липня 2015 року (протокол № 149/15), активів та обов`язків за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями ПАТ «Омега Банк» (а.с. 86-98).

Згідно з копією витягу з ЄДРПОУ Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» припинило діяльність юридичної особи 18.11.2019, дані про юридичних осіб – правонаступників відсутні (а.с. 19).

Як вбачається з копії квитанції № 0438-583381 від 01 лютого 2007 року ОСОБА_1 сплачено 4 159,60 доларів США, призначення плату зазначене як повне погашення заборгованості по кредиту згідно кредитного договору 459-П від 03.08.2005 (а.с. 15).

Крім того, згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 23.12.2020 інформація щодо фізичної особи ОСОБА_1 – відсутня (а.с. 154).

Відповідно до наданих пояснень АТ «РВС Банк», викладених у відзиві на первісну позовну заяву, Банк не прийняв права кредитора за Кредитним договором № 459-П від 03.08.2005, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 , та договорами, укладеними на забезпечення зобов`язань за основним договором (а.с. 83).

Отже, судом встановлено, що зобов`язання за Кредитним договором № 459-П від 03 серпня 2005 року з приводу повернення кредиту, наданого у розмірі 10 000 доларів США, виконані позивачем ОСОБА_1 у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи, що Основне зобов`язання за кредитним договором № 459-П від 03 серпня 2005 року припинилось на підставі ст. 599 ЦК України, то відповідно є припиненим іпотечний договір від 10 серпня 2005 року.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тимчасове застереження є видом обтяження речових прав на нерухоме майно, запис про яке вноситься реєстратором у відповідності та на підставі Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст.ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно, на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

У Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16 Верховний Суд зазначає, що, оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні. За таких обставин вимоги про визнання договорів іпотеки припиненими, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому заборони відчуження нерухомого майна та вилучення записів про накладення цих заборон мають бути зняті.

Згідно з п. 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Натомість, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання Іпотекодержателем вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку», а саме направлення приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Перекопській І.С., якою посвідчений 10 серпня 2005 року Іпотечний договір та накладено заборону відчуження предмету іпотеки, у визначений законом строк заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки після повного погашення боргу за основним зобов`язанням.

Водночас, суд констатує ту обставину, що на час подачі позову Іпотекодержателя (обтяжувач) ПАТ «Омега-Банк» (як правонаступник АКБ «ТАС-Комерцбанк») ліквідовано, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації неплатоспроможного банку припинені, інформації про юридичних осіб – правонаступників банку ЄДРПОУ не містить, до обсягу прав та зобов`язань, які перейшли до АТ «РВС Банк» від «ПАТ «Омега Банк», права кредитора за Кредитним договором 459П від 03.08.2005 не переходили.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, так право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, суд зважає на те, що частиною другої статті 5 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своєму позові ОСОБА_1 просив зобов`язати нотаріуса зняти заборону обтяження та провести державну реєстрацію припинення обтяження.

Натомість, суд виходить з того, що за наявності рішення щодо визнання іпотеки такою, що припинена та про виключення записів про обтяження, нотаріус повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинити інше речове право (іпотеку).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц.

Також, суд зважає на те, що спір, який виник і розглядається судом, має приватноправовий характер, і залучення у якості відповідача нотаріуса, за відсутності особи, речове право на майно якої оспорюється, у даному випадку Іпотекодержателя ПАТ «Омега Банк», який ліквідований без правонаступників, не змінює приватноправового характеру спору (правова позиція ВС у справі № 925/1222/19 від 21.01.2021).

На підставі викладеного, враховуючи, що основне зобов`язання за кредитним договором № 459-П від 03 серпня 2005 року виконано у повному обсязі, юридичним наслідком виконання зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України є їх припинення, кредитор і іпотеко держатель припинили свою діяльність, наявність записів щодо обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позбавляє ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_4 , яка була передана у іпотеку, можливості реалізовувати свої права на володіння, користування та відчуження своїм майном, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме визнати іпотеку такою, що припинена та виключити відповідні записи про обтяження з відповідних Реєстрів.

Керуючись ст.ст. 16, 319, 321, 386, 593, 599 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Юлія Вікторівна, до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослава Олексійовича про припинення обтяження нерухомого майна, задовольнити частково.

Визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_4 , за Іпотечним договором від 10 серпня 2005 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання Основного зобов`язання за Кредитним договором № 459-П від 03 серпня 2005 року, укладеним між тими ж сторонами.

Вилучити з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним номером обтяження 2275202 про заборону відчуження квартири АДРЕСА_4 , власником якої є ОСОБА_1 , та яка зареєстрована на підставі іпотечного договору, 3213, 10.08.2005, приватним нотаріусом Перекопською І.С. 10.08.2005 13:49:44.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослав Олексійович, 50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. В.Великого, 51/40

Повний текст рішення складений та підписаний 12 жовтня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко