Вирок № 100309352, 13.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

з секретарем: Коваль В.В.

за участю: прокурора - Білень А.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 201/6099/21 (пр. № 1-кп/201/749/2021), відомості про яке 08 квітня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021046650000182, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, раніше судимого: 10 лютого 2021 року вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки; 10 червня 2021 року вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 70, 71 КК України, до остаточного покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, 27 вересня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року змінено в частині призначення покарання, та ОСОБА_1 засуджено із застосуванням положень ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року виконувати самостійно, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2021 року в невстановлений час у ОСОБА_2 , який перебував у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 80, виник умисел направлений на умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами, шляхом обману, діючи з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 перебуваючи у вказаному місці за допомогою засобів мобільного зв`язку зателефонував потерпілому ОСОБА_4 та представившись співробітником Національної поліції України повідомив останньому про те, що його донька затримана за вчинення злочину, та для її звільнення потерпілому ОСОБА_4 необхідно переказати грошові кошти в розмірі 250,00 гривень на мобільний рахунок НОМЕР_1 , а 4 750,00 гривень передати особі на яку вказав ОСОБА_3

ОСОБА_4 будучи переконаним ОСОБА_5 , що він спілкується з уповноваженою особою Національної поліції України та що для звільнення доньки у зазначені способи необхідно переказати грошові кошти для її звільнення, 06 квітня 2021 року о 21.49 годині знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 за допомогою терміналу самообслуговування перелічив на мобільний рахунок НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 250,00 грн.

Далі, ОСОБА_4 06 квітня 2021 року о 22.00 годині знаходячись біля входу в Севастопольський парк, який розташований на території Соборного району в м. Дніпро передав грошові кошти у сумі 4 750,00 грн. ОСОБА_7 , яка не була обізнана про вчинення кримінального правопорушення. В свою чергу ОСОБА_7 , розпорядилась грошовими коштами в сумі 4 750,00 грн. в такий спосіб на який вказав ОСОБА_3 , а саме придбала на вказану грошову суму продукти харчування, які передала останньому.

Доводячи свій злочинний умисел, направлений на умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, ОСОБА_3 заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 у сумі 5 000,00 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного злочину та особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом`якшують його покарання. Обтяжуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_2 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак не в максимальному його розмірі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, при цьому не працевлаштований і не має постійного доходу, вчинив інкримінований йому злочин в період іспитового строку, що вказує на небажання останнього стати на шлях виправлення, а також обставинам, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутністю таких, що їх обтяжують, а отже, сукупність цих даних свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 іншого покарання, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, або не пов`язаного з реальним його відбуттям, при цьому, призначення такого покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення останнім нових злочинів.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_3 10 лютого 2021 року був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі, від відбування якого, звільнений на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки, при цьому, в період останнього вчинив новий злочин, у зв`язку з чим, суд вважає за потрібне визначити ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, застосувавши в даному випадку принцип часткового приєднання покарання за попереднім вироком суду.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 10 червня 2021 року був засуджений вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 70, 71 КК України, до остаточного покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, 27 вересня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вказаний вирок змінено в частині призначення покарання, та ОСОБА_1 засуджено із застосуванням положень ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, визначено виконувати самостійно. При цьому, ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому суспільно-небезпечне діяння у цьому кримінальному провадженні до винесення вироку Васильківським районним судом Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року, зміненим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, у зв`язку з чим, суд вважає також за необхідне визначити ОСОБА_6 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року покарання у виді одного року позбавлення волі, визначивши ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком суду, більш суворим покаранням призначеним вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року, зміненим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року, у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_1 покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту набрання цим вироком суду законної сили.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_1 покарання, відбуте ним покарання за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2021 року, зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року.

Речові докази - мобільний телефон марки Bravis , чорного кольору imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 , з сім картою мобільного оператора «Київстар», серійний номер - НОМЕР_4 та мобільний номер НОМЕР_5 , які поміщені у спец-пакет № SUD 1057866, та зберігаються в камері зберігання речових доказів Відділення поліції № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровські області - повернути за належністю власнику; документи які визнані постановою слідчого СВ відділення поліції № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Лисенко О.О. від 16 квітня 2021 року, як речові докази у вказаному кримінальному провадженні - зберігати в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов