Ухвала суду № 100309108, 13.10.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/303/20

Провадження № 4-с/211/41/21

У Х В А Л А

іменем України

13 жовтня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Довгинцівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР», на бездіяльність державного виконавця,

встановив:

заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідною скаргою та просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з коштів, які визначені як державна допомога та скасувати постанову державного виконавця Чуманової Н.О. про арешт майна боржника від 23.10.2020 у ВП №63289503 в частині накладення арешту на грошові кошти, які виплачуються їй як одинокій матері, при народженні дитини та малозабезпеченій сім`ї. В обґрунтування вимог зазначила, що на виконанні в Довгинцівському ВДВС перебуває виконавче провадження № 63289503, в межах якого постановою державного виконавця від 23.10.2020 накладено арешт на кошти, які належать їй. 26.10.2020 їй стало відомо про накладення арешту, тому 14.12.2020 вона звернулась із заявою про скасування постанови про арешт майна від 23.03.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на її рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як соціальна допомога. Арешт з цього рахунку був знятий. На початку серпня було накладено арешт на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль», який використовується для нарахування соціальних виплат. 16.08.2021 вона звернулась до Довгинцівського ВДВС про зняття арешту з рахунку, але 25.08.2021 їй в усному порядку було відмовлено. Тому вона не має змоги отримати соціальну допомогу як малозабезпечена сім`я, як одинока мати та виплати за народження дитини, які являються єдиним джерелом її існування та її дітей. Тому оскільки накладення арешту порушує її конституційні права на отримання державної допомоги, яка є єдиним джерелом її доходів, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року прийнято до розгляду скаргу, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР».

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник заінтересованої особи Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся до суду із відзивом на скаргу, вказавши, що державний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду діяв в межах та у спосіб, визначений законодавством. Отримуючи постанову державного виконавця про арешт рахунків, банк самостійно вирішує питання про можливість чи неможливість накладення арешту. Державному виконавцю невідомо, такі рахунки відкриті та їх цільове призначення. Після отримання постанови державного виконавця, банк не повідомляв Відділ, що вказаний рахунок є рахунком зі спеціальним режимом використання, а лише повідомив, що постанова прийнята до виконання. Жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом не визначено, за яких обставин/довідок/виписок державний виконавець повинен зняти арешт. Скасувавши постанову державного виконавця про арешт коштів, суд фактично визнає неправомірною діяльність державного виконавця та позбавить його можливості виконання рішення суду, яке боржником не виконується. Розгляд справи просить провести за відсутності представника.

Представник заявника адвокат Верхуша подав заяву про розгляд скарги у відсутності, скаргу підтримує.

Суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні в Довгинцівському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 63289503 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-КР» боргу в всумі 4 673,62 грн.

В межах зазначеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 23 жовтня 2020 року накладено арешт на рахунки боржника ОСОБА_1 .

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Зазначене також підтверджується роз`ясненнями, викладеними в пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до яких при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Разом з тим забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання (частина друга статті 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Подібні правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 916/2290/18.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, та Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 755/21388/15-ц, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 554/352/18, у постанові від 03 лютого 2021 року по справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), у постанові від 01 вересня 2021 року по справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21).

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомив державного виконавця про цільове призначення рахунку ОСОБА_1 (для соціальних виплат) та повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

АТ «Райффайзен Банк Аваль», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку ОСОБА_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

В матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_1 про відкриття карткового рахунку, на який надходять виплати з Управління праці та соціального захисту населення, де заявник відповідно до наданих суду копій довідок, отримувала державну соціальну допомогу одиноким матерям на дітей та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.03.2021 по 31.08.2021 (а.с. 11,12). Натомість скаржник просить визнати бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з якоштів, що був накладений 23.10.2020.

Відомостей щодо отримання зазначених видів допомоги з 31.08.2021 матеріали справи не містять.

До того ж суду невідомо, чи отримує ОСОБА_1 на сказаний рахунок допомогу як одинока мати, чи як малозабезпечена родина, чи обидві допомоги на один рахунок з огляду на отримання нею вказаних видів допомоги раніше в АТ КБ «ПриватБанк», про що нею зазначено в тексті скарги.

Повідомлення від банку про те, що на арештовані кошти заборонено звертати стягнення, до державного виконавця не надходили, матеріали справи таких повідомлень не містять, тому з огляду на це дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника при здійсненні виконавчого провадження не суперечать вимогам законодавства (постанова Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21).

Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

постановив:

в задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2021 року.

Суддя Н.Г.Середня