Рішення № 100309063, 05.10.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2774/21

Провадження № 2/175/849/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 жовтня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що у березні 2021 року їй стало відомо про існування виконавчого напису №19957, виданого 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості у розмірі 46 472,51 гривень. На думку позивача зазначений напис вчинено незаконно, у зв`язку з цим вона звертається до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явилася, відповідно до письмової заяви просила суд здійснити розгляд справи в заочному порядку, позовні вимоги підтримує та просить суд визнати виконавчий напис №19957, виданий 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості у розмірі 46 472,51 гривень, таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» на її користь сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1 362 грн.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» та третя особа Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай Олег Станіславович у судове засідання не з`явилися, у визначений строк відзив на позов не подали, повідомлені про слухання справи належним чином, причину неявки в судове засідання суду не повідомили.

На підставі ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд розглядає справу в заочному порядку.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12 березня 2021 року ОСОБА_1 отримано Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.02.2021 ВП №64589253, підписану приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименко Романом Васильовичем. Разом з постановою ОСОБА_1 отримала: постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 22.02.2021 ВП №64589253; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.02.2021 ВП №64589253; лист приватного виконавця «Про відкриття виконавчого провадження» від 22.02.2021 без номера; два примірники листа приватного виконавця від 22.02.2021 без номера.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження встановлено, що стягувачем є товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП», а підставою для відкриття виконавчого провадження та стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, грошових коштів визначено виконавчий напис №19957, виданий 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості у розмірі 46 472,51 гривень.

ОСОБА_1 у своєму позові чітко викладає обставини, які обґрунтовують неправомірність (протиправність) оскаржуваного виконавчого напису, і необхідність визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Так, між ОСОБА_1 як боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» як стягувачем ніколи не було жодних взаємовідносин.

ОСОБА_1 не встановлювала жодних взаємовідносин з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП», не підписувала договори, угоди чи інші правочини, не відвідувала офіси, відділення чи інші місця вказаного товариства, не зустрічалася з його представниками, не надавала у його розпорядження власних документів та не отримувала жодних грошових коштів. Підстави згідно яких вказане товариство намагається стягнути грошові кошти з ОСОБА_1 не відомі, а відтак є спірними і повинні бути досліджені у судовому засіданні згідно встановленої підсудності.

Крім того, відсутній факт безспірності (визнання боржником) заборгованості позивача перед відповідачем (стягувачем).

Згідно Статті 3 «Умови вчинення виконавчого напису» Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 («Порядок»), Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1); безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (п. 3.2.).

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Умови вчинення виконавчих написів нотаріуса, передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічне твердження прописане й у п. 3.1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.

Суд звертає увагу, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус Горай О.С. не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказані норми Закону та Порядку № 296/5.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Таким чином, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

ОСОБА_1 , як боржник за вчиненим виконавчим написом, не була та не є поінформованою щодо сутності та правової природи вимог стягувача до неї.

При цьому суму неіснуючої заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» було визначено Товариством або іншими особами в односторонньому порядку, оскільки ОСОБА_1 нічого не відомо про правові (документальні) чи фактичні підстави її (заборгованості) виникнення.

Таким чином, виконавчий напис є таким, що вчинений з порушенням встановленого законом порядку та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічна позиція міститься у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/16682/18.

Крім того, за участю ОСОБА_1 не складалося жодного документа, стягнення за яким може проводитись у безспірному порядку за виконавчими написами нотаріусів

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік № 1172), передбачено, що виконавчий напис нотаріуса може бути використаний для стягнення заборгованості: за нотаріально посвідченим договором; з підстав, що випливають з кредитних відносин; що випливає з відносин, пов`язаних з авторським правом; з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти; з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації; за диспашею; з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов`язаних після закінчення зборів; з повернення об`єкта лізингу; з орендної плати за користування державним та комунальним майном; за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку; за аграрними розписками; з виплати дивідендів.

ОСОБА_1 акцентує увагу суду, що вона не була та не є учасником жодних з перелічених у Переліку №1172 видів правовідносин, іншим учасником яких було, є або могло би бути Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП».

Враховуючи все вищевикладене, є достатні правові підстави вважати виконавчий напис №19957, виданий 03.02.2021 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» заборгованості у розмірі 46 472,51 гривень, вчиненим з порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Місцем проживання (реєстрації та фактичного мешкання) боржника за оскаржуваним виконавчим написом ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Зважаючи на викладене, спір за даною позовною заявою підсудний Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, з метою отримання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, а також повної та об`єктивної інформації про зміст та підстави вчинення вказаної нотаріальної дії нотаріусом Горай С.О., ОСОБА_1 намагалася зв`язатись з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» (телефоном за номерами, вказаними на його офіційному веб-сайті у мережі Інтернет), приватним виконавцем (телефоном за номерами, які містяться у отриманому листі та Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а також шляхом надсилання заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження на його офіційну електронну адресу) та нотаріусом - телефоном за номерами, вказаними на інформаційному веб-сайті у мережі Інтернет, оскільки відомостей з Єдиного реєстру нотаріусів отримати неможливо у зв`язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Окрім цього на адресу нотаріуса було надіслано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого напису.

На адресу Житомирського обласного державного нотаріального архіву направлено заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого напису, зважаючи анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю нотаріуса Горай С.О.

Водночас, згідно абз. 7 ст. 14 Закону у разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Вжиті заходи результатів не надали, а направлені заяви залишені адресатами без відповіді. Таким чином, позивачем не отримано ані примірника виконавчого напису, ані його копії, ані документів, які слугували підставою для його вчинення.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1 362 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 251, 252, 514 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 44, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити у повному обсязі.

Визнати виконавчий напис №19957, виданий 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 40911449, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45) заборгованості у розмірі 46 472,51 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАКТОР ГРУП» (код ЄДРПОУ 40911449, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1 362 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Бойко