Рішення № 100308549, 06.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

справа №380/12021/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

представник позивача Робейко А.А.,

представник відповідача Іванейко Я.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач. ГУ ДПС у Львівській області), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Львівській області №Ф-3603-52 від 18.02.2021 про сплату ОСОБА_1 боргу в розмірі 37788,74 грн.

Підставою цього позову зазначено протиправність оскаржуваної вимоги, а також дій відповідача стосовно її винесення. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що був зареєстрований , як фізична особа підприємець та з 01.04.2013 отримав свідоцтво платника єдиного податку, проте подав заяву про зупинення підприємницької діяльності, однак річна звітність подавалася ним до податкового органу з нульовими показниками і врешті позивач подав заяву на припинення діяльності. Поряд з цим з 07.07.2017 і станом на день звернення з позовом позивач працює як найманий працівник і всі податки з доходу в тому числі ЄСВ сплачує за нього роботодавець.

Ухвалою від 27.07.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав відзив на позов. Зазначає, що згідно з даними податкового обліку та реєстрів органу доходів і зборів позивач перебуває на обліку, як платник єдиного внеску і за позивачем обліковується податковий борг в сумі 37788,74. На переконання відповідача спірна податкова вимога сформована відповідно до вимог законодавства. Крім того звертає увагу, що в ІС “Податковий блок” в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила у його задоволенні відмовити повністю.

Суд заслухав доводи позивача та представника ГУ ДПС у Львівській області, з`ясував підстави позову і заперечень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 з 2001 року, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №538954 від 06.025.2001 - зареєстрований як фізична особа - підприємець (номер запису в ЄДР - 2 415 017 0000 017325).

З 01.04.2013 отримав свідоцтво № НОМЕР_1 платника єдиного податку, що перебуває на 2 групі оподаткування із сплатою єдиного податку в розмірі 20%.

08.06.2021 до даних ЄДР внесено запис №2004150060003017325 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

З 07.07.2017 позивач працює, як найманий працівник за трудовим договором, укладеним із ТОВ «ТОП- метал» /арк. спр.24/

18.02.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми “Ф” №3603-52 відповідно до якої заборгованість позивача станом на 31.01.2021 становить 37778,74 грн. Нарахування здійснені позивачу, як фізичній особі-підприємцю у зв`язку із з наявністю недоїмки.

Вважаючи вимогу протиправною а заборгованість такою що нарахована з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.п. 2, 6 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платники єдиного внеску визначені у ст. 4 Закону №2464-VI.

У силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абз. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2018), платники єдиного внеску, зазначені у п. 5 ч. 1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, що діє з 01.01.2018) передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» особи, зазначені у пунктах 4 і 5 ч. 1 цієї статті, тобто фізичні особи - підприємці, які поряд з цим мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску тільки за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Проаналізувавши ці положення разом із положеннями статей 4, 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Верховний Суд в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, , від 23.01.2020 у справі №480/4656/18 зазначив, що фізичні особи підприємці є платниками єдиного внеску, базою для нарахування якого є дохід від господарської діяльності. За відсутності бази для нарахування єдиного внеску, законодавство встановлює обов`язок самостійно нарахувати єдиний внесок, сума якого не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, особа, яка проводить господарську діяльність, вважається самозайнятою обою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче мінімального страхового внеску залежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є роботодавець.

Суд погоджується з позивачем, що вимога податкового органу сплатити єдиний внесок за період, коли позивач був працевлаштований, тягне за собою подвійну його сплату, що є необґрунтованим та суперечить вимогам податкового законодавства.

Тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату безпосередньо особою та роботодавцем). Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній також в постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Зокрема, Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зв`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати ) роботодавцем.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно довідки ТОВ «ТОП-метал» №4 від 01.07.2021, долученої до матеріалів справи, починаючи з 07.07.2017 позивач працевлаштований, як найманий працівник за трудовим договором, укладеним із ТОВ «ТОП-метал». Отже, позивач є застрахованою особою в системі державного соціального страхування. Всі податки з отриманого доходу, в тому числі і ЄСВ сплачує роботодавець як податковий агент, що відповідно звільняє позивача від обов`язку сплачувати ЄСВ.

Проте, даних обставин податковий орган не врахував, а тому, вимога ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу за цей період в сумі 37 788,74 грн. підлягає скасуванню.

Доказів несплати ТОВ «ТОП-метал» єдиного соціального внеску на користь позивача не надано.

Оскільки позивач з 2017 року і по даний час працює на ТОВ «ТОП-метал», за період охоплений спірною податкової вимоги у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску як у самозайнятої особи.

Тлумачення норм Закону №2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За таких обставин, позивач є застрахованою особою та єдиний внесок за нього сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем, зокрема у періоди коли він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Вказане свідчить про протиправне нарахування відповідачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З врахуванням повноважень суду при вирішенні справи, у співвідношенні з позовними вимогами з позиції суду, належним та ефективним способом захисту є визнання протиправною та скасування спірної вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

З врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-3603-52 від 18.02.2021 про сплату боргу (недоїмки).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43968090) судові витрати у виді судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складене та підписане 11.10.2021.

Суддя Кравців О.Р.