Ухвала суду № 100308355, 13.10.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 жовтня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3940/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадження уточнений позов у справі № 360/3940/21 за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2020рік та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2016 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 23.03.2015 по 27.07.2018 та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2015 по 27.07.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову доплату у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року відкрито провадження у справі № 360/3940/21, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 22.09.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду належним чином оформлений адміністративний позов, відповідно до пунктів 4,5 частини п`ятої статті 160 КАС України; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску; оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн за наступними реквізитами для сплати судового збору: 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), Отримувач коштів: ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101; Рахунок отримувача: UA288999980313101206084012499; Код отримувача: 37991110; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Відомча ознака: «84» Окружні адміністративні суди.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано уточнений позов, в якому він просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу грошової компенсації щорічної додаткової , відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення Позивачу за період з 23.03.2015 року по 27.07.2018 рік та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.03.2015 по 27.07.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину та зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову , доплату у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018.

При цьому, Позивач вважає, що строк звернення із позовом про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) не пропущений. Клопотання про поновлення строку ним не надано.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено таке.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, зокрема, позивачем заявлена позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину та зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову , доплату у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018.

В обґрунтування вказаної вимоги позивачем зазначено, що позивач в період з 11.11.1976 по 4.11.1978 проходив військову службу, з 23.03.2015 по 27.07.2018 проходив військову службу, 23.03.2015 по 27.07.2018 проходив військову службу у Марківському об`єднаному районному військовому комісаріаті.

Узагальнюючи все вище викладене встановлюється, що станом на 27.07.2018 позивач має: - календарну вислугу років становить 5років 3 місяці 07днів; -загальна вислугу років становить приблизно 12років 01 місяць 05днів.

Згідно положень частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що ...у разі звільнення зі служби закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. Тож, основоположним є наявності вислуги 10 років.

Але відповідач ненарахував та невиплатив позивачу цю одноразову грошову допомогу.

Так, предметом спору за вказаною вимогою є одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби під час звільнення.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення відповідно до наказу від 27.07.2018 № 122 з 29.07.2018.

Отже з дати звільнення позивач був обізнаний про порушення своїх прав, відповідно з 30.07.2018 розпочався місячний строк звернення до суду з даним та сплив 29.08.2018.

Суд зазначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України «Про оплату праці»).

У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» й «оплата праці», які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Означена структура заробітної плати відображена також у розробленій відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці і стандартів Системи національних рахунків Інструкції зі статистики заробітної плати (далі - Інструкція), затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, що був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за № 114/8713.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До цього фонду, який складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати й інших заохочувальних та компенсаційних виплат, включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору та суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці (пункти 3.8 і 3.9 Інструкції).

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60)).

В постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (зокрема, і за час затримки виплати такої допомоги) не належать до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що як вихідна допомога, так і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні мають разовий характер.

Отже, з викладеного слідує, що звернення до суду у справах щодо виплати одноразової грошової допомоги під час звільнення розповсюджується місячний строк відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України.

До суду з позовною заявою позивач звернувся 22.07.2021, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.

Правом на подання клопотання про поновлення строку звернення із цим позовом позивач не скористався.

Тобто, з сукупного аналізу матеріалів справи та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Належних та достатніх підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та судом не встановлено.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позов в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину та зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову , доплату у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 слід залишити без розгляду у зв`язку зі пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину та зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу додаткову , доплату у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 23.03.2015 по 27.07.2018 у зв`язку зі пропуском строку звернення до суду .

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов