Рішення № 100308031, 30.09.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року справа №320/6708/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000921303 про збільшення суму грошового зобов`язання в розмірі 40455,66 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 26970,44 грн. та штрафні санкції 13485,22 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення від 11.09.2019 №0000931303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 6592,74 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000951303 про збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 3371,30 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 2247,53 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1123,77 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000971303 про збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 15813,94 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 12651,15 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3162,79 грн.;

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «С» від 11.09.2019 №0001011303 про застосування штрафних санкцій за порушення патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 38575,70 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі акта перевірки, висновки якого не відповідають дійсності.

Щодо твердження відповідача про заниження доходу від підприємницької діяльності за 2017 рік позивач пояснює, що відповідно до первинних документів, наданих до перевірки, ФОП ОСОБА_1 придбав протягом 2017 року товар (яйця, цукор) на суму 2143247,47 грн., в т.ч. ПДВ 428649,50 грн. Однак, відповідно до вимог податкового законодавства до витрат можна віднести лише вартість товару, за який отримано кошти при реалізації.

Так, протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 реалізував товар на загальну суму 2899545,00 грн. При цьому, за цей товар ним отримано грошові кошти на рахунок в сумі 2418847,00 грн., в т.ч. ПДВ 403141,17 грн.

Крім того, на поточний рахунок позивача протягом 2017 року надійшло погашення дебіторської заборгованості за поставлений товар протягом 2016 року в сумі 420560,00 грн., в т.ч. ПДВ 70093,34 грн.

З огляду на це, позивач вказує, що загальна сума одержаного доходу ФОП ОСОБА_1 у 2017 році становить 2366172,52 грн.

Під час проведення співставлення первинних документів з відомостями обліку та реалізації ТМЦ, їх залишків на складі за 2017 рік і розшифровки дебіторської заборгованості станом на 31.12.2016, можна отримати суму витрат, яку ФОП ОСОБА_1 включив до складу витрат, а саме 2089252,40 грн. без ПДВ (1771507,40 грн. без ПДВ - це витрати, на які має право ФОП ОСОБА_1 при реалізації товару в 2017 році + 317745,00 грн. без ПДВ - це витрати, які відображені в дебіторській заборгованості станом на 31.12.2016, що погашена в 2017 році).

Щодо твердження відповідача про реалізацію товару у безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, який відсутній в обліку оприбуткування придбаного товару, на загальну суму 19287,85 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2018 рік, позивач зазначає, що податковий орган здійснив розрахунок реалізації товару незрозумілим методом. Більш того, ним не враховано надходження коштів за дебіторську заборгованість за реалізований товар, яка виникла станом на 31.12.2017.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що оскаржувані рішення прийнято ГУ ДФС у Київській області правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6708/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання на 04.02.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 витребувано докази у справі від відповідача. Продовжено строк проведення підготовчого провадження в справі на 30 календарних днів. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/6708/19 у зв`язку з витребуванням доказів у справі - до 03.03.2020. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 03.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 поновлено провадження у справі №320/6708/19.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 замінено відповідача у даній справі - ГУ ДФС у Київській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області). Відкладено підготовче судове засідання у справі на 12.03.2020.

12 березня 2020 року підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці. Призначено наступне підготовче судове засідання на 24.03.2020.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 закрито підготовче провадження, вирішено перейти до розгляду справи по суті після закриття підготовчого судового засідання та, на підставі статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 10.10.2000 (том 1, а.с.30-31).

ОСОБА_1 27.05.2010 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1, а.с. 25-29).

Відповідно до реєстраційних документів, позивач зареєстрований та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (далі - ПК України), пункту 2 частини першої статті 13 Закону України від 08.06.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) та відповідно до затвердженого ДФС України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та направлень на перевірку від 12.04.2019 №967 та №968, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. За результатами перевірки складено акт від 01.08.2019 №689/10-36-13-03/ НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відображеного ФОП ОСОБА_1 в податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ., у т.ч. у 2017 році на суму 149835,75 грн. без ПДВ та у 2018 році на суму 0,00 грн. без ПДВ. а саме:

- згідно з наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 у ФОП ОСОБА_1 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, згідно з первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, протягом 2017 року придбано курячих яєць та цукру на загальну суму 2229316,02 грн. без ПДВ. Згідно з графи 5 додатку Ф2 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік «Вартість ТМП, що реалізовані або використані у виробництві продукції» ФОП ОСОБА_1 віднесено витрат на реалізацію продукції в сумі 2089282,61 грн. без ПДВ. Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 за даними платника відсутні (0,00 грн. (Залишки станом на 01.01.2017) + 2229316,02 грн. без ПДВ (придбано товарно-матеріальних цінностей за 2017 рік) - 2089282,61 грн., без ПДВ (віднесено на реалізацію товарно-матеріальних цінностей згідно з додатку Ф2 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (гр.5)) = 140033,41 грн. без ПДВ та націнки (залишок за даними перевірки станом на 31.12.2017). Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 за даними платника відсутні.

Згідно з наданого пояснення ФОП ОСОБА_1 націнка на реалізацію товарно-матеріальних цінностей становить 7%.

Отже, ФОП ОСОБА_1 у 2017 році реалізовано товарно-матеріальних цінностей без відображення в податковому обліку та в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ.

Враховуючи вищезазначене, при перевірці правильності визначення валових доходів за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки, з даними про суми валових доходів, встановленими в ході перевірки, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 валових доходів на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ, в т.ч. у 2017 році на суму 149835,75 грн. без ПДВ, у 2018 році 0,00 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги пункту 177.1 статті 177 ПК України.

Крім того, враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 також порушено вимоги статті 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у частині не нарахування та не сплати військового збору на суму 2247,53 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 занижено ЄСВ на загальну суму 32963,69 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 32963,69 грн. та за 2018 рік 0,00 грн., у зв`язку з чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону №2464-VI.

Перевіркою повноти визначення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 29967,15 грн., у зв`язку з не включенням ФОП ОСОБА_1 до податкових зобов`язань з податку на додану вартість суму реалізованих товарно-матеріальних цінностей, що не відображені в податковому обліку та в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 31.12.2018 встановлено його заниження в сумі 12651,15 грн. та завищення від`ємного значення на суму 17316,00 грн.

Таким чином, в акті перевірки податковий органі дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ, в т.ч.: за 2017 рік в сумі 149835,75 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26970,44 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 26970,44 грн. та за 2018 рік в сумі 0,00 грн.;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону №2464-VI в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 149835,30 грн., а т.ч.: за 2017 рік в сумі 149835,30 грн. та за 2018 рік в сумі 0,00 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 32963,69 грн. в т.ч. за 2017 рік в сумі 32963,69 грн. та за 2018 рік в сумі 0,00 грн.;

- пункту 16-1 підрозділ 10 розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ, в т.ч.: за 2017 рік в сумі 149835,75 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2247,53 грн. в т.ч.: за 2017 рік в сумі 2247,53 грн. та за 2018 рік в сумі 0,00 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, абзацу 5 пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 12651,15 грн. та завищення від`ємного значення на суму 17316,00 грн.;

- пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) в частині неналежного оприбуткування товару, а саме реалізація товару по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 19287,85 грн. (том 1, а.с.32-48).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Київській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000921303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 40455,66 грн., з яких 26970,44 грн. за податковими зобов`язаннями та 13485,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.49);

- рішення від 11.09.2019 №0000931303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6592,74 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (том 1, а.с.50);

- вимогу від 11.09.2019 №Ф-0000941303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 32963,69 грн. (том 1, а.с.51);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000951303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 3371,30 грн., з яких 2247,53 грн. за податковими зобов`язаннями та 1123,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.52);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.09.2019 №0000971303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 15813,94 грн., з яких 12651,15 грн. за податковими зобов`язаннями та 3162,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с.53);

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 11.09.2019 №0001011303 про застосування штрафних санкцій за порушення патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 38575,70 грн. (том 1, а.с.54).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у статті 177 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1.);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2.);

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (підпункт 177.4.3.);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4.).

Разом з тим, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

При цьому, фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10 статті 177 ПК України).

З аналізу зазначених вище норм слідує, що об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Оцінюючи висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік позивачем вказана сума доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі 2366172,52 грн. без ПДВ.

У ході перевірки податковим органом визначено загальну суму доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, у розмірі 2516008,27 грн. без ПДВ.

Таким чином податковим органом встановлено розбіжність загального доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, в розмірі 149835,75 грн. без ПДВ.

При цьому, виявлені у ході перевірки порушення відповідачем обґрунтовані в акті перевірки наступним чином: «... згідно з наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлених в ході проведення перевірки залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2017 у ФОП ОСОБА_1 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, згідно з первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, протягом 2017 року придбано курячих яєць та цукру на загальну суму 2229316,02 грн. без ПДВ.

Згідно з графи 5 додатку Ф2 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік «Вартість ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» ФОП ОСОБА_1 віднесено витрат на реалізацію продукції в сумі 2089282,61 грн. без ПДВ.

Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 за даними платника відсутні (0,00 грн. (Залишки станом на 01.01.2017) + 2229316,02 грн. без ПДВ (придбано товарно-матеріальних цінностей за 2017 рік) - 2089282,61 грн., без ПДВ (віднесено на реалізацію товарно-матеріальних цінностей згідно з додатку Ф2 декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік (гр.5)) = 140033,41 грн. без ПДВ та націнки (залишок за даними перевірки станом на 31.12.2017). Залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 за даними платника відсутні.

Згідно з наданого пояснення ФОП ОСОБА_1 націнка на реалізацію товарно-матеріальних цінностей становить 7%.

Отже, ФОП ОСОБА_1 у 2017 році реалізовано товарно-матеріальних цінностей без відображення в податковому обліку та в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ.

Враховуючи вищезазначене, при перевірці правильності визначення доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 відображеного у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки з даними про суми доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, встановленого в ході перевірки, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 валових доходів на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ., в т.ч. у 2017 році на суму 149835,75 грн. без ПДВ, у 2018 році 0,00 грн…».

Суд вказує, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган вдався до неаргументованого розрахунку чистого оподатковуваного доходу позивача.

Так, розмір заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 контролюючий орган визначив не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а математично, порівнявши вартість придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів з задекларованим позивачем показником вартості реалізованого товару та обсягу залишків товарів, збільшеної на довільно визначений розмір націнки.

При цьому, жодних посилань на об`єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від чого не відображено у податковому обліку, акт перевірки не містить.

Згідно з пунктом 1.4. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 №607/23139 (далі - Порядок №395), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, в порушення наведених норм, визначаючи позивачу заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, податковий орган в акті не відобразив посилання на первинні документи, здійснивши самостійне визначення умовного числового значення оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач.

Водночас визначення контролюючим органом податкових зобов`язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків, збільшений на розмір торговельної націнки, не ґрунтується на вимогах закону.

З огляду на наведене, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 149835,75 грн. без ПДВ, в т.ч.: за 2017 рік в сумі 149835,75 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26970,44 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 26970,44 грн. та за 2018 рік в сумі 0,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000921303, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 40455,66 грн., з яких 26970,44 грн. за податковими зобов`язаннями та 13485,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення від 11.09.2019 №0000931303, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом частини першої статті 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (частина четверта статті 7 Закону №2464-VI; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем ЄСВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 32963,69 грн. у зв`язку з заниженням позивачем суми чистого оподатковуваного доходу.

З огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки на суму 149835,75 грн грн., висновки акту перевірки про заниження позивачем ЄСВ є безпідставними.

За таких обставин рішення про застосування штрафних санкцій від 11.09.2019 №0000931303 у розмірі 6592,74 грн. за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, зазначені висновки акту перевірки про заниження позивачем ЄСВ стали підставою для формування відповідачем також і вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправною та скасування вимоги від 11.09.2019 №Ф-0000941303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 32963,69 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000951303, суд зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, тобто загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи.

Оскільки у ході розгляду справи спростований висновок контролюючого органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки на суму 149835,75 грн., доводи контролюючого органу про заниження позивачем військового збору є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000951303, яким позивачеві визначене грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 2247,53 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1123,77 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000971303, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 12651,15 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 17316,00 грн. спростовуються тим, що відповідач при визначенні суми заниження об`єкта оподаткування в результаті проведення податкової перевірки, використав методику, яка не відповідає податковому законодавству, а отже здійснене на підставі цієї методики донарахування податкових зобов`язань не може бути правильним.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0000971303, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15813,94 грн., з яких 12651,15 грн. за податковими зобов`язаннями та 3162,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0001011303, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом №265/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (стаття 20 Закону №265/95-ВР).

В основу вищевказаного податкового повідомлення-рішення покладені висновки контролюючого органу про факт реалізації позивачем товару по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 19287,85 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 19287,85 грн. без ПДВ.

Обґрунтовуючи ці висновки акта перевірки контролюючий орган зазначає, що залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018 відсутні. За 2018 рік придбано товару у сумі 2036813,97 грн., реалізовано товару згідно з даними платника у сумі 2054840,00 грн., реалізовано товару за результатами перевірки (без націнки) за 2018 рік у сумі 2036813,97 грн. Відхилення між сумами реалізації позивачем товару згідно з даних платника та за результатами перевірки (без націнки) у розмірі «-18026,03 грн.» помножене на націнку (7%) є, за висновком контролюючого органу, сумою реалізованого товару, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару у розмірі «-19287,85 грн.»

Суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Разом з тим, Закон №265/95-ВР не визначає самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Відповідно до пункту177.10 статті 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої затверджена Наказом Міндоходів і зборів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

Відповідно до пункту 6 цього Порядку №481 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 1 зазначається дата запису; у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати; графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3); у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв`язку, орендних та комунальних платежів тощо; у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Судом встановлено, що позивачем у встановленому законодавством порядку заповнювалась Книга обліку доходів і витрат (том 1,а.с. 87-108).

При цьому, як свідчить зміст акту перевірки, на підтвердження належного обліку товарів позивач надав до перевірки: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладі, банківські виписки, договори з контрагентами, інформацію про залишки товарно-матеріальних цінностей, податкові декларації про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки.

Натомість контролюючий орган не довів ненадання позивачем до перевірки документів на підтвердження належного обліку товарів на суму «-19287,85 грн.».

Вказане виключає притягнення позивача до відповідальності, передбаченою статтею 20 Закону №265/95-ВР.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 11.09.2019 №0001011303 про застосування штрафних санкцій за порушення патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 38575,70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, викладені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду фізичною особою або фізичною особою підприємцем позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, сума судового збору за звернення позивача з позовною заявою, яка містить вимоги майнового характеру на загальну ціну позову 104809,34 грн., становить 1048,09 грн. (104809,34 х 1%).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у сумі 2100,00 грн., що підтверджується квитанцією від 05.12.2019 №0.0.1543473604.1 (том 1, а.с.3).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 1048,09 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору в сумі 1051,91 грн. судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 11.09.2019 №Ф-0000941303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДПС у Київській області від 11.09.2019 №0000931303.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 11.09.2019 №0000921303, від 11.09.2019 №0000951303, від 11.09.2019 №0000971303 та від 11.09.2019 №0001011303.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1048,09 грн. (одна тисяча сорок вісім грн. 09 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 30.09.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.