Рішення № 100307906, 12.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2021 року Справа № 280/6847/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021 № 0141520-2405-0829, № 0141519-2405-0829, №0141518-2405-0829.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що являється власницею: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 86,8 кв.м.; квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 76,16 кв.м.; ? частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 74,96 кв.м. Зазначає про те, що кожен обєкт нерухомості не підпадає під ознаки обєкта оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та розрахунок відповідачем зроблений невірно, оскільки податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, а не по окремо взятому об`єкту нерухомості. Крім того, відповідачем протиправно зроблено розрахунок грошових зобов`язань розрахованих шляхом розрахунку суми зобов`язань за місяць та множенням на 12 місяців. Протиправними дії відповідача позивач вважає і в тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими нараховані грошові зобов`язання за 2019 рік, були винесені не до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), а 25.01.2021, чим порушено норми п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України. В обгрунтування позовних вимог також зазначає і про порушення відповідачем порядку надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки направлені вони були за адресою: АДРЕСА_5 , хоча адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 . У звязку з цим просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача.

Ухвалою суду від 10.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач не погоджується з позовними вимогами із наступних підстав. Так, Податковим кодексом не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування обєкта/обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної п.п. 264.4.1 п. 264.4 ст. 264 ПК України. База оподаткування обєкта/обєктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв.м. Вважає сформовані податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. Просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об`єкти нерухомості, відмінні від земельної ділянки - квартира за адресою: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 86,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 76,16 кв.м.; ? частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 74,96 кв.м. Вказані відомості підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта та відповідачем не заперечується.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.01.2021 №0141520-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 2226,80 грн.;

від 25.01.2021 №0141519-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 2537,90 грн.;

від 25.01.2021 №0141518-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 1095,86 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У відповідності до п. 12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.

Так, згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 та 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 266.4 ст. 266 ПК України врегульовано питання встановлення та застосування пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 затверджено "Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)", яке опубліковано шляхом розміщення на офіційному сайті міськради (надалі - Положення).

До вказаного «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)», внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Зазначені Рішення Запорізької міської ради судом протиправними та нечинними не визнавались.

Пунктом 2.4. Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати цього податку.

Так, відповідно до підпункту 2.4.1. п. 2.4 Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

За правилами пп. 2.4.2 п. 2.4 Положення міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

В абз. 1 пп. 2.5.2 п. 2.5 Положення (зокрема, з урахуванням змін внесених Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 21.12.2016 за №49) зазначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.

Отже, рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 встановлено пільгу у вигляді нульової ставки податку для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.метрів.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на положення частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

На момент розгляду справи в суді, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 №30 скасовано з підстав його невідповідності вимогам Податкового кодексу України.

Так, на офіційному порталі Державної податкової служби України розміщена наступна інформація: … Якщо площа квартири у м.Запоріжжя більше 60 кв.м. Чи сплачується податок? Податок на житлову нерухомість сплачують фізичні особи, якщо площа житла перевищує встановлений ліміт. Особливістю сплати податку на нерухомість фізичними особами є те, що податок сплачується за минулий базовий податковий (звітний) період, із застосуванням минулорічних ставок і пільг. Як визначено Податковим кодексом, для фізичних осіб база оподаткування об`єктів житлової нерухомості зменшується: - для квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів; Рішенням Запорізької міської ради у м. Запоріжжя ставка податку для об`єктів житлової нерухомості складає - 1% розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік за 1 кв. метр (у 2020 році цей розмір - 41,73 грн.). Якщо у власності фізичної особи перебуває квартира (квартири), загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, то податок не сплачується. При перевищенні цієї граничної межі (120 кв.м) податок не сплачується з 60 кв. метрів (пільга згідно Податкового кодексу), залишок метражу оподатковується за ставкою 41,73 грн. ….

Також, аналогічне наведене в офіційному виданні Державної фіскальної служби Україні журналі Вісник. Офіційно про податки.

Загальна сума податкових зобов`язань, визначена відповідачем позивачеві оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями складає 5860,56 грн. (ППР від 25.01.2021 №0141520-2405-0829 на суму 2226,80 грн. + ППР від 25.01.2021 №0141519-2405-0829 на суму 2537,90 грн. + ППР від 25.01.2021 №0141519-2405-0829 на суму 1095,86 грн.).

При цьому, загальна площа об`єктів нерухомого майна, належних позивачеві, щодо яких були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення складає 200,44 кв.м. (76,16 +37,48 + 86,80).

У разі застосування до зазначеної загальної площі об`єктів нерухомого майна, належних позивачеві, пільги, передбаченої підпунктом б) підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України та Положенням про податок на майно для житлового будинку у розмірі 120 кв. метрів (200,44 кв.м. 120 кв.м.) та множення отриманої суми (80,44 кв.м.) на ставку податку, передбачену для об`єктів житлової нерухомості (41,73 грн.) отримуємо суму 3356,76 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не правильно здійснено розрахунок податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використаний ними спосіб обчислення не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв`язку з цим, суд погоджується з твердження позивача про те, що суми податку щодо всіх трьох вищезазначених об`єктів нерухомості було розраховано контролюючим органом, виходячи з ставки податку, встановленої для об`єктів житлової нерухомості, не вірно.

Наданий до суду відповідачем лист Державної регуляторної служби України від 11.08.2021 за вих.№5849/0/20-21 на адресу ГУ ДПС у Запорізькій області з додатком (лист Державної регуляторної служби України від 09.08.2021 за вих.№5794/0/20-21 на адресу Запорізької міської ради) суд до уваги не приймає, оскільки: є лише доказом листування між суб`єктами владних повноважень; висвітлює власну позицію Державної регуляторної служби України; суд не може у межах даної справи перевірити правомірність прийняття Запорізькою міською радою Рішень щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) це не є предметом спору у даній справі.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів того, що наведені Рішення Запорізької міської ради щодо податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) не були чинними на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та зазначених у них податкових періодів.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують його майнові права, оскільки безпідставно завищують його податкові зобов`язання.

Щодо посилання позивача про те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті не в строки, визначені Податковим кодексом України, а саме після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) та стосовно того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані не на адресу місця реєстрації позивача суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто, податкове повідомлення рішення за 2018 рік повинно було бути сформовано контролюючим органом до 01.07.2019, проте, фактично прийнято 04.11.2019.

Колегія суддів звертає увагу на, те що відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Тобто, несвоєчасне отримання податкового повідомлення рішення є підставою для перенесення строку виконання такого податкового зобов`язання та звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а не підставою для звільнення від його сплати взагалі.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу, а відповідачем зазначених строків не порушено.

Разом з цим, суд бере до уваги правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року (справа №820/1975/17) та від 24 квітня 2019 року (справа №820/212/16), відповідно до якої порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення не може саме по собі впливати на його законність.

З огляду на вказане та з урахуванням того, що контролюючим органом у відповідності до статті 266 Податкового кодексу України розраховано суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сам по собі пропуск Відповідачем строку, передбаченого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, не впливає на законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно посилань позивача на направлення відповідачем податкових повідомлень-рішень не на адресу місця реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , суд зазначає про те, що вказаний недолік не може бути підставою для скасування таких повідомлень-рішень, з урахуванням того, що спірні податкові повідомлення-рішення було направлено позивачу на адресу: АДРЕСА_5 , співвласницею якої вона являється.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені контролюючим органом щодо позивача помилково та всупереч вимогам закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2021 №0141520-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 2226,80 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2021 №0141519-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 2537,90 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2021 №0141518-2405-0829, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2019 рік у сумі 1095,86 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 2724 грн. (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя,69107).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.10.2021.

Суддя А.В. Сіпака