Рішення № 100307805, 12.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 жовтня 2021 року (14:00)Справа № 280/7281/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (Сервісний центр)) щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу судді 3 роки 7 місяців 25 днів, з яких: 02 місяці 8 днів - на посаді судді; 1 рік 11 місяців 02 дні - строкова військова служба; 1/2 навчання у Київській вищій школі МВС СРСР ім Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 06 місяців 15 днів;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (Сервісний центр)) щодо відмови проведення перерахунку довічного утримання з 62% до 70 % (26 років 10 місяців + 3 роки 07 місяців 25 днів = 30 років 5 місяців 25 днів);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Управління обслуговування громадян Мелітопольського відділу обслуговування громадян (Сервісний центр)) зарахувати позивачу до стажу судді три роки сім місяців двадцять п`ять днів, з яких: 2 місяці 8 днів - на посаді судді; 01 рік 11 місяців 02 дні - строкова військова служба; 1/2 навчання у Київській вищій школі МВС СРСР ім Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 06 місяців 15 днів;

провести перерахунок довічного утримання з 62% до 70 % (26 років 10 місяців + 3 роки 07 місяців 25 днів = 30 років 5 місяців 25 днів) з 19 лютого 2020 року, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, під перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, здійсненого на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/132/21 протиправно зменшено стаж роботи позивача внаслідок не включення до стажу роботи на посаді судді 02 місяці 8 днів - на посаді судді; 1 рік 11 місяців 02 дні - строкова військова служба; 1/2 навчання у Київській вищій школі МВС СРСР ім Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 06 місяців 15 днів. Внаслідок такого перерахунку відсотковий розмір пенсії становить 62%. На думку позивач такий розмір має становити 70%. Зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453 було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, періоду проходження строкової військової, половини строку навчання у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посадах в прокурорів та слідчих. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

14.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 52702), в якому зазначає, що на виконання судового рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/132/21 позивачу було зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Запорізькій області від 17.03.2020 №08-02/977. Зазначає, що враховуючи вимоги статті 137 Закону №1402, законних підстав для зарахування періоду, зокрема, проходження строкової військової служби, навчання у вищій школі МВС тощо до стажу на посаді судді, який враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає. Також не зараховується до стажу на посаді судді, який враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи на посадах слідчих органів внутрішніх справ. Щодо зарахування до стажу на посаді судді 02 місяці 8 днів, відповідач зазначає, що позивачу зараховано стаж на посаді судді відповідно до документів, які знаходяться в особовій справі - 19 років 11 місяців 9 днів. В мотивувальній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/132/21 від 01.04.2021 зазначено, що: "Рішенням суду, яке набрало законної сили у справі №320/8388/16-а від 04.04.2017 та не потребує повторного доведення встановлено, що позивач має 19 років 9 місяців стажу роботи на посаді судді, 7 років на посадах слідчих органів внутрішніх справ, тому загальний стаж для визначення розміру довічного грошового утримання складає 26 років 10 місяців". Отже, на думку відповідача, позивач дійшов хибної думки щодо не зарахування 2 місяців 8 днів до стажу судді. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/132/21, яке набрало законної сили 07.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 62 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №280/132/21 відповідачем здійснений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 19.02.2020 та в результаті такого перерахунку відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання склав 62%.

У рішенні суду у справі №280/132/21 зазначено, що: «Рішенням суду, яке набрало законної сили у справі №320/8388/16-а від 04.04.2017 та не потребує повторного доведення встановлено, що позивач має 19 років 9 місяців стажу роботи на посаді судді, 7 років на посадах слідчих органів внутрішніх справ, тому загальний стаж для визначення розміру довічного грошового утримання складає 26 років 10 місяців».

На звернення позивача, відповідач листом №10054-9665/К-02/8-0800/21 від 29.07.2021 надав відповідь, відповідно до якої зазначав про те, що враховуючи вимоги статті 137 Закону №1402, законних підстав для зарахування періоду, зокрема, проходження строкової військової служби, навчання у вищій школі МВС тощо до стажу на посаді судді, який враховується для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.

Не погоджуючи із діями відповідача про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо не включення відповідачем до стажу позивача, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання у вищому навчальному закладі, суд зазначає таке.

Під час розгляду справи, судом прийняті до уваги правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 521/2593/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17 та від 29 квітня 2020 року у справі 426/12415/16-а, обставини яких є подібними.

Верховний Суд зазначив:

“Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI [у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12.12.2015 № 192-VIII “Про забезпечення права на справедливий суд” (далі – Закон №192-VIII)] щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 – набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон №2453-VI було викладно в новій редакції) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15.12.1992 № 2862-ХІІ “Про статус суддів” (далі – № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”, чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI “Про військовий обов`язок і військову службу” час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Це підтверджується також положеннями Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII “Про Вищу раду правосуддя”, яким були внесені зміни в Закон № 2453-VI, зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: “Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)”. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним”.

Із матеріалів справи судом встановлено, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової військової служби з 24.05.1982 по 26.04.1984 (01 рік 11 місяців 02 дні), половину строку навчання у Київській вищій школі МВС СРСР ім. Ф.Е. Дзержинського за денною формою з 01.08.1988 по 26.07.1991 (06 рік 06 місяців 15 днів).

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Щодо посилань позивача на протиправність дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу судді 02 місяці 8 днів - на посаді судді, то суд зазначає.

Позивачем жодним чином не обґрунтовані вказані позовні вимоги, не зазначено, який період 02 місяці 8 днів є спірним, тобто, не вказано, який саме проміжок календарного часу позивач працював саме на посаді суді вказані 2 місяці 8 днів, які відповідачем не враховані до стажу роботи на посаді суді.

Також суд зазначає, що питання стажу роботи позивача на посаді судді вирішено, про що зазначено в судових рішеннях Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/132/21 та Мелітопольського міськрайонного суду у справі №320/8388/16-а, в яких зазначено, що позивач має 19 років 9 місяців стажу роботи на посаді судді, 7 років на посадах слідчих органів внутрішніх справ, тому загальний стаж для визначення розміру довічного грошового утримання складає 26 років 10 місяців.

Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді становить 26 років 10 місяців. Жодним чином не є доведеною та обставина, що позивач має права на зарахування до стажу роботи на посаді судді 2 місяців 8 дів роботи на посаді судді.

Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, складає 30 р. 3 м. 17 дн.:

стаж роботи на посаді судді – 26 років 10 місяців;

період проходження строкової військової служби з 24.05.1982 по 26.04.1984 (01 р. 11 м. 02дн.);

половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.08.1988 по 26.07.1991 (01 р. 06м. 15 дн.).

2. Щодо відсоткового визначення позивачу щомісячного довічного грошового забезпечення позивача, як судді у відставці у розмірі 62%, суд зазначає таке.

При визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Як зазначено судом вище, що стаж роботи позивача на посаді судді, що дає позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, становить повних 30 років.

Отже, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 70%, а саме: 50% (20 років роботи на посаді судді) + 10 * 2% (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).

За зазначених вище обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 02 дні та половини строку навчання у Київській вищій школі МВС СРСР ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 06 місяців 15 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , як судді у відставці, до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби – 1 рік 11 місяців 02 дні та половину строку навчання у вищому навчальному закладі у Київській вищій школі МВС СРСР ім. Ф.Е. Дзержинського - 01 рік 06 місяців 15 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи із 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.10.2021.

Суддя Ю.В. Калашник