Рішення № 100307800, 12.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Справа № 280/5020/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - відповідач) в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у вигляді відмови, оформленої листом від 16.01.2021 №0800-0202-8/2831, розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком по суті з урахуванням вимог рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-р/2009;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у вигляді відмови, оформленої листом від 16.01.2021 №0800-0202-8/2831, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви від 02.11.2020 про призначення пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі заяви від 02.11.2020 про призначення пенсії з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, стажу, зазначеного у трудовій книжці, починаючи з 06.01.2021, тобто з дати надходження до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області заяви від 02.11.2020.

В обґрунтування позовної заяви вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 16.01.2021 № 0800-0202-8/2831 відмовлено позивачу у розгляді по суті його заяви від 02.11.2020 про призначення пенсії та у призначені пенсії за віком на підставі Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Зазначає, що мотивом відмови є відсутність у позивача місця реєстрації в Україні, оскільки він з 1999 року проживає в Федеративній Республіці Німеччина. Стверджує, що бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача є протиправною, оскільки її допущено не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням принципу рівності перед законом та із проявами очевидної дискримінації стосовно позивача. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5020/21 без виклику сторін та призначення судового засідання у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Представник ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії з додатками.

Листом Департаменту пенсійного забезпечення заяву про призначення пенсії та додані до неї документи направлено для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Листами від 16.01.2021 вих. № 0800-0202-8/2831 та від 18.01.2021 вих. № 505-19/П-02/8-0800/21, від 09.02.2021 вих. №0800-0202-8/9591 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що до розгляду питання про призначення позивачу пенсії управління може повернутись після подання заявником паспорту громадянина України та оригіналів документів, визначених Порядком 22-1 та Постановою 1596.

Листом від 05.03.2021 вих. № 2632-2148/П-02/8-0800/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило представника позивача, що для призначення пенсії ОСОБА_1 необхідно подати до Управління документ, що засвідчує його особу та проживання на території України та оригінали документів.

26.03.2021 представник ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надавши нотаріально засвідчені копії документів, необхідних для призначення пенсії.

Листом від 16.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області знову повідомило, що до розгляду питання про призначення позивачу пенсії управління може повернутись після подання заявником паспорту громадянина України та оригіналів документів, визначених Порядком 22-1 та Постановою 1596.

Позивач не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо призначення пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 3 статті 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 44 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В силу положень частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1).

За змістом пунктів 1.1., 1.2. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Відповідно до п. 1.6. Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно із п. 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

Із пункту 2.1. Порядку № 22-1 вбачається, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, як:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи:

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Згідно із пунктом 2.9. Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 2.22. Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.23. Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

За змістом пункту 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

В силу вимог пункту 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно із пунктом 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що громадянин України, який досяг віку, визначеного статтею 27 Закону № 1058-IV, за наявності необхідного стажу, має право на отримання пенсії за віком. Вказане право реалізується шляхом звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, до якої додаються документи, передбачені Порядком № 22-1. При цьому достатність документів встановлюється під час прийняття заяви органом Пенсійного фонду. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів у десятиденний термін з дня надходження заяви.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , який є громадянином України, звернувся 02.11.2020, тобто після досягнення 65 року, через представника за нотаріально посвідченою довіреністю, до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву про призначення пенсії із документами направлено для розгляду до ГУ ПФУ в Запорізькій області області.

Водночас ГУ ПФУ в Запорізькій області заяву не розглянуто та листами повідомлено про те позивачу необхідно надати документ, який посвідчує та місце проживання (реєстрації) особи на території України та невідповідністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.

Таким чином, заяву позивача у встановлений законом спосіб розглянуто не було, єдиною підставою чого фактично послугувала відсутність документів, які засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.

Суд враховує, що частиною 1 статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу вимог частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У п. 3.3. рішення від 07.10.2009 № 1-32/2009 Конституційний Суд України зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, із збереженням усіх конституційних прав.

Відповідний висновок відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 13.06.2019 у справі 204/1134/17 (2а/204/91/17).

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, маючи постійне проживання у Федеративній Республіці Німеччина, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Як зазначено вище, відповідно до пунктів 2.9, 2.22. Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Отже, беручи до уваги те, що до заяви про призначення пенсії за віком представником позивача була надана копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон, яким посвідчено особу позивача, дату його народження, а також те, що виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у реалізації конституційного права позивача на пенсійне забезпечення з підстав ненадання документа, що підтверджує місце проживання (реєстрації) позивача на території України.

Суд акцентує увагу на тому, що у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41).

Таким чином право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/3646/18.

Посилання відповідача про ненадання оригіналів документів є необґрунтованими та не беруться судом до уваги з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що до неодноразових звернень представника позивача до Пенсійного фонду та його територіального органу долучались як оригінали, так і нотаріально засвідчені копії документів.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що особа для призначення пенсії обов`язково має подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункт 1.1. Порядку № 22-1 повинна звернутися до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

Суд зазначає, що процедурні моменти звернення до органу Пенсійного фонду не можуть бути перешкодою для реалізації громадянином України права на пенсійне забезпечення.

Матеріалами справи підтверджується, що вмотивованого рішення про призначення пенсії або відмову у її призначенні за результатами розгляду заяви позивача відповідач не прийняв. Тобто, заява ОСОБА_1 не розглянута у порядку, встановленому законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.11.2020.

Крім того, суд зауважує, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією ГУ ПФУ в Запорізькій області і суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу державної влади.

За наведених обставин суд, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком по суті з урахуванням висновків суду, викладених у мотивуальній частині даного рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі у розмірі 16707,00 грн., суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2020 року між позивачем та адвокатом Дебольським Михайлом Юрійовичем укладено договір про надання правової допомоги, що підтверджується самим договором. Предметом вказаного договору є надання адвокатом правової допомоги для призначення пенсії клієнту уповноваженими органами України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача було надано інші види правової допомоги (складання процесуальних документів).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг), позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: підготовка (заяви) звернення ОСОБА_1 вільного зразка про призначення пенсії від 02.11.2020 з вивченням законодавства, судової практики; підготовка 3 таблиць щодо розрахунку стажу, коефіцієнтів та розміру пенсії; підготовка заяви до Генерального консульства України в Мюнхені з проханням направити заяву (звернення) та додатки до Пенсійного фонду України; складання і направлення до МЗС України запиту від 19.10.2020 адвоката про надання інформації, чи виходив ОСОБА_1 з громадянства України; підготовка проекту довіреності, яка у подальшому ОСОБА_1 видана у Генеральному консульстві України в Мюнхені 18.11.2020; підготовка звернення від імені ОСОБА_1 від 30.12.2020 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області; підготовка запиту від імені ОСОБА_1 від 12.01.2021 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області; підготовка звернення від імені ОСОБА_1 від 25.01.2021 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області; підготовка запиту від імені ОСОБА_1 від 03.02.2021 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області; підготовка заяви (додатку) від 23.02.2021 від імені ОСОБА_2 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області; завірення у нотаріусів Київського міського нотаріального округу копій з оригіналів документів ОСОБА_1 : паспорта, коду РНОКПП, трудової книжки, диплому, вкладишу до диплому, довідок АТ «Кольська ГМК»; Складання і підписання від імені Портного М.М. як представником звернення від 26.03.2021 на адресу ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо надсилання нотаріально завірених копій документів та з проханням повернутися до розгляду; звернення ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.11.2020; підготовка позовної заяви з вивченням законодавства, судової практики, аналізом отриманих від ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідей; друк примірників позовної заяви, додатків до позовної заяви, виготовлення копій; підготовка позовної заяви з додатками на відправку поштою, складання опису, доставка примірників позовної заяви до АТ «Укрпошта» і їх відправка; надання усних роз`яснень, консультацій Портному М.М. телефоном (інтернет зв`язком) з роз`ясненням законодавства; прав Портного М.М., питань щодо друку документів, порядку і правил їх підписання, завірення копій документів, порядку направлення документів поштовим зв`язком, електронного поштою, роз`яснень щодо законодавства тощо; складання акту виконаних робіт; роботи (послуги) під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно квитанцій про отримання адвокатом грошових коштів позивачем сплачено витрати на правничу допомогу у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що представником позивача не надано суду достатніх доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт, їх вартості. Крім того, вказує, що справа є типовою. При цьому, відповідач не надає доказів щодо неспівмірності таких витрат.

Перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 16707,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Суд також зауважує, що не всі, перелічені в акті послуги не є по суті видами адвокатської діяльності в контексті Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Такі послуги, як наприклад, друк примірників позовної заяви, додатків до позовної заяви, виготовлення копій, підготовка позовної заяви з додатками на відправку поштою, складання опису, доставка примірників позовної заяви до АТ «Укрпошта» і їх відправка тощо, не потребують спеціальних знань та є суто технічною роботою.

Крім того, суд враховує часткове задоволення позовних вимог, а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 3000,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 681,00 грн. на оплату судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 про призначення пенсії за віком по суті з прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.10.2021.

Суддя Л.Я. Максименко