Рішення № 100307178, 11.10.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року м. Житомир справа № 420/3422/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черноліхова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Військова академія (м. Одеса) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані із утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 787767,12 грн.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що у зв`язку із достроковим розірванням контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року заяву відповідача задоволено та постановлено передати дану адміністративну справу для розгляду за територіальною підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.

До Житомирського окружного адміністративного суду справа № 420/3422/21 надійшла 19 липня 2021 року.

19 липня 2021 року під час автоматизованого розподілу між суддями для розгляду справи визначено суддю Черноліхова С.В.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 420/3422/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що не порушував умови контракту від 26 липня 2016 року, укладеного з позивачем. Також вказує на відсутність підстав для відшкодування на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 787767,12 грн.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 26 липня 2016 року між Міністерством оборони України в особі ТВО начальника Військової академії (м. Одеса) полковника Маслія О.М. та молодшим сержантом ОСОБА_1 укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Згідно із абзацом 6 пункту 1 Контракту, курсант (позивач) узяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

З 26 липня 2016 року курсанта ОСОБА_1 було зараховано на перший курс Військової академії денної форми навчання.

На підставі наказу начальника Військової академії № 33 від 16 лютого 2021 року курсанта, молодшого сержанта ОСОБА_1 відраховано з навчання у Військовій академії (м. Одеса) за академічну неуспішність та згідно з наказом № 12-РС від 16 лютого 2021 року відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" (у зв`язку з ситематичним невиконання умов контракту), з 16 лютого 2021 року виключено із списків особового складу академії.

Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Військовій академії, від 16 лютого 2021 року № 1/55/280 вони складають:

- по грошовому забезпеченню - 622212,61 грн;

- по продовольчому забезпеченню - 99285,60 грн;

- по речовому забезпеченню - 22224,06 грн;

- по медичному забезпеченню - 11138,93грн;

- по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн.;

- по оплаті транспортних послуг - 0 грн.

Із вказаним розрахунком позивач ознайомлений 18 лютого 2021 року.

Матеріали справи не містять доказів добровільної сплати заявлених до стягнення сум.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (стаття 24 Конституції України).

Згідно із статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII), Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів (стаття 16 Закону № 1934-XII).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII).

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України(частина третя статті 24 Закону № 2232-XII).

Згідно із частиною 10 статті 25 Закону № 2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 «Звільнення з військової служби» Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):

ж) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (стаття 40 Закону № 2232-XII).

Згідно із пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), в редакції на дату відрахування від подальшого навчання, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти).

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас (пункт 7 Положення № 1153/2008).

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 Положення № 1153/2008).

Контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (пункт 23 Положення № 1153/2008).

Згідно із пунктом 36 Положення № 1153/2008, контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:

- за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «з» та «і» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «ж» та «з» пункту 2, підпунктами «б» та «в» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

- з ініціативи курсанта за наявності підстав, передбачених підпунктами «б», «ґ», «ж» пункту 1, підпунктами «б» та «ґ» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 227 Розділу XII Положення № 1153/2008 встановлено, що у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно із пунктом 13 Порядку № 260, грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати) врегульований Порядком відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).

Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі (пункт 2 Порядку № 964).

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (пункт 3 Порядку № 964).

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).

Пунктом 8 Порядку № 964 встановлено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

На виконання пункту 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Продовольче забезпечення здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації» та наказу Міністерства оборони України від 09 грудня 2002 року № 402 «Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час».

Забезпечення комунальними послугами та енергоносіями здійснюється відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Речове забезпечення здійснюється відповідно до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказ Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, згідно із абзацом дванадцятим пункту 4 розділу ІІІ якого, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби. Згідно із пунктом 19 вищевказаної Інструкції у разі вибуття зі складу військової частини, з`єднання, виду Збройних Сил, ОК, ВМС окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з`єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби. В атестаті відображається забезпеченість речовим майном.

На виконання пункту 3 Порядку № 964, Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ № 419), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.

Пунктом 2 Порядку № 419 визначено методику розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у ВНЗ.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (підпункт 2.1 Порядку № 419).

Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту (підпункт 2.1.1 Порядку № 419).

Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (підпункт 2.1.1.1 Порядку № 419).

Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку № 419).

Згідно із пунктом 3 Наказу № 419, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.

Перелік власних надходжень бюджетних установ Міноборони наведено у Додатку до Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 серпня 2016 року № 400.

Відповідно до пункту 1.1.1 вказаного Переліку, надходження від плати за послуги, що надаються бюджетним установам згідно з їх основною діяльністю, а саме: відшкодовані курсантами та особами офіцерського складу витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також звільнення з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу - є власними надходженнями бюджетних установ Міноборони.

Заявлений спір пов`язаний з питаннями реалізації прав та обов`язків особи, яка перебувала на посаді публічної служби, зокрема питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до спору про відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, після звільнення військовослужбовця з військової служби.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із того, що навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Оскільки стягнення коштів з відповідача є втручанням у право власності на майно, а саме конвенційне право мирно володіти своїм майном, суд надає оцінку вимогам позивача із застосуванням трискладового тесту.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Із предмету спору вбачається намір втручання у право власності позивача, у зв`язку із чим суд перевіряє чи буде таке втручання здійснене «згідно із законом», чи воно відповідатиме законній (легітимній) меті та чи воно «необхідне в демократичному суспільстві» і є пропорційним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на публічній службі за контрактом, був відрахований від подальшого навчання у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та академічну неуспішність.

Вказані обставини стали підставою для припинення (розірвання) Контракту про проходження військової служби (навчання), який був чинним з 26 липня 2016 року до 16 лютого 2021 року.

Наслідки дострокового розірвання контракту за таких умов для курсанта встановлені частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII та передбачають відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Законами України не наведений перелік витрат, пов`язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, у зв`язку із чим суд зазначає про невідповідність закону критерію якості та передбачуваності для особи.

Також Закон № 2232-XII, або інші закони, не встановлюють обов`язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовця у разі припинення військової служби.

Умови спірного відшкодування установлені Порядком № 964 та Наказом № 491, які передбачають здійснення відшкодування у розмірі фактичних витрат пов`язаних із утриманням під час навчання, зокрема, по грошовому забезпеченню.

Позивач обрахував фактичні витрати по грошовому забезпеченню курсанта з 26 липня 2016 року до 16 лютого 2021 року у розмірі 786767,12 грн, які складають:

- по грошовому забезпеченню - 622212,61 грн;

- по продовольчому забезпеченню - 99285,60 грн;

- по речовому забезпеченню - 22224,06 грн;

- по медичному забезпеченню - 11138,93грн;

- по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн.;

- по оплаті транспортних послуг - 0 грн.

Згідно із пунктом 168.5 статті ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При цьому, пунктом 13 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає.

Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв`язку із чим суд вважає умови Порядку № 964, Наказу № 419 такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищою юридичної сили - частині третій статті 17, статтям 22, 41, 43 Конституції України, статті 25 Закону № 2232-XII, статті 16 Закону № 1934-XII, статтям 2, 9 Закону № 2011-XII.

Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, суд вважає, що виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.

З аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов`язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 622212,61 грн, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов`язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.

Як зазначено вище, законами України не встановлено, що виплачене курсанту грошове забезпечення є витратами на утримання у навчальному закладі, тобто не є винагородою за несення служби.

Отже, закони України не містять умов щодо можливого зворотнього стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення військовослужбовця та сум компенсації втрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно.

Таким чином, суд зазначає, що заявлене втручання у право відповідача на майно не здійснюватиметься згідно із законом, втручання не має легітимної мети та є непропорційним, тобто таким що вчиняється в інтересах суспільства.

Надаючи оцінку іншим заявленим до стягнення сум відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням курсанта, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення витрат по продовольчому забезпеченню - 99285,60 грн; по речовому забезпеченню - 22224,06 грн; по медичному забезпеченню - 11138,93 грн; по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 31905,92 грн, разом на суму 164554,51 грн.

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм права, суд дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах норм статей 41, 43 Конституції України, із врахуванням статей 22, 24 Конституції України, статті 25 Закону № 2232-XII, статті 16 Закону № 1934-XII, статтям 2, 9 Закону № 2011-XII, як правових норм вищої юридичної сили в порівнянні із Порядком № 964 та Наказом № 419.

Виходячи із принципу верховенства права при застосуванні наведених норм права, суд зазначає про віднесення грошового забезпечення до гарантованого державою соціального забезпечення військовослужбовця та оплатності будь-якої роботи (служби), відсутність у законі норм про повернення (відшкодування) сум виплаченого грошового забезпечення у розглянутому випадку, невстановлення законом умови, відповідно до якої грошове забезпечення курсанта входить до витрат, пов`язаних із утриманням останнього у навчальному закладі.

Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, суд дійшов висновку про те, що грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов`язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби.

Таким чином, отримане військовослужбовцем у встановленому порядку грошове забезпечення не підлягає відшкодуванню (поверненню), у тому числі із встановленням такого правила пунктом 13 Порядку № 260.

Стягнення з відповідача відшкодування сум грошового забезпечення, виплаченого за час військової служби, суд вважає порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, втручанням не на підставі закону у конвенційне право на мирне володіння майном, яке не ґрунтується на законі.

З матеріалів справи вбачається наявність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання по продовольчому, речовому, медичному забезпеченню та по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв на суму 164554,51 грн, сплата яких не підтверджена на час розгляду справи, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) (вул. Фонтанська дорога, 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 164554,51 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов