Рішення № 100307057, 04.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 р. Справа№200/7169/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду у м. Краматорську Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, яке оформлене листом від 21.05.2021 № 583-996/Я-02/8-0531/21, про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті з 23.09.2020 пенсії за вислугою років без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити обчислення (перерахунок) пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 23.09.2020 та виплачувати таку пенсію без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 різниці між отриманою та належною до виплати сумами пенсії, починаючи з 23.09.2020.

Ухвалою від 14 червня 2021 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12 липня 2021 року.

06 липня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останнє просило відмовити в задоволенні адміністративного позову та заявило клопотання про заміну сторони по справі з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

28 липня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

13 серпня 2021 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 13 вересня 2021 року.

13 вересня 2021 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторони по справі.

13 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 жовтня 2021 року.

В ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі суд запропонував відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 04 жовтня 2021 року відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Дослідивши наявні матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення публічно-правового спору.

З матеріалів адміністративної справи суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 23346787 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має організаційну форму орган державної влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2021 по справі 200/11532/20-а рішенням № 053130005704 від 02.04.2021 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з 23.09.2020 позивачу довічно призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону № 1697 «Про прокуратуру» у розмірі 60 % середнього заробітку в сумі 26973,03 грн. (44955,05 грн. х 60 % = 26973,03 грн), проте, наведеним рішенням відповідача виплату призначеної пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.

18.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення обчислення (перерахунку) призначеної йому з 23.09.2020 пенсії за вислугою років у порядку та розмірах, визначених ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2020 №1774-VIII, тобто без обмеження її максимальним розміром.

За вказаним зверненням позивача Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийняте рішення, сформульоване у листі № 583-996/Я-02/8-0531/21 від 21.05.2021 про відмову у повному обсязі.

Зазначене рішення відповідача позивач вважає незаконним з огляду на те, що застосовуючи до позивача обмеження максимального розміру пенсії, відповідач не врахував вимоги п.п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), якими встановлено, що з 1 січня 2017 року обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах в органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями.

Позивач вважає, що норми п.п. 1, 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VIII норми є спеціальними та встановлюють виняток із загального правила щодо обмеження максимального розміру пенсії, встановленого абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», на яке посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, оскільки їх положення встановлюють виключення щодо застосування таких обмежень до певних категорій осіб.

Позивач зазначає, що особливий період в Україні діє з 17 березня 2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

З 28.07.2004 по теперішній час позивач безперервно проходить службу в органах прокуратури України, у тому числі на посадах у військовій прокуратурі, Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил.

З 04.12.2017 по теперішній час безперервно бере безпосередню участь в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З 17.12.2018 позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_3 від 17.12.2018.

На момент звернення за призначенням пенсії та на момент призначення пенсії 23.09.2020 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, про що у пенсійній справі наявні відповідні документи.

Оскільки відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Для повного та всебічного з`ясування обставин справи суд вважає за необхідне дослідити зміст наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькі області відзиву, в якому управління зазначило, що згідно Закону України № 2148-VІІІ від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю І та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Відповідно до частини 15 статті 86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

18.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся на портал Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області із проханням здійснити перерахунок призначеної пенсії без обмеження її максимального розміру та виплати різниці пенсії, починаючи з 23.09.2020 року, проте позивачем не дотримано приписи п. 4.1 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами, далі - Порядок № 22-1) та надано заяву довільної форми замість заяви встановленого зразка, тому на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2021 року управлінням відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96 «Про звернення громадян» надано відповідь листом від 21.05.2021 року за №583-996/Я-02/8-0531/21, рішення про відмову в перерахунку пенсії управлінням не приймалось.

В обгрунтування своєї позиції в спірних правовідносинах, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області посилається на правову позицію, викладену в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 року у справі №200/2674/21-а.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо обмеженні максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб підтверджуються відповідними доказами та не спростовані відповідачем, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі – Закон № 1697-VII)

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697 в поточній редакції, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Частина 15 ст. 86 Закону № 1697 в первісній редакції на час набрання чинності цим Законом 01.01.2015 року була викладена в наступній редакції: «Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність».

Пунктом 15 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 25.04.2015 року, частину п`ятнадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) викладено в такій редакції:

"15. Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність".

В подальшому вказана норма двічі редагувалась.

Відтак, пунктом 29 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року

№ 911-VIII, абзац шостий доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Пунктом 44 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, в Законі України "Про прокуратуру" у частині п`ятнадцятій статті 86: в абзаці шостому слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлено, що обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Національній поліції України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.

Приписи п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, як і п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, як і п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII містять аналогічні норми відносно того, що встановлені цими законами обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах […] органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.

Проте, законодавець акцентував увагу, що до вказаних осіб не застосовуються обмеження, передбачені саме «цими законами», тобто встановленими окремо кожним з них, а не законодавством взагалі.

З системного аналізу приписів ч. 15 ст. 86 Закону №1697, зокрема абз. 6, з урахуванням наступного редагування цієї норми, у тому числі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, на приписи якого посилається позивач, суд дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорів десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб впроваджено з 01.01.2015 року з введенням у дію Закону №1697, приписи якого в цій частині не зазнали змін впродовж всього періоду дії цього закону.

При цьому, така ситуація не має ознак дискримінації відносно прокурорів, пенсія яким призначена до набрання чинності Законом №1697, оскільки виплата пенсії таким особам також обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, згідно приписів Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року.

Таким чином, на теперішній час законодавець встановив однакові обмеження розміру пенсії для пенсіонерів органів прокуратури незалежно від дати виходу на пенсію та умов проходження служби.

Відтак, суд відхиляє посилання позивача на те, що п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII встановлює підстави для незастосування до пенсій військових прокурорів обмеження максимального розміру пенсії на час дії особливого періоду.

Поряд з цим, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на правову позицію, викладену в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 року у справі №200/2674/21-а, оскільки предметом розгляду у справі №200/2674/21-а було обмеження максимального розміру пенсії прокурора десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, яка не встановлювала аналогічних ч. 15 ст. 86 Закону №1697 обмежень максимального розміру пенсії, тобто спірні правовідносини у справі №200/2674/21-а та справі № 200/7169/21 не є тотожними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus). Активна роль суду в при вирішенні правового спору проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області, яке оформлене листом від 21.05.2021 № 583-996/Я-02/8-0531/21, про відмову ОСОБА_1 в обчисленні (перерахунку) та виплаті з 23.09.2020 пенсії за вислугою років без обмеження її максимальним розміром; зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити обчислення (перерахунок) пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з 23.09.2020 та виплачувати таку пенсію без обмеження її максимальним розміром; зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 різниці між отриманою та належною до виплати сумами пенсії, починаючи з 23.09.2020 – відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 04 жовтня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко