Рішення № 10030690, 04.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.10                                                                                 Справа № 7/74

За позовом

Приватного підприємства “Баядєра”, м. Горлівка Донецької області

до Приватного підприємства “Едикт”, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 28 465 грн. 47 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Медведєв А.О., дов. б/н від 31.12.09;

від відповідача - Хістєва С.А., паспорт серія № ЕН 724508 від 28.08.09,

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 28465 грн. 47 коп., в т.ч. заборгованість –26 299 грн. 60 коп., пеня –1 477 грн. 40 коп., інфляційні нарахування –470 грн. 17 коп., 3% річних –218 грн. 30 коп. Відповідач за відзивом на позовну заяву (арк. справи 42-43) позовні вимоги визнає частково в сумі основної заборгованості 26299 грн. 60 коп. Решту вимог відповідач відхиляє посилаючись на їх необґрунтованість.

Позивач за клопотанням від 23.04.10 зменшив позовні вимоги в порядку ст. 22 ГПК України та вказує на те, що станом на 01.03.10 заборгованість складає 25999 грн. 60 коп., також відповідачем здійснений перерахунок нарахувань. Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4478 грн. 94 коп., пеню в сумі 1486 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп., інфляційні в сумі 1208 грн. 03 коп., а усього7390 грн. 89 коп.

Відповідно до положень ст. 22 ГПК України позивач вправі, до прийняття рішення збільшити або зменшити позовні вимоги, змінити предмет або підстави позову.

В даному випадку, дії позивача щодо зменшенню позовних вимог не суперечить вказаним вище положенням, у зв’язку з чим клопотання про зменшення позовних вимог слід прийняти до розгляду і позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4478 грн. 94 коп., пеню в сумі 1486 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп., інфляційні в сумі 1208 грн. 03 коп.

В той же час, в даному судовому засіданні, позивачем надані пояснення по справі та уточнений розрахунок ціни позову, за яким зазначено, що станом на 04.06.10 основний борг в сумі 25999 грн. 60 коп. відповідачем сплачений, також сплачені державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, несплаченою залишилась пеня в сумі 1486 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп. та інфляційні в сумі 741 грн. 27 коп.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

02.01.2009 р. між сторонами у справі був підписаний договір купівлі-продажу № 175, за умовами якого ПП «Баядера»- «Продавець»(позивач у справі) зобов’язується продати, а ПП «Едикт»- «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 26 299 грн. 60 коп., яку позивач первісно заявив до стягнення. Але з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4478 грн. 94 коп. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп., інфляційні в сумі 1 208 грн. 03 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Окрім цього, позивачем нарахована пеня відповідно в сумі 1 486 грн. 29 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 02.01.09 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару № 175. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору та специфікації до нього.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору за видатковими накладними (арк. справи 7-18), поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 26299 грн. 60 коп., який відповідач в повній мірі не оплатив частково, у зв’язку з чим за розрахунком позивача, на момент звернення до суду залишилась заборгованість у сумі 25299 грн. 60 коп.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом семі календарних днів з дня одержання товару.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що умови договору в частині своєчасності оплати поставленої продукції, останнім виконувалися не в повному обсязі.

Але наданий позивачем розрахунок основної заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи. Так, на момент звернення позивачем до суду, за відповідачем залишилась заборгованість в сумі 25999 грн. 60 коп.

Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами, що під час розгляду даної справи в суді, відповідачем вказана сума заборгованості була сплачена в повному обсязі.

За таких обставин, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25999 грн. 60 коп., в тому числі і згідно клопотання про зменшення позовних вимог в сумі 4478 грн. 94 коп. провадження у справі слід припинити на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних і 3% річних слід зазначити наступне.

Позивачем розрахунок інфляційних здійснений за період січень 2009 року –лютий 2010 року на суму 1 208 грн. 03 коп. Щодо 3% річних, слід зазначити, що розрахунок здійснений за період з 03.1209 по 01.03.10 на суму 217 грн. 634 коп.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки у вказаних вище сумах нарахував правомірно.

Разом з цим, за поясненнями позивача від 07.06.10 вбачається, що частково інфляційні сплачені, у зв’язку з чим залишилась сума 741 грн. 27 коп.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення інфляційних слід задовольнити в сумі 741 грн. 27 коп., а 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 486 грн. 29 коп. то позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити, виходячи з наступного.

В силу ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за неналежне виконання зобов’язань щодо оплати отриманого товару, відповідач сплачує пеню в розмір 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково в сумі інфляційних 741 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп., пені в сумі 1486 грн. 29 коп., в решті вимог провадження у справі припинити.

На підставі викладеного та керуючись п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Едикт», м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, 37, код 24854480, на користь:

- Приватного підприємства «Баядєра», м. Горлівка Донецької області, вул. Озерянівська, 2 (поштова адреса –м. Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 7е), код 13491057, інфляційні в сумі 741 грн. 27 коп., 3% річних в сумі 217 грн. 63 коп., пеню в сумі 1486 грн. 29 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –09.06.2010.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Цибулько