Рішення № 100306885, 12.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р. Справа№200/10417/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 25954290, адреса місцезнаходження: 84100, м. Слов`янськ, вул. Василівська, 11) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача; зобов`язати Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області повторно розглянути заяву про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг та надати пільги з оплати житлово-комунальних послуг передбачених п.п. 4,5 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання пільги з оплати житлово-комунальних послуг. Листом від 14.07.2021 №П-0967-2.1-6.2 відповідач зазначив про неможливість надання позивачу відповідних пільг, оскільки відповідна пільга надається за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну добу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову пільгу.

Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать Конституції України та законам України, оскільки об`єктивно не існувало правових підстав для позбавлення позивача як учасника війни пільги на оплату комунальних послуг, а перевищення встановленої межі у відповідності до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту у вигляді встановлених законом пільг на оплату комунальних послуг. На підставі викладеного, просив суд задовольнити позов.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 з 29.06.2021 позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа, що має статус учасника війни. позивач 29.06.2021 подала до управління декларацію про доходи сім`ї пільговика та довідку про доходи. Спеціалістами управління перевірені документи та визначено середньомісячний дохід сім8ї ОСОБА_1 з розрахунку на одну особу. Управлінням 01.07.2021 надіслано повідомлення ОСОБА_1 про відсутність права на отримання пільг та рекомендовано звернутись до управління з питання призначення житлової субсидії, а у разі зменшення розміру доходів з питання визначення права на отримання пільг з місяця звернення. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 28 квітня 2021 року.

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується штампом в паспорті позивача серії НОМЕР_3 .

Відповідно до декларації про доходи сім`ї пільговика ОСОБА_1 доходи пільговика і членів його сім`ї, на яких поширюються пільги і які проживають разом з пільговиком з грудня 2020 року по травень 2021 року становить 108172,77 грн.

Довідка про доходи ОСОБА_1 від 16.06.2021 №09/02/174 свідчить про загальну суму доходу за період з грудня 2020 року по травень 2021 року - 108172,77 грн.

Листом Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради від 14.07.2021 №П-0967-2.1-6.2 на звернення ОСОБА_1 щодо надання пільг на житлово-комунальні послуги заявника повідомлено про наступне. Як учасник війни заявник перебуває на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги з 29.06.2021. Роз`яснено про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 №389 затверджений Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Оскільки середньомісячний дохід позивача за період з 01.12.2020 по 31.05.2021 за попередні шість місяців перевищує 3180,00 грн. (величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу), нарахування пільг по оплаті за житлово-комунальні послуги згідно чинного законодавства не здійснюється.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993. (далі - 3551).

Частиною 1 статті 1 Закону №3551 визначено, що Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

- створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття;

- організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

- виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

- надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №3551 права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Згідно статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника війни.

Отже, на позивача поширюється дія Закону №3551.

Статтею 14 Закону №3551 визначені пільги учасникам війни.

Так, відповідно до 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону №3551 учасникам війни надаються такі пільги:

- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

- 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Згідно частини 2 статті 14 Закону №3551 пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Згідно частини 3 статті 14 Закону №3551 площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

Згідно із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною 6, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину 6 статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України частина 6 статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону № 3551 умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України.

Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Дослідивши матеріали справи та законодавство України у сфері соціального захисту громадян, Конституційний Суд України дійшов висновку, що рівноцінної заміни або компенсації скасованих пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, законодавець не передбачив.

Обмеження або скасування положеннями Закону № 76, які є предметом конституційного контролю, пільг, установлених Законом № 3551, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України виходить із того, що для відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг потрібно передбачити кошти у Державному бюджеті України, внести відповідні зміни до законів України.

Отже, встановивши невідповідність Конституції України (неконституційність) абзацу другого підпункту 1, абзацу другого підпункту 2, абзаців другого, третього, четвертого підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону № 76, частини шостої статті 14, частини другої статті 16 Закону № 3551, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цими положеннями на три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Конституційний Суд України рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною 6 статті 14 Закону №3551 з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України.

Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України) частина 6 статті 14 Закону №3551 втратила чинність та застосуванню не підлягає.

Проте нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось.

Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частино 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене суд вважає, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як учаснику війни, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 908 грн. понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 25954290, адреса місцезнаходження: 84100, м. Слов`янськ, вул. Василівська, 11) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області щодо ненадання ОСОБА_2 пільг з оплати житлово-комунальних послуг передбачених п.п. 4,5 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг та надати пільги з оплати житлово-комунальних послуг передбачених п.п. 4,5 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг відповідно до рішення Конституційного Суду №12-р/2018 від 18.12.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту Слов`янської міської ради Донецької області судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька