Рішення № 100306529, 19.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2021 року Справа № 160/11480/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо призначення та виплаті їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

- зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і виплачувати з 29.01.2020р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 29 січня 2020 року.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на те, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», їй було протиправно відмовлено в призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року відкрито провадження у справі №160/11480/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

16.08.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (в редакції Закону від 24.12.2015 №911-VІІ) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 – не менше 25 років та після цієї дати:

З 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абз. 1 і 2 цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах.

04.06.2019 рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ. Положення п. «а» ст. 54, ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 05.06.2019 положення п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, а саме: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Враховуючи п.п.2-1, 16 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV позивач станом на час звернення із заявою від 29.01.2020 про призначення пенсії за вислугу років має право на призначення такої пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» незалежно від віку у разі, якщо на день набрання чинності 11.10.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ мала вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто спеціальний стаж роботи не менше 26 років 6 місяців на посадах працівника освіти, охорони здоров`я і соціального захисту за Переліком, затвердженим Постановою №909.

Станом на 11.10.2017 позивач має 25 років 1 місяць 8 днів стажу працівника освіти, що не дає права для призначення пенсії за вислугу років.

Що стосується зарахування до спеціального стажу періоду роботи після 11.10.2017, відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ, який набув чинності 11.10.2017, скасовано норми чинного законодавства в частині призначення пенсії за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим Законом. У зв`язку з цим до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017 року.

Судом встановлено наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України і Дніпропетровській області 29.01.2020 із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Листом №1226/0305-17 від 10.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянувши надані позивачем 29.01.2020 документи, відмовило особі в призначенні пенсії, посилаючись на те, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148-VІІІ (на 11.10.2017) мають вислугу років необхідну для призначення такої пенсії.

Право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, які займають посади за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року, за наявності спеціального стажу згідно п. «е» ст. 55 Закону №1788 станом:

- на 1 квітня 2015 -25 років;

- на 1 січня 2016 – 25 років 6 місяців;

- на 11 жовтня 2017 -26,6 років

Наявність у особи на 01 квітня 2015 року – 22 років 6 місяців 8 днів, на 11.10.2017 року -25 років 1 місяць 8 днів -стажу працівника освіти не дає права на пенсію за вислугу років.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного:

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист,

що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі -Закон №1058 -ІV) , іншими законами і нормативно-правовими актами.

За ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями ст. 7 Закону №1788-XII встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону №1788-XII).

За змістом ст. 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За п. 21 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

На переконання відповідача застосуванню підлягають п. 2-1, абзаців п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 на день набрання чинності 11.10.2017 та постанова №909 в редакції від 14.08.2015.

Відповідно до п. 2-1, абзаців п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 , особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, в редакції Закону № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

З постанови №909 в редакції від 14.08.2015 вбачається, що станом 11.10.2017 трудовий стаж працівника освіти, що дає право для призначення пенсії за вислугу років повинен складати з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців.

Таку позицію відповідача суд вважає помилковою і безпідставною виходячи з наступного:

Пункт «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 був викладений в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років (далі - Постанова №909).

В редакції від 28.12.2012 вказаною постановою було передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

В подальшому змінами, внесеними № 213-VIII від 02.03.2015 р. до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «е» статті 55 Закону 1788-XII, а Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015} встановлено, що: право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту., та після досягнення ними такого віку:

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року.

Постанова №909 в редакції від 22.12.2015 була викладена наступним чином: «пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2019 р. по 31 березня 2020 р. - не менше 27 років 6 місяців».

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12. 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Таким чином з 04.06.2019 року відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 року (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р.

Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.(п. 20 Порядку).

Постановою №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років , до якого включена робота, зокрема на посаді вчителя в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, дитячих будинках, дитячих трудових виховно-трудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, логопедичних пунктах і стаціонарах, школах-клініках.

Згідно з приміткою 2 Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

На підтвердження необхідного стажу, який надає право на таку пенсію позивачем було надано копію трудової книжки НОМЕР_1 ,з якої вбачається, що ОСОБА_1 працювала:

З 17.08.1992 по 15.10.1992 -вчителем російської мови і літератури у Середній школі №24 м. Нікополя;

З 19.10.1992 по 22.10.1992 -вчителем англійської мови у Середній школі №5 м. Нікополя;

3 09.11.1992 по 31.08.1993 – вчителем російської мови та літератури у Нікопольській неповній середній школі-інтернат №1 для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків;

З 01.09.1993 по 31.07.2018 – вчителем англійської мови в середній школі №10 м. Нікополя.

Крім того, записи трудової книжки підтверджуються копіями довідок відповідних навчальних закладів, в яких працювала особа: №18 від 15.01.2020,№9 від 15.01.2020,№29 від 17.01.2020, №25 від 28.01.2020.

Так, суд звертає увагу, що у листі від 10.02.2020 №1226/0305-17 Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області вказало, що на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж останнього складав 25 років 1 місяць 8 днів. При цьому, обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 11.10.2017 року, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 року.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 30.08.2020 року, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019 року, а відтак відповідач повинен був застосовувати положення п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, у даному випадку на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років необхідний спеціальний стаж, визначений пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, станом на 11.10.2017р. становив 25 років 1 місяць 8 днів (в межах від 25 до 30 років). Тобто, даний спеціальний стаж є цілком достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки перевищує необхідний мінімум у 25 років.

Щодо постанови №909 в частині встановлення нею станом на 11.10.2017 необхідного стажу, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати: з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців. Оскільки зміни, які встановлювали ці умови для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" були визнані неконституційними та втратили чинність з 04.06.2019 року і Закон України "Про пенсійне забезпечення" має вищу юридичну силу порівняно з постановою N 909 ,то остання має застосовуватися в редакції, яка не суперечить цьому Закону.

Отже, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мала необхідних стаж для призначення пенсії відповідно до пункту ''е'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення''.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача, викладеної в листі від 10.02.2020 № 1226/0305-17 у призначенні позивачу пенсії відповідно до пункту ''е'' статті 55 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', та захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу, зважаючи на те, що інших підстав для відмови у її призначенні відповідачем не зазначено.

Позовними вимогами позивача є також вимоги про виплату заборгованості з 29.01.2020.

За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини пенсійні виплати також можуть розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Тобто, пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 1788-ХІІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Аналогічні норми містить і ч. 2 ст. 46 Закону №1058-ІV, у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною 1 ст. 47 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на визнання судом протиправною відмову відповідача щодо призначення і виплати позивачу пенсії за вислугу років, суд приходить до висновку і про обґрунтованість позовних вимог про виплату заборгованості з 29.01.2020-дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Частиною 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи сплату позивачем при поданні позовної заяви судового збору в сумі 951,60 грн., що підтверджується платіжною квитанцією №КП-184/1 від 07.07.2021, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо присудження з суб`єкта владних повноважень на користь позивача судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо призначення та виплаті їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Зобов`язати Відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до пункту “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і виплачувати з 29.01.2020р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 29 січня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 951,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона