Ухвала суду № 100306322, 12.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про встановлення способу і порядку виконання судового рішення

12 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 460/8926/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Рівненського окружного адміністративного суду про стягнення суми суддівської винагороди у розмірі 118 332 грн 77 коп. за період квітень-серпень 2020 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено повністю; стягнуто з Рівненського окружного адміністративного суду на користь судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Дмитра Євгенійовича недонараховану та недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 118 332,77 грн. Рішення суду в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

23 березня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд на виконання вказаного рішення суду видав позивачу виконавчий лист № 6688/2021р.

07 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить встановити спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №460/8926/20, зобов`язавши Рівненський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату з КЕКВ №2113 «суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року внаслідок застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суми суддівської винагороди у розмірі 118 332,77 грн., з утриманням відповідних податків та зборів. В обґрунтування вказаної заяви, заявник вказує на існування обставин, що істотно ускладнюють виконання вказаного рішення суду, оскільки Рівненський окружний адміністративний суд, який є розпорядником бюджетних коштів відповідного рівня, повідомив, що відповідно до пункту 2.5.3 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №333 від 12 березня 2012 року, такі видатки здійснюються за кодом 2730 «Інші виплати населенню». Разом з тим, боржник визнає, що у Рівненського окружного адміністративного суду за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2730 «Інші виплати населенню» будь-які кошторисні призначенні відсутні. При цьому, боржником не заперечується той факт, що кошторисом Рівненського окружного адміністративного суду передбачені кошти за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода», а рішенням суду від 16 лютого 2021 року на користь заявника стягнуто саме суддівську винагороду.

В поданих до суду поясненнях боржник Рівненський окружний адміністративний суд повідомив, що станом на 11 жовтня 2021 року кошторисом Рівненського окружного адміністративного суду на 2021 рік будь-які бюджетні призначення за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню» не передбачені. Разом з тим, у суду наявна економія фонду суддівської винагороди за січень-вересень 2021 року за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».

В судове засідання, призначене на 10:00 12 жовтня 2021 року, заявник та представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви. При цьому, в поданих до суду поясненнях Рівненський окружний адміністративний суд просив здійснювати розгляд заяви за відсутності представника.

Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд заяви стягувача про встановлення способу і порядку виконання рішення суду здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положення статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював ЄСПЛ, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні по справі «Hornsby проти Греції» від 19 березня 1997 року, ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року ЄСПЛ вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року), (додатково у рішенні №1- 7/2013 від 26 червня 2013 року).

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, за Кодексом адміністративного судочинства України і невиконання чи неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відтак особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Разом з тим, на сьогоднішній день виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №460/8926/20.

Так, виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, який визначає механізм виконання рішень, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Абзацом другим пункту 25 вказаного Порядку визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Відповідно до цього, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, наразі здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Разом з тим, можливість безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація, в межах виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №460/8926/20 виключена, позаяк Державна судова адміністрація не була залучена до розгляду цієї справи ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, а її залучення на стадії виконання судового рішення процесуальним законодавством не передбачено.

В свою чергу, Рівненський окружний адміністративний суд, який є розпорядником бюджетних коштів відповідного рівня, відповідно до пункту 2.5.3 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №333 від 12 березня 2012 року, має право здійснити відповідні видатки за кодом 2730 «Інші виплати населенню».

Однак, боржник визнає, що у Рівненського окружного адміністративного суду за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2730 «Інші виплати населенню» будь-які кошторисні призначення відсутні.

Таким чином, установа - боржник не має жодної можливості виконати судове рішення шляхом безспірного списання присудженої на мою користь суми коштів за КЕКВ 2730.

Разом з тим, боржником не заперечується той факт, що кошторисом Рівненського окружного адміністративного суду передбачені кошти за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода».

При цьому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №460/8926/20, на користь ОСОБА_1 стягнуто саме суддівську винагороду, яка була протиправно недоплачена йому у періоді з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в справі №460/8926/20, шляхом зобов`язання Рівненського окружного адміністративного суду здійснити перерахунок і виплату з КЕКВ №2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року внаслідок застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суми суддівської винагороди у розмірі 118 332,77 грн., з утриманням відповідних податків та зборів, вважатиметься належним заходом, який за наведеної вище ситуації якраз і зумовить повне та своєчасне виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою стягувана суд може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви стягувача про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 241, 248, 256, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у справі №460/8926/20 задовольнити.

Встановити спосіб і порядок виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в справі №460/8926/20, а саме: зобов`язати Рівненський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок і виплату з КЕКВ №2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 недоплаченої за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року внаслідок застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», суми суддівської винагороди у розмірі 118 332,77 грн., з утриманням відповідних податків та зборів.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк