Рішення № 100306119, 12.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2021 р. Справа № 120/8758/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Герасимчука Сергія Петровича до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Герасимчук Сергій Петрович з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за період з червня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу в.о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області №2-ос/г від 14.08.2020 року.

Ухвалою від 09.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07 вересня 2021 року о 13:00 год.

31.08.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказали, що Південним офісом Держаудитслужби проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

01 липня 2021 року на адресу територіального управління ДСА України в Одеській області надійшла вимога щодо усунення порушень від 25.06.2021 року

У пункті №1 Вимоги вказано забезпечити відшкодування на користь Територіального управління ДСА України в Одеській області втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство, у загальній сумі 776 369,57 грн. (перелік осіб в додатку 29 до акта ревізії). Крім того, провести зменшення нарахувань сум доплат, які не виплачені, суддям, які не здійснювали судочинство, у сумі 293 777,8 грн. (додаток 29 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв згідно з ч. 5 ст. 130 КЗпП".

Не погоджуючись із такими діями Південного офісу Держаудитслужби Територіальне управління ДСА України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду.

А тому, зауважили, що до моменту розгляду адміністративного позову Територіального управління ДСА України в Одеській області до Південного офісу Держаудитслужби по суті, територіальне управління не має правових підстав для нарахування та виплати доплат суддям, які перебувають без повноважень, в тому числі у позивачу.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами.

Також звернув увагу, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018(4062/15).

Ухвалою суду від 07.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.09.2021 року.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження, в зв`язку із неявкою сторін та поданням позивачем заяви про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Указом Президента України "Про призначення суддів" № 391/2013 від 25.07.2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Фрунзівського районного суду Одеської області строком на 5 років.

Відповідно до наказу в.о. голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 13.08.2013 року №15-ОС/Г ОСОБА_1 зараховано до штату Фрунзівського районного суду Одеської області з 13.08.2013 року, встановивши йому посадовий оклад згідно штатного розпису.

Згідно наказу в.о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.08.2020 року №2-ос/г судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, за стаж роботи, який дає право на доплату за вислугу років судді.

05.07.2021 року адвокатом ОСОБА_2 подано адвокатський запит №78/21 до ТУ ДСА в Одеській області про отримання інформації чи здійснюється розрахунок нарахування та виплати суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до наказу В. о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.08.2020 року №2-ос/г та надання такого розрахунку.

Відповідно до відповіді ТУ ДСА в Одеській області від 16.07.2021 року №5-2121/21-вих зазначено, що нарахування суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду ОСОБА_1 здійснюється відповідно статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та складається з посадового окладу та доплат за:

- вислугу років;

- перебування на адміністративній посаді в суді;

- науковий ступінь;

-роботу, що передбачає доступ до державної таємниці;

на підставі первинних документів, а саме: табелів обліку робочого часу та наказів відповідного суду.

Відповідно наказу в.о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.08.2020 року №2-ос/г судді ОСОБА_1 з 14.08.2020 року по 31.05.2021 року здійснювалось нарахування доплати за вислугу років у розмірі 30% до посадового окладу. Припинення нарахування та виплати вищезазначеної доплати до посадового окладу судді відбулося на підставі акту ревізії Південного офісу Держаудитслужби від 01.06.2021 року №08-11/24, який підписано із запереченнями, як порушення пункту 10 статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з червня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно), а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

З огляду на вказане, видання/скасування наказів про встановлення доплат суддям за вислугу років належить до виключної компетенції голови місцевого суду в порядку пункту 1 частини 1, частини 2 статті 24 закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд зазначає, що наказ в.о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області від 14.08.2020 року №2-ос/г є чинним та не скасованим. Доказів зворотнього суду не надано.

Конституцією України та спеціальними законодавчими актами визначено гарантії незалежності суддів, що є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Серед таких гарантій виділено: особливий порядок його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень; недоторканність та імунітет судді; незмінюваність судді; порядок здійснення правосуддя, таємниця ухвалення судового рішення; заборона втручання у здійснення правосуддя; відповідальність за неповагу до суду чи судді; функціонування органів суддівського врядування та самоврядування; забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, зокрема надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІІІ, за яким суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

В підпункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що питання отримання суддею винагороди до проходження ним кваліфікаційного оцінювання регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІІІ, а випадки, коли такий суддя не здійснює правосуддя, визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402.

Рішенням Конституційного Суду України, встановлено, що випадки нездійснення правосуддя поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя.

Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою.

Наприклад, згідно із Законом №1402 нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та із неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду (частина перша статті 55); з обов`язковим проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України (частина восьма статті 56, частини перша, друга статті 89); з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді (частина третя статті 82, частини шоста, сьома статті 147).

Суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

В зв`язку з чим, Рада суддів України у рішенні №35 від 03 вересня 2021 року зазначила, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Питання оплати праці судді, зокрема отримання чи не отримання ним доплат до посадового окладу, в одних випадках нездійснення ним правосуддя законодавством врегульовані, а саме: відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя у випадку застосування до судді дисциплінарного стягнення, відрядження судді для роботи у Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (у разі призначення судді членом цих органів), Раді суддів України, а також за заявою судді відрядження для роботи у Національній школі суддів України, мобілізація.

Конституційний Суд України, в своєму рішенні зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10 статті 133 Закону №2453 у редакції №192, є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Крім того, застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 підхід до об`єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та помірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.

Суд звертає увагу, що Рада суддів України в Рішенні №35 від 03.09.2021 року дійшла висновку, що обмеження у виплатах доплат суддям, які не відправляють правосуддя, допустимо лише у випадку притягнення їх до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком чого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, а будь-які обмеження виплат доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя з незалежних від них підстав, є недопустимими та такими, що суперечать Конституції України та Рішенню КСУ від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018.

Дії Територіальних управлінь ДСА, судів, які здійснюють функції розпорядників бюджетних коштів, щодо припинення виплати доплат (а також намагання повернути вже виплачені доплати) суддям, що не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, так само як і висновки щодо відсутності підстав для виплати доплат до посадового окладу таким суддям, здійснені органами Державної аудиторської служби України під час проведення ревізій фінансово-господарської діяльності ТУ ДСА України в різних областях та судах, свідчать про порушення рівних гарантій незалежності суддів у виді матеріального забезпечення, що впливає на незалежність судді, та є протиправними та недопустимими.

Крім того, припинення виплат зазначених вище доплат з 01 січня 2021 року свідчить про порушення принципу "юридичної визначеності" та принципу "належного урядування".

Припинення виплат доплати судді, який не здійснює повноваження з незалежних від нього причин, є порушенням вимог діючого законодавства, гарантій незалежності судді та принципу юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

Аналогічна позиція щодо необхідності здійснення доплат суддям, які не здійснюють повноваження з незалежних від них причин, вже була викладена в рішенні Ради суддів України від 19 квітня 2019 року № 21.

Рада суддів України в Рішенні №21 від 19.04.2019 щодо права суддів на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) зазначила, що у пункті 3.4 Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018, у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України зазначив, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосудця, то позбавлення судці цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 у редакції Закону №192 є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Також, суд враховує, що положення частини 10 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, які визнані рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року за № 11-р/2018 не конституційними були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону №1402-VIII.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді судді Фрунзівського районного суду Одеської області не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від його волі, він має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суду у постанові від 23 червня 2021 року у справі №120/1655/21-а.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме доплати за вислугу років починаючи з червня 2021 року є обґрунтованими, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за період з червня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (щомісячно) у відповідності до наказу в.о. Голови Фрунзівського районного суду Одеської області №2-ос/г від 14.08.2020 року, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що Південним офісом Держаудитслужби на підставі пункту 8.17 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2021 року (в частині інспектувань), пункту 1.1.6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року та на підставі направлень від 25.02.2021, 10.03.2021, 16.04.2021 №№ 159, 160, 161, 162, 163, 164, 206, 261, виданих Південним офісом Держаудитслужби, проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

01 червня 2021 року Південним офісом Держаудитслужби складено акт №08-11/24 "Про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року".

01 липня 2021 року на адресу територіального управління ДСА України в Одеській області надійшла вимога щодо усунення порушень від 25.06.2021 року

У вимозі Південного офісу Держаудитслужби від 25.06.2021 року №151508-14/3274-2021 щодо усунення виявлених порушень зазначається, що на порушення ч. 10 ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 р. № 1402-УІІІ, 10 суддям місцевих загальних судів Одеської області (в тому числі й позивачу) проведено нарахування та виплату доплат до посадового окладу у 2020 році, незважаючи на те, що вони не здійснювали правосуддя, на загальну суму 776 369,57 грн., на яку нараховано і сплачено єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) - 170801,31 грн. Крім того, проведено нарахування проте не виплачено доплат таким суддям у сумі 293777,8 грн., на яку нараховано єдиного соціального внеску - 64631,12 грн.

У пункті №1 Вимоги вказано: "Забезпечити відшкодування на користь ТУ ДСА України в Одеській області відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) втрат, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування і виплати доплат суддям до посадового окладу, які не здійснювали судочинство, у загальній сумі 776 369,57 грн. (перелік осіб в додатку 29 до акта ревізії). Крім того, провести зменшення нарахувань сум доплат, які не виплачені, суддям, які не здійснювали судочинство, у сумі 293 777,8 грн. (додаток 29 до акта ревізії). Врахувати право осіб, які безпідставно отримали вищезазначені виплати, добровільно відшкодувати кошти на підставі їх письмових заяв згідно з ч. 5 ст. 130 КЗпП".

Враховуючи наведене, суд вважає, що не можливо констатувати факт протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з червня 2021 року у розмірі посадового окладу без урахування доплат за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вчиняло дії на виконання змісту вимоги Південного офісу Держаудитслужби від 25.06.2021 року №151508-14/3274-2021, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (стаття 134. КАС України).

Положеннями частини першої статті 139 КАС України визначено, що: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд зазначає, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано:

- договір про надання професійної правничої допомоги №146/21-а від 02 липня 2021 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №85 від 02 липня 2021 року;

- додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №146/21-а від 02 липня 2021 року;

- детальний опис робіт (наданих послуг) за договором №146/21-а про надання професійної правничої допомоги.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, кількість витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірність обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням обставин справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 20000 грн. як витрат на правничу допомогу необґрунтованими.

Водночас, суд вважає, що співмірною та розумною у цій справі загальною компенсацією вартості наданих адвокатом послуг є сума 5000 грн.

Аналогічного висновку щодо співмірності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у подібних правовідносинах дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові № 120/1655/21-а від 23 червня 2021 року.

При цьому, слід врахувати частковість задоволення позовних вимог позивача та положення частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Фрунзівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 на підставі частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме доплати за вислугу років починаючи з червня 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля, 2, м. Одеса, 65005, ЄДРПОУ 26302945);

Суддя Свентух Віталій Михайлович