Ухвала суду № 100305432, 13.10.2021, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа №918/871/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до відповідача 1 Фізична особа-підприємець Околіта Роман Анатолійович

до відповідача 2 ОСОБА_1

про солідарне стягнення в сумі 1 188 528,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича та ОСОБА_1 в якому просить солідарно стягнути з останніх 1 188 528 грн. 03 коп. заборгованості за договором про фінансовий лізинг.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Марача В.В..

З поданих Позивачем до позовної заяви документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" представляє в України компанію Porsche Finance Group Ukraine. Суд зазначає, що вказану компанію представляють в України товариства "Порше Мобіліті" та "Порше Страхове Агентство". Вони є власністю австрійського «Порше Банку», який в свою чергу належить до «Порше Холдингу» (концерн Volkswagen). Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та "Порше Мобіліті" в Україні розміщуються за однією адресою, а саме 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В.

В той же час суддя Марач Віктор Васильович, як приватна фізична особа, є Позичальником коштів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" за Кредитним договором №50019468 від 25.05.2021 року.

Відтак, вищенаведена обставина є такою, що може викликати сумнів у неупередженості судді Марача В.В. при розгляді даної справи.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За нормами статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.

У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості і понад усе, якщо йдеться про кримінальне провадження, - в обвинуваченого (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48). Суд не завжди послідовно дотримувався позиції щодо того, чия думка є вирішальною при оцінці ступеня об`єктивної безсторонності судових органів. Так, у справі «Декюббер проти Бельгії» Суд встановив, що мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки суддя «міг в очах обвинуваченого» здаватися негативно налаштованим проти нього (див.: De Cubber v. Belgium judgment of 26 October 1984, Series A, No. 86, p. 29).

Водночас у справі «Хаузшільдт проти Данії» Суд дещо відкоригував свою позицію, відтворивши її у деяких рішеннях: «Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка обвинуваченого може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об`єктивно виправданими» (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, p. 48).

Відповідно до ст. 2 Основних принципів незалежності судових органів, підготовлених ООН у 1985 році, яка визначає, що судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини.

За ст. 8 Основних принципів судді повинні завжди поводити себе таким чином, що забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.

Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв`язку з рішеннями, які зобов`язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.

За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є, зокрема законність.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов`язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею.

Водночас, господарський суд відзначає, що наявність обставин за яких суддя, який розглядає справу, є позичальником у Позивача, не створить достатніх гарантій для усунення підстав (навіть потенційної можливості) побоюватися, що суддя, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім при розгляді справи, а відтак здійснення судового розгляду та прийняття суддею Марачем В.В. судового рішення за наслідками розгляду справи по суті, може призвести до невиправданих очікувань, напруги з боку сторін у справі, упередженого ставлення, виявлення недовіри до судді, що може негативного відобразитися на судовому процесі.

З метою уникнення будь-яких можливих сумнівів сторін щодо об`єктивності та неупередженості судового складу під час розгляду даної справи, суддя Марач В.В. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 188 528 грн. 03 коп.

У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 40 ГПК України).

Керуючись статтями 35, 38-40 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи №918/871/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 188 528 грн. 03 коп..

2. Передати справу №918/871/21 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 188 528 грн. 03 коп. уповноваженій особі апарату Господарського суду Рівненської області, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.