Рішення № 10030530, 03.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.10                                                                                 Справа № 17/76

          За позовом Закритого акціонерного товариства „Горнозбагачувальна фабрика „Краснолуцька”, м. Красний Луч Луганської області

до Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 127409 грн. 44 коп.

                    Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача –Грекова Г.В., довіреність № 3 від 01.01.2010;

від відповідача –Батюшина Т.С., довіреність № 03/5-1101 від 25.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 83526,71 грн., інфляційних нарахувань у сумі 37017,52 грн. та 3% річних у сумі 6865,21 грн.

У судовому засіданні 31.05.2010, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 03.06.2010 на 11 год. 20 хв.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що судові рішення у справах № 9/255(16/24), № 9/118 та № 4/144 не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711-ІV від 23.06.2005 та відсутності грошових коштів на погашення боргів кредиторам через те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” кошти на покриття собівартості видобутого вугілля не передбачені, бюджет на 2010 рік було прийнято тільки у травні 2010 року, а тих коштів, які отримано від реалізації вугільної продукції, достатньо лише на виплату заробітної плати працівникам підприємства.

До того ж відповідач посилається на телеграму Прем'єр-міністра України № 16917/0/2-08 від 03.12.08, згідно якої всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

Також відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 80 % у зв’язку з тяжким фінансовим станом підприємства, яке є державним підприємством, а також з тим, що штрафні санкції перевищують суму основного боргу майже в два рази.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2010 усно проти зменшення штрафних санкцій заперечив.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прибули у судове засідання, суд

встановив:

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 16/24 від 14.04.2008 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 474583 грн. 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 88308 грн. 45 коп., 3% річних в сумі 29031 грн. 62 коп., та судові витрати. В решті вимог відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі № 16/24 рішення господарського суду Луганської області від 14.04.2008 у в частині відмови у стягненні пені у сумі 353205 грн. 73 коп. та розподілу судових витрат скасовано та було стягнуто з відповідача вказану пеню, судові витрати, в решті рішення залишено без змін.

Постановою ВГСУ від 19.11.2008 у справі № 16/24 вказані судові рішення було скасовано в частині стягнення пені, справу передано на новий розгляд.

За новим розглядом рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.2009 у справі № 9/255(16/24) сума пені у розмірі 353205 грн. 73 коп. була стягнута.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.04.2009 у справі № 9/188 позов задоволено частково, з позивача на користь відповідача стягнуто пеню в сумі 73697 грн. 59 коп. за період з 08.04.2008 по 08.04.2009, інфляційні нарахування в сумі 131675 грн. 63 коп. за період з 19.01.2008 по 07.04.2009, 3% річних в сумі 17085 грн. 00 коп. за період з 19.01.2008 по 01.04.2009. В задоволені вимоги про стягнення пені у розмірі 100000 грн. відмовлено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.11.2009 у справі № 4/144 позов задоволено частково, стягнуто з позивача на користь відповідача пеню в сумі 50068 грн. 57 коп. за період з 09.04.2009 по 05.11.2009, інфляційні нарахування в сумі 15851 грн. 61 коп. за період з 08.04.2009 по 30.09.2009, 3% річних в сумі 8503 грн. 50 коп. за період з 02.04.2009 по 05.11.09. В решті позову відмовлено.

пені у сумі 83526,71 грн., інфляційних нарахувань у сумі 37017,52 грн. та 3% річних у сумі 6865,21 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем попередніх рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 83526,71 грн. за період з 11.11.2009 по 30.04.2010 включно, 3% річних у сумі 6865,21 грн. за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 включно та інфляційних нарахувань у сумі 37017,52 грн. за період з жовтня 2009 по березень 2010 року.

Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Вищезазначені рішення суду є такими, що набрали законної сили та позивачу видані судом накази на примусове стягнення боргу.

          Тому у частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішень у справах № 9/255(16/24), № 9/118 та № 4/144, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем не погашений.

Згідно частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач, згідно статуту, є підприємством державної форми власності.

Відповідно до п. 6.5 договору № 28 від 29.07.2005, за несвоєчасну оплату товару відповідач має сплатити відповідачу пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення платежу, включаючи день погашення заборгованості.

Тобто до даних правовідносин не застосовуються приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строку нарахування пені до шести місяців, як того вимагає відповідач, оскільки в ній зазначено, що такий строк нарахування застосовується у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач, відповідно до умов п. 6.5 вказаного договору, нарахував відповідачу пеню у сумі 83526,71 грн. за період з 11.11.2009 по 30.04.2010 включно.

Суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, вірно нарахованими та обґрунтованими, однак підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 233 ГК України надано право суду зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна норма міститься у п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Суд приймає до уваги той факт, що за попередніми судовими рішеннями з відповідача вже було стягнута пеня у розмірі 476971,89 грн. за основним боргом 474583,60 грн., а за цим позовом позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83526,71 грн.

Таким чином загальна сума пені, що стягнута та заявлена позивачем до стягнення у даній справі складає 560498,60 грн., що є надмірно великою.

Суд враховує, що судові рішення у справах: № 9/255(16/24), № 9/118 та № 4/144 не виконуються з причин введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” № 2711-ІV від 23.06.2005 та відсутності у відповідача грошових коштів на погашення боргів кредиторам через скрутне фінансове становище, що підтверджується копією звіту про фінансові результати станом на 01 квітня 2010 року.

Суд враховує доводи відповідача щодо телеграми Прем'єр-міністра України № 16917/0/2-08 від 03.12.2008, за якою всі кошти, отримані за відвантажене вугілля в першу чергу спрямовуються на виплату заробітної плати.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення пеню у сумі 83526,71 грн. на підставі п.3 ст.83 ГПК України до 41763,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Відповідачем не надані докази погашення боргу у сумі 474583,60 грн.

Оскільки інфляційні нарахування та 3 % річних були нараховані позивачем на суму боргу та є обґрунтовано заявленими і вірно розрахованими, то вказані вимоги слід задовольнити повністю.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 41763,35 грн. за період з 11.11.2009 по 30.04.2010 включно, 3% річних у сумі 6865,21 грн. за період з 06.11.2009 по 30.04.2010 включно та інфляційних нарахувань у сумі 37017,52 грн. за період з жовтня 2009 по березень 2010 року, є обґрунтованими, вірно нарахованими та такими, що підтверджені матеріалами справи і відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню, стосовно пені у сумі 41763,36 грн. слід відмовити.

Судові витрати віднести на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 44, 49, 82, п.3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323 на користь Закритого акціонерного товариства Горнозбагачувальної фабрики „Краснолуцька", м. Красний Луч Луганської області, вул. А.Барбюса, 1, ідентифікаційний код 32163608, пеню у сумі у сумі 41763,35 грн., 3% річних у сумі 6865,21 грн. та інфляційні нарахування у сумі 37017,52 грн., державне мито в сумі 1274,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 08.06.2010.

Суддя О.С.Фонова