Рішення № 100304288, 07.09.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"07" вересня 2021 р. м. Ужгород Справа № 303/2386/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок”, с. Поляна Свалявського району Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 506 488 грн. (з врахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – не з`явився

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю “Квасок”, с. Поляна Свалявського району Закарпатської області заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 , м. Мукачево Закарпатської області про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 506 488 грн. Заявою б/н від 15.10.2020 року представник позивача змінив предмет позову та просить стягнути з відповідача безпідставно отриманих коштів у сумі 506 488 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2019 року у справі № 303/2386/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок”, с. Поляна Свалявського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , м. Мукачево про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 506 488 грн. задоволено, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасок" безпідставно отримані кошти у сумі 506 488 грн. та 8 478 грн. 32 коп. судових витрат.

Додатковим рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.04.2019 року у справі № 303/2386/18 присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасок" суму 7 865 грн. на відшкодування витрат з оплати судово - почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 10.04.2019 року - скасовано. Провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.07.2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасок" про передачу справи за встановленою юрисдикцією та передано справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасок" до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих коштів до Господарського суду Закарпатської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2020 року справу № 303/2386/18 розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2020 року відкрито провадження у справі № 303/2386/18 у порядку загального позовного провадження.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зміну предмету позову б/н від 15.10.2020 року, якою просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 506 488 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.10.2020 року судом прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача від 15.10.2020 року (вх. № 02.3.1-03/5031/20 від 16.10.2020 року) про зміну предмету позову, якою останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 506 488 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2021 року у задоволенні поданого відповідачем клопотання про витребування доказів відмовлено, закрито підготовче провадження у справі № 303/2386/18 та призначено справу № 303/2386/18 до судового розгляду по суті.

На стадії розгляду справи по суті, представник відповідача подав суду клопотання про повернення розгляду справи на етап підготовчого провадження та зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінального провадження за № 32020000000000008.

Клопотання обґрунтовано покликанням на те, що 16.04.2021 року за № 1919/106/7-2021 адвокату Сотнику В.М., який є представником ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 32020000000000008, було направлено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню. З даного витягу вбачається, що у період з 2016-2017 років посадові особи спільної діяльності - Цеху виробництва мінеральної води та ТОВ “Квасок” з метою заволодіння грошовими коштами та не виплати дивідендів ТОВ “Квасок” ОСОБА_2 здійснювали безпідставне перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку спільної діяльності на розрахунковий рахунок Фізичної особи – підприємця Герц В.І., Фізичної особи – підприємця Данилочева М.С., Фізичної особи – підприємця Мадуди М.В., Фізичної особи – підприємця Сипець В.Г. та Приватного підприємства “Блік Принт”, після чого за участі інших осіб отримували від вказаних підприємців та підприємств перераховані грошові кошти готівкою.

Обґрунтовуючи неможливість подання вказаного клопотання на стадії підготовчого провадження у даній справі відповідач пояснює покликанням на положення ст. 207 ГПК України та тривалим невнесенням правоохоронними органами відомостей щодо кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, невчиненням ними процесуальних та слідчих дій по даному факту.

Так, адвокатом Сироватка С.С. ще 18.11.2019 року було подано до правоохоронних органів заяву № 1466 про кримінальне правопорушення, а 05.12.2019 року ухвалою суду було зобов`язано ГСУ ФР ДФС України внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення. При цьому, отримати витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування вищевказаного кримінального правопорушення вдалося лише у квітні 2021 року, що підтверджується супровідним листом від 16.04.2021 року.

Представник позивача проти поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі заперечив, про що подав суду відповідні письмові заперечення від 17.06.2021 року. Зокрема вказує, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено суду, що кримінальне провадження № 32020000000000008 перебуває на розгляді в суді.

На переконання позивача, обставини, що можуть бути встановлені в межах кримінального провадження № 32020000000000008, жодним чином не матимуть преюдиційного значення у даній справі, а господарський суд не обмежений своєю юрисдикцією щодо встановлення обставин при вирішенні даної справи.

Заперечуючи проти зупинення провадження у даній справі, позивач просить суд при вирішенні наведеного клопотання про зупинення провадження у праві врахувати позицію, зокрема, Верховного Суду у складі касаційного господарського суду, викладену в ухвалі від 08.06.2021 року у справі № 902/523/20.

Дослідивши клопотання відповідача та наведені в його обґрунтування аргументи, суд зазначає наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. п. 5, 10, 24 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження – досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування розпочинаються з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство провадиться суддею одноособово, колегію суддів чи судом присяжних.

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття кримінального провадження та кримінального судочинства.

Втім, доказів щодо розгляду іншої справи в порядку кримінального судочинства, відповідачем до матеріалів справи не надано, а вказано лише про факт здійснення досудового розслідування.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наразі кримінальне провадження № 32020000000000008 перебуває на розгляді в суді, тому, посилання відповідача на відкриття кримінального провадження № 32020000000000008 та проведення досудового розслідування не свідчить про наявність іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, а отже, не може бути й підставою для зупинення провадження у даній справі у розумінні статті 227 ГПК України.

Разом з тим, у разі зупинення судом провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте, які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Проте, відповідач у поданому суду клопотанні про зупинення провадження у даній справі не обґрунтував неможливості розгляду даної справи до вирішення кримінального провадження № 32020000000000008.

Разом з тим, положення ст. 195 ГПК України встановлюють, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього кодексу. Наведена відповідачем підстава для зупинення провадження у даній справі на стадії розгляду справи по суті, не підпадає під підстави, що визначені положеннями ст. 195 ГПК України та, відповідно, не дає підстав для задоволення такого клопотання.

Оцінюючи аргументи відповідача щодо неможливості подання вказаного клопотання про зупинення провадження у справі на стадії проведення підготовчого провадження у даній справі, суд враховує наступні обставини.

Як встановлюють положення ст. 207 ГПК України, з відкриттям судового засідання головуючий суддя повинен з`ясувати, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, визначальною обставиною для розгляду та вирішення клопотань сторін, що не були подані на стадії підготовчого провадження у справі, а заявлені вже на стадії розгляду справи по суті, є неможливість заявлення їх з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Обґрунтовуючи неможливість подання клопотання про зупинення провадження у справі на стадії підготовчого провадження у даній справі тривалим невнесенням правоохоронними органами відомостей щодо кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, невчиненням ними процесуальних та слідчих дій по даному факту, та, як наслідок, отриманням витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню тільки 16.04.2021 року, відповідач не подає суду доказів, які би достеменно свідчили про те, що відповідачу відмовляли в отриманні такого витягу до 16.04.2021 року, чи у нього була відсутня можливість звернення за отриманням інформації по кримінальному провадженню до зазначеної дати, чи у іншу дату, в межах проведення підготовчого провадження у даній справі.

Щодо поданого відповідачем клопотання про повернення до розгляду даної справи на стадію проведення підготовчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГПК України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

На підставі ст. 177 ГПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Натомість, ч. 1 ст. 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії господарського процесу. Отже, розгляд справи по суті, за наслідками якого вирішується спір, безпосередньо формується з наслідків підготовчого провадження, в якому остаточно визначається предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.

Положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають підстав та порядку, а загалом і можливості, повернення до стадії проведення підготовчого провадження у справі зі стадії її розгляду по суті.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що строк підготовчого провадження не може бути поновлений судом, а суд не може повернутися до стадії проведення підготовчого провадження навіть за наявності поважних причин, що зумовлено, зокрема, необхідністю дотримання принципів стадійності господарського процесу та правової визначеності, а також з метою недопущення зловживання процесуальними правами тією чи іншою стороною.

Позивач просить задоволити позовні вимоги, покликаючись на те, що у період з 07.11.2016 року по 16.12.2016 року із поточного рахунку спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнього підприємства “Санаторію “Сонячне Закарпаття” на поточний рахунок Фізичної особи – підприємця Герц Василя Ігоровича на підставі платіжних доручень були перераховані грошові кошти в загальній сумі 506 488 грн. Однак, жодних господарських договорів, на виконання яких могли б бути здійсненні вказані проплати, сторонами не укладено, що свідчить про безпідставність отримання відповідачем зазначеної суми грошових коштів. Позивачем було прийнято ряд майнових прав Спільної діяльності, в тому числі, і дебіторську заборгованість відповідача. Отримані кошти на вимогу позивача відповідач не повернув, у зв`язку з чим останній володіє ними без достатньої правової підстави і такі підлягають поверненню згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, про що подав суду письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого суду відзиву на позов відповідач стверджує, що із позивачем не мав жодних господарських відносин, а здійснював поставку товару іншому суб`єкту – ДП “Санаторій “Сонячне Закарпаття” про що свідчать відповідні видаткові накладні, який йому здійснив перерахування спірних коштів. Через вказане вважає, що позов заявлено безпідставно з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, бо кошти йому були сплачені на виконання договірних зобов`язань іншим суб`єктом. Водночас стверджує, що позивач не довів, що спірні кошти є коштами спільної діяльності.

У судовому засіданні 17.06.2021 року за участі уповноважених представників сторін проголошувалась перерва до 07.09.2021 року. Після перерви сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, натомість, представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заяву від 07.09.2021 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, яка обґрунтована неможливістю з`явитися у судове засідання по причині участі в іншому судовому засіданні.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача від 07.09.2021 року про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Приписами ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року судове засідання по розгляду даної справи вже відкладалося у зв`язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, неповідомлення ним причин неявки у судове засідання та поданням клопотання про зупинення провадження у справі.

При цьому, суд констатує, що п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України передбачає обов`язок відкладення розгляду справи у випадку першої неявки учасників процесу, а відповідач вже вдруге не з`явився в судове засідання по розгляду даної справи, що, в свою чергу, не дає підстав для відкладення судового засідання.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно із статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається із матеріалів справи та констатовано судом, відповідач у судове засідання 07.09.2021 року явку свого уповноваженого представника не забезпечив.

Що ж стосується наведених представником відповідачем обставин в обґрунтування причин його неявки у дане судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь – якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Крім того, представник відповідача до клопотання про відкладення розгляду справи не додав доказів участі в іншому судовому засіданні у ту же дату та годину, на які призначено розгляд даної справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17.

Крім того, справа № 303/2386/18 перебуває вже на стадії розгляду по суті, а розгляд справи у іншому суді не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи № 303/2386/18 у господарському суді.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

15.03.2001 року між Акціонерним товариством закритого типу “Торговий дім Україна – Тюмень” та Дочірнім підприємством “Санаторій “Сонячне Закарпаття” було укладено договір про спільну діяльність № 2108076/2001-124 (надалі – Договір про спільну діяльність), за яким його сторони зобов`язалися шляхом об`єднання майна та зусиль, спільно діяти в сфері виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, та інших видів діяльності з метою отримання прибутку.

В подальшому, 18.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Квасок” (позивачем) та Акціонерним товариством закритого типу “Торговий дім “Україна – Тюмень”, Дочірнім підприємством “Санаторій “Сонячне Закарпаття” Закритого акціонерного товариства лікувально – оздоровчих закладів профспілок “Укрпрофоздоровниця” було укладено договір приєднання до договору про спільну діяльність, згідно із яким Акціонерне товариство закритого типу “Торговий дім Україна – Тюмень” відмовляється від проведення спільної діяльності по договору про спільну діяльність від 15.03.2001 року. Частка сторони – Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” визначається та узаконюється відповідно до розміру грошового та майнового внеску у спільну діяльність Акціонерного товариства закритого типу “Торговий дім Україна – Тюмень”. Таким чином, 18.07.2007 року відбулася заміна учасника спільної діяльності – Акціонерного товариства закритого типу “Торговий дім Україна – Тюмень” на нового учасника – Товариство з обмеженою відповідальністю “Квасок”.

Додатковими угодами до вищезазначеного Договору про спільну діяльність від 15.03.2010 року та від 14.03.2019 року було продовжено строк його дії до 01.05.2019 року.

Відповідно до протоколу засідання комітету спільної діяльності № 1/2020 та акту прийому – передачі майнових прав від 28.02.2020 року, після закінчення строку Договору про спільну діяльність Товариством з обмеженою відповідальністю “Квасок” було прийнято ряд майнових прав Спільної діяльності, в тому числі, і дебіторську заборгованість Фізичної особи – підприємця Герц Василя Ігоровича у сумі 506 488 грн.

У відповідності до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до приписів ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

З врахуванням змісту та умов договору простого товариства, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнім підприємством “Санаторій “Сонячне Закарпаття” здійснювалась спільна діяльність у формі простого товариства, яка була взята на облік у Державній податковій інспекції у Свалявському районі Закарпатської області 25.03.2001 року.

Згідно ч. 1 ст. 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Умовами розділу 6 Договору про спільну діяльність визначено порядок ведення спільних справ учасниками простого товариства. На підставі цих умов договору, ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності покладається на Сторону 2 (Дочірнє підприємство “Санаторій “Сонячне Закарпаття”). Подання бухгалтерських та податкових звітів до відповідних органів здійснюється Стороною 2 тільки після їх погодження Стороною 1 (Акціонерним товариством закритого типу “Торговий дім “Україна – Тюмень”, яку в подальшому змінило Товариство з обмеженою відповідальністю “Квасок”).

Рішення щодо введення спільних справ за Даним договором приймається вищим органом управління, яким є Комітет спільної діяльності, що складається з 4 осіб, по 2 особи від кожної із сторін. Особи представників підтверджуються відповідними документами. Рішення приймаються на зборах Комітету спільної діяльності більшістю голосів. Безпосередньо керівництво спільною діяльністю здійснюється Директором, що призначається рішенням Комітету спільної діяльності та діє на підставі довіреності, підписаною всіма членами Комітету. Перелік повноважень Директора Комітету визначається Комітетом спільної діяльності ("Положення про директора").

Сторона 1 має право постійно здійснювати контроль за діяльністю Сторони 2 в рамках даного договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших фінансових документів останньої. Усі фінансові операції по спільній діяльності здійснюються через окремий поточний рахунок, відкритий в санаторії “Сонячне Закарпаття” для ведення спільної діяльності. Кошти, що знаходяться на поточному рахунку відкритому для ведення спільної діяльності можуть бути використані виключно для фінансування витрат пов`язаних з веденням спільної діяльності. Сторона 2 має право залучати для виконання своїх зобов`язань за Даним Договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед Стороною 1 за їхні дії. Сторона 1 має право залучати для виконання своїх зобов`язань заданим договором третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед Стороною 2 за їх дії.

Згідно п. 8.1. Договору про спільну діяльність реалізація продукції, виготовленої в рамках спільної діяльності за даним договором, здійснюється виключно стороною 1, тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю “Квасок”, в порядку, визначеному Комітетом спільної діяльності.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Квасок” (позивач) був визначений як уповноважена особа спільної діяльності щодо реалізації продукції та, відповідно, щодо забезпечення оплати її вартості покупцями.

При цьому суд враховує, що 30.09.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСибБанк” та Спільною діяльністю Акціонерного товариства закритого типу “Торговий дім Україна – Тюмень” (в подальшому змінено на ТзОВ “Квасок”) та Дочірнього підприємства “Санаторію “Сонячне Закарпаття” було укладено договір № 2000894 банківського рахунку, за яким саме для ведення спільної діяльності банком було відкрито рахунок № 26000200089400.

У період з 07.11.2016 року по 16.12.2016 року з поточного рахунку спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнього підприємства “Санаторію “Сонячне Закарпаття” на підставі платіжних доручень № 1049 від 07.11.2016 року, № 1061 від 10.11.2016 року, № 1077 від 15.11.2016 року, № 1093 від 17.11.2016 року, № 1099 від 21.11.2016 року, № 1108 від 22.11.2016 року, № 1109 від 22.11.2016 року, № 1116 від 24.11.2016 року, № 1123 від 28.11.2016 року, № 1126 від 02.12.2016 року, № 1163 від 09.12.2016 року, № 1165 від 13.12.2016 року, № 1177 від 14.12.2016 року, № 1184 від 16.12.2016 року із рахунку № 26000200089400, відкритого для розрахунків за договором про спільну діяльність, перераховано на рахунок Фізичної особи – підприємця Герц Василя Ігоровича грошові кошти у загальній сумі 506 488 грн. із призначенням платежу: “оплата згідно договору про надання послуг № 1 від 01.11.2015” та “оплата згідно договору № 1 від 01.11.2016”.

Платником за вказаними платіжними дорученнями вказана спільна діяльність, а саме, СД – цех по розливу мінеральної води, а отримувачем – ФОП Герц В.І.

Доводи відповідача про те, що ним здійснювалась поставка товару, про що нібито свідчить Договір поставки № 1 від 01.11.2016 року та видаткові накладні № 28/11 від 28.11.2016 року, № 02/12 від 02.12.2016 року, № 09/12 від 09.12.2016 року, № 13/12 від 13.12.2016 року, № 14/12 від 14.12.2016 року та 16/12 від 16.12.2016 року, судом відхиляються з огляду на наступне.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2018 року у справі № 303/2386/18 було призначено судову почеркознавчу експертизу для встановлення відповідності підпису Піпаш Є.В. на Договорі поставки № 1 від 01.11.2016 року та встановлення відповідності підписів Піпаш Є.В., Данилюк В.О. та Капустей О.П. підписам здійснених на накладних № 28/11 від 28.11.2016 року, № 02/12 від 02.12.2016 року, № 09/12 від 09.12.2016 року, № 13/12 від 13.12.2016 року, № 14/12 від 14.12.2016 року та 16/12 від 16.12.2016 року.

Висновком експерта № 3973 з криміналістичної судово – почеркознавчої експертизи дослідження підписів за матеріалами цивільної справи № 303/2386/18 було встановлено, що підпис, здійснений на вищевказаному договорі, виконаний не Піпаш Є.В., а також встановлено, що підписи на накладних виконані не Піпаш Є.В. та Данилюком В.О., а іншою особою. Також експертизою не було встановлено, що такі підписи були виконані Капустей О.П.

На підставі частин 1 – 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлюють положення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналіз положень законодавства свідчить, що коли договір не підписувався особою, яка вказана в ньому як сторона, він може кваліфікуватися як нікчемний (якщо встановлений такий наслідок недотримання письмової форми на рівні закону) або як неукладений (у тих випадках коли недійсність за недотримання не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі).

Оскільки Договір поставки № 1 від 01.11.2016 року підписаний невідомою особою, то такий правочин є неукладеним та не породжує у сторін жодних цивільних прав та обов`язків. Аналогічна позиція викладена і у Постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 526/871/17.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

На підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи той факт, що уповноважені особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” не підписували Договір поставки № 1 від 01.11.2016 року та накладні, які були надані суду відповідачем як докази, то такі докази є неналежними та недостовірними, оскільки вони не стосуються предмета доказування та на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

У зв`язку з цим, суд не бере до уваги надані відповідачем Договір поставки № 1 від 01.11. 2016 року та накладні № 28/11 від 28.11. 2016 року, № 02/12 від 02.12.2016 року, № 09/12 від 09.12.2016 року, № 13/12 від 13.12.2016 року, № 14/12 від 14.12.2016 року та 16/12 від 16.12.2016 року через їх неналежність та недостовірність.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що спірні кошти були йому перераховані платником ДП “Санаторій “Сонячне Закарпаття”, а також те, що відповідач отримав спірні кошти відповідно до договірних правовідносин.

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, між спільною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнього підприємства “Санаторій “Сонячне Закарпаття” та відповідачем у справі, відсутні будь – які господарські договірні відносини та зобов`язання, на підставі яких могла б бути здійснена оплата на підставі вищезазначених платіжних доручень. Договір про надання послуг № 1 від 01.11.2015 року та договір № 1 від 01.11.2016 року між зазначеними особами не укладався.

Надіслана позивачем, як учасником Спільної діяльності, на адресу відповідача претензія б/н від 13.03.2018 року з вимогою повернути помилково перераховані кошти в загальній сумі 506 488 грн., останнім залишена без відповіді і задоволення.

Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач посилається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

На підставі п. 1.24. ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

В якості призначення платежу, виходячи з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, вказано: “оплата згідно договору про надання послуг № 1 від 01.11.2015” та “оплата згідно договору № 1 від 01.11.2016”, проте, як зазначив позивач, та не спростував відповідач, між спільною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнього підприємства “Санаторій “Сонячне Закарпаття” та відповідачем у справі були відсутні будь – які договірні відносини та зобов`язання.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов`язків його сторін, може бути кваліфікований як такий за умов його укладання у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України через досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.

За твердженням представника позивача, між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо спірної суми, жодний договір між ними не укладався.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності як юридичного факту договірних відносин між сторонами щодо спірної суми.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини, відповідачем не представлено та судом не встановлено.

В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, термін "майно" у контексті частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України містить у собі не тільки майно в розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України, але і гроші (грошові кошти).

Отже, підставою для виникнення зобов`язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що грошові кошти перераховувалися із рахунку спільної діяльності помилково, без правової підстави, у зв`язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Після закінчення строку Договору про спільну діяльність, відповідно до протоколу засідання комітету спільної діяльності № 1/2020 позивачу було передано ряд майнових прав Спільної діяльності згідно акту прийому-передачі майнових прав від 28.02.2020 року, в тому числі і дебіторську заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 506 488 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що право вимоги безпідставно отриманих коштів від відповідача після закінчення строку дії договору про спільну діяльність перейшло до ТОВ “Квасок”, то на даний момент, саме, Товариство з обмеженою відповідальністю “Квасок”, є кредитором відповідача внаслідок правонаступництва.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти в розмірі 506 488 грн., які перераховані із поточного рахунку спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” та Дочірнього підприємства “Санаторій “Сонячне Закарпаття” на рахунок Фізичної особи – підприємця Герц Василя Ігоровича (відповідача у справі) у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу як правонаступнику Спільної діяльності.

На підставі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок” суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 7 597 грн. 32 на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Квасок”, вул. Борканюка, будинок 13, с. Поляна, Свалявський район, Закарпатська область, 89313 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 32520357) безпідставно отримані кошти в розмірі 506 488 (П`ятсот шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень) грн., а також суму 7 957 (Сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім гривень) грн. 32 на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 13.10.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.