Рішення № 100304258, 12.10.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

____________

______________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1005/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук В.М., довіреність від 09.12.2020 №1-2515;

від відповідача: Слободяник П.В., довіреність від 07.07.2021;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (м.Коростишів Житомирської області)

про стягнення 2 224 633,50грн

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" 2224633,50грн заборгованості, яка виникла на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015, з яких: 1356207,50грн основного боргу, 426337,84грн пені, 125030,53грн 3% річних, 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 46176,93грн 3% річних та 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням споживачем зобов`язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015, в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.10.2021.

05.10.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого ТОВ "Поліссягаз" позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" визнає у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.105).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (в подальшому внаслідок реорганізації створено Акціонерне товариство "Укртрансгаз") (позивач, газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (відповідач, замовник) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 (а.с. 14-17), за умовами якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору послуги з транспортування природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (акти наданих послуг).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 3.4. договору).

Згідно з п.5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п.5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами договору (п. 6.3.2. договору).

Згідно із п.6.3.4 договору замовник зобов`язується у випадку розірвання Договору провести звірку взаєморозрахунків та оплатити Газотранспортному підприємству вартість фактично отриманих ним послуг в повному обсязі.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуг-до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу, зокрема, у період з січня 2018 року по квітень 2019 року, послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 11983689,75грн відповідно до наступних актів наданих послуг:

- Акт №01-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2018 на суму 1520071,84грн;

- Акт №02-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2018 на суму 1413436,91грн;

- Акт №03-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2018 на суму 1431467,96грн;

- Акт №04-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2018 на суму 401965,00грн;

- Акт №05-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.05.2018 на суму 180383,84грн;

- Акт №06-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.06.2018 на суму 137571,58грн;

- Акт №07-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.07.2018 на суму 151283,65грн;

- Акт №08-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.08.2018 на суму 143688,72грн;

- Акт №09-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.09.2018 на суму 229749,95грн;

- Акт №10-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.10.2018 на суму 471397,34грн;

- Акт №11-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2018 на суму 1036442,14грн;

- Акт №12-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.12.2018 на суму 1239321,43грн;

- Акт №01-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2019 на суму 1358870,66грн;

- Акт №02-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2019 на суму 1052929,50грн;

- Акт №03-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2019 на суму 782498,41грн;

- Акт №04-18-1506000282/Н013 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2019 на суму 432610,82грн.

Відповідач в порушення зазначених умов договору та наведених положень законодавства оплатив послуги, надані у період з січня 2018 року по лютий 2019 року відповідно до актів наданих послуг, з порушенням належного строку для їх оплати та до цього часу не виконав своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами за період лютий-квітень 2019 року, чим здійснив прострочення таких зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1356207,50грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000282/Н013 від 01.07.2015, з яких: 1356207,50грн основного боргу, 426337,84грн пені, 125030,53грн 3% річних, 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 46176,93грн 3% річних та 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з надання послуг, що регулюються Главою 63 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт належного виконання АТ "Укртрансгаз" своїх зобов`язань щодо надання ТОВ "Поліссягаз" послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в період з січня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 11983,689,75грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, складеними та підписаними сторонами ( а.с.19-33).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково в розмірі 10627482,25грн.

За вказаних обставин, станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складала 1356207,50грн.

Розрахунок заборгованості відповідача в сумі 1356207,50грн відображено в розрахунку суми основного боргу ТОВ "Поліссягаз" за договором №1506000282/Н013 від 01.07.2015 (а.с.34-43).

Відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 1356207,50грн визнав в повному обсязі, про що зазначено у відзиві від 04.10.2021 (а.с.105) та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього кодексу.

Частиною 1 ст.191 ГПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1356207,50грн основного боргу є правомірними, такими, що підтверджуються належними доказами, не заперечуються та визнаються відповідачем, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить за порушення строків проведення розрахунків стягнути з відповідача 426227,84грн пені, нарахованої на підставі п.7.3 №1506000282/Н013 від 01.07.2015 за період січень 2019 - квітень 2019 (а.с.50-55).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд встановив, що розрахунок пені здійснено в межах шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, передбаченого ст. 232 ГК України, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Отже, вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 426227,84грн є такою, що заявлена відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 125030,53грн 3% річних, 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 46176,93грн 3% річних та 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року за порушення виконання грошового зобов`язання.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, наданий позивачем (а.с.72-91), суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 125030,53грн 3% річних, 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 46176,93грн 3% річних та 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач під час розгляду справи в суді позов визнав.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 2224633,50грн, з яких: 1356207,50грн основного боргу, 426337,84грн пені, 125030,53грн 3% річних, 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 46176,93грн 3% річних та 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

В зв`язку з тим, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, отже позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська обл., Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Київська, буд. 55, код ЄДРПОУ 39809534)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 1356207,50грн основного боргу;

- 426337,84грн пені;

- 125030,53грн 3% річних;

- 187179,22грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2019 року по квітень 2019 року

- 46176,93грн 3% річних;

- 83811,49грн інфляційних за послуги, надані у період з січня 2018 року по грудень 2018 року;

- 16684,75грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 13.10.21

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу

2,3- сторонам (рек)