Рішення № 100303802, 11.10.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2021 року Справа № 903/555/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М. М., розглянувши справу

за позовом: Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скрипкіної Лариси Адамівни, Волинська область, Луцький район, с. Підгайці

про стягнення 7004 грн. та розірвання договору оренди торговельного місця

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулась з позовом, в якому просить:

-стягнути з фізичної особи-підприємця Скрипкіної Лариси Адамівни 7004 грн. заборгованості по сплаті орендної плати торговельного місця №613, загальною площею 4,35 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого,1;

- розірвати договір оренди торговельного місця №1961/613/15 від 01.02.2015 укладеного між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та Фізичною особою-підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди торговельного місця №1961/613/15 від 01.02.2015, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2021.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкладено розгляд справи на 20.09.2021 та здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача Фізичної особи-підприємця Скрипкіної Лариси Адамівни.

Відповідач в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 20.09.2021 про закриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті , яка була направлена рекомендованим листом на адресу ( 45602, Луцький район, с. Підгайці, вул.. Довженка, 24/2 ) повернута з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою ».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Скрипкіної Лариси Адамівни ( АДРЕСА_1 ), отже суд направив ухвалу від 20.09.2021 за місцем державної реєстрації останнього.

Представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/5962/21 від 11.10.2021 в якій просить здійснювати судовий розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному об`ємі та просить його задоволити.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01.02.2015 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено договір № 1961/613/15 оренди торговельного місця № 613, за яким відповідачу було передано в тимчасове платне користування торговельне місце площею 4,35 кв.м., що розташоване на Завокзальному ринку в м. Луцьку, по вул. Карпенка Карого ,1 для розміщення об`єкта торгівлі (малої архітектурної форми) для провадження торговельної діяльності (п. 2.1 договору)

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що з 1 лютого 2015р. по 31 грудня 2018 року розмір орендної плати за торговельне місце складає 261,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ. Протягом грудня 2018 року сторони зобов`язанні укласти додаткову угоду до даного договору про встановлення розміру орендної плати на наступні 5 років дії договору, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2024 року . У випадку не укладення такої угоди даний Договір припиняє свою дію з 31 грудня 2018 року.

Згідно п. 4.2 договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно на поточний розрахунок орендодавця не пізніше 15-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць.)

01.02.2016 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015, у п.1 додаткової угоди викладено в наступній редакції: « розмір орендної плати за торговельне місце з 01 лютого 2016 по 31 грудня 2018 складає 304,50 грн. на місяць в т.ч. ПДВ».

22.11.2017 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено додаткову угоду №3 до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015 у п.1 додаткової угоди сторонами визначено так, що «розмір орендної плати за торговельне місце з 01. 01. 2018 по 31.12.2018 року складає 478,50 грн. на місяць в т.ч. ПДВ.»

31.12.2018 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено додаткову угоду №4 до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015 . Згідно п.1 додаткової угоди до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015 , сторони погодили, «що розмір орендної плати за торгівельне місце з 01.01.2019 по 31.12 2019 складає 500,25 грн. на місяць в т.ч. ПДВ.»

31.12.2019 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено додаткову угоду №5 до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015. Відповідно до п.1 додаткової угоди визначено, що «розмір орендної плати за торговельне місце з 01.01.2020 по 31.12.2020 складає 543,75 грн. на місяць в т.ч. ПДВ.»

31.12.2020 між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною було укладено додаткову угоду № 6 до договору оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01.02.2015 погоджено, «що розмір орендної плати за торговельне місце з 01.01.2021 по 31.12.2021 складає 543,75 грн. на місяць в т.ч. ПДВ.» (а.с. 12-16)

Відповідно до п. 8.1. договору сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 14.09.2031.

Відповідно до п.п. 8.5.3. п. 8.5. сторони визначили, що договір може бути розірваний на підставах визначених законодавством та цим договором, а саме за рішенням орендодавця за наступних підстав:

1. Порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення;

2. Несплати орендарем платежів, передбачених даним договором, протягом 90 днів з дня виникнення прострочення зобов`язань орендаря;

3. Відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами , запропонованими орендодавцем відповідно до п. 4.4. цього Договору.

Даний договір та додаткові угоди підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

24.02.2021 позивач надіслав повідомлення №24 відповідно до якого просив протягом 10 днів погасити заборгованість згідно п. 3.2. даного договору, яка виникла з червень 2020р– лютий 2021 на суму 4829 грн. та звільнити торговельне місце від металоконструкції (а.с.20-21)

07.04.2021 Волинська облспоживспілка повторно направила на адресу відповідача повідомлення № 64 про те, що договір оренди припинений, оскільки існує заборгованість, яка виникла за червень 2020р - березень 2021 на суму 5372 грн., яку просив сплатити протягом 10 днів і звільнити торговельне місце від металоконструкції №613 (а.с. 22-23)

23.04.2021р. позивач повторно направив лист за № 89 на адресу відповідача відповідно до якого повідомив ФОП Скрипкіну Ларису Адамівну про те, що договір оренди № 1961/613/15 торговельного місця від 01 лютого 2015 є недійсним по причині не сплати орендарем, орендної плати протягом трьох місяців підряд, та просив відповідача звільнити торговельне місце № 613. (а.с. 24-25)

Однак, судом встановлено, що дані листи неотриманні відповідачем з невідомих причин та залишені без належного реагування останнім.

Отже, в порушення умов вищевказаного договору по сплаті заборгованості в сумі 7004 грн. за користування торговельним місцем № 613 за період з 30.04.2020 по 01.06.2021 згідно договору оренди № 1961/613/15 торговельного місця від 01.02.2015 і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносин суд виходив із такого.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Водночас, положенням ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 4.2. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату щомісячно на поточний рахунок орендаря не пізніше 15 – го числа поточного місяця (розрахунковий місяць) .

Згідно п. 6.2.1. договору № 1961/613/15 від 01.02.2015 одним із основних обов`язків орендаря є своєчасно, в розмірах та у строки визначенні п.п. 4.1., 4.2., 4.3. даного договору, сплачувати орендарю орендну плату та компенсацію по оплаті за використану електроенергію – позивачу.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати торговельного місця №613 відповідно до договору оренди №1961/613/15 від 01.02.2015 за період з 30.04.2020 по 01.06.2021 становить 7004 грн. (а.с. 18-19), підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди торговельного місця 1961/613/15 від 01.02.2015 , суд вказує наступне.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини перша-четверта статті 188 ГК України).

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладанні договору.

Положеннями статті 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Отже, відмова від договору найму є одностороннім правочином, а тому не вимагає згоди іншої сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020р. у справі №910/4391/19.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, норми чинного законодавства України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

З матеріалів справи слідує, що позивач неодноразово звертався до ФОП Скрипкіної Лариси Адамівни щодо врегулювання орендних взаємовідносин відповідно до договору оренди торгівельного місця № 1961/613/15 від 01 лютого 2015р., проте дані повідомлення відповідачем залишені без належного реагування.

Відповідно до п.п. 8.5.3. п. 8.5. сторони визначили, що договір може бути розірваний на підставах визначених законодавством та цим договором, а саме за рішенням орендодавця за наступних підстав:

1. Порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення;

2. Несплати орендарем платежів, передбачених даним договором, протягом 90 днів з дня виникнення прострочення зобов`язань орендаря;

3. Відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами , запропонованими орендодавцем відповідно до п. 4.4. цього Договору.

Судом, встановлено, що у відповідача існує заборгованість по сплаті орендних платежів за торговельне місце за період з 30.04.2020 по 01.06.2021 (тобто більше ніж 90 днів з дня виникнення прострочення зобов`язань орендаря), яка становить в сумі 7004 грн., що є істотним порушенням умов договору оренди торгівельного місця № 1961/613/15 від 01 лютого 2015.

Отже, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем в підстави для розірвання цього договору норми законодавства, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для дострокового розірвання договору оренди на підставі ст. 783 ЦК України та п.п. 8.5.3 договору.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення .

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному об`ємі.

Оскільки, спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Скрипкіної Лариси Адамівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств ( 43016, м.Луцьк, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) 7004 грн заборгованості та 4540 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати договір оренди торговельного місця № 1961/613/15 від 01 лютого 2015 укладеного між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та Фізичною особою - підприємцем Скрипкіною Ларисою Адамівною.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено

13.10.2021

Суддя В. М. Дем`як