Рішення № 100303797, 11.10.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2021 року Справа № 903/575/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут", м. Луцьк

до відповідача: Головного управління ДПС у Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 776 398 грн. 89 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання: Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Філюк П.П., довіреність від 02.07.2021

від відповідача: Мельничук М.В., виписка з ЄДРПОУ

встановив: 21.07.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" до Головного управління ДПС у Волинській області про стягнення 776 398 грн. 89 коп. вартості безпідставно набутого майна.

Позовна заява обґрунтована отриманням відповідачем 78 424,13 м.куб. природного газу без укладеного договору постачання, тобто без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу визначено подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 22.07.2021 відповідач отримав 26.07.2021 (а.с. 44).

Строк для подання відзиву - по 10.08.2021.

09.08.2021 на адресу суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки справа потребує детального розгляду та встановлення всіх фактичних обставин.

У відзиві відповідач позовні вимоги заперечує. Зазначає, що управління не заперечує факту споживання природного газу, постачальником якого було ТОВ «Волиньгаз Збут», однак не погоджується із ціною, яка була запропонована позивачем вже по факту постачання природного газу. У зв`язку з відсутністю укладеного договору та одноосібним рішенням позивача про закріплення за собою на інформаційній платформі споживача, ГУ ДПС у Волинській області було позбавлене можливості узгодити ціну природного газу. Ціна, запропонована позивачем під час проведення процедури закупівлі природного газу на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Прозоро» складала 7200,00 грн. за 1000 м.куб. з ПДВ, а акти приймання-передачі природного газу містять іншу ціну – 9900,00 грн. за 1000 м.куб. Про таку ціну управління дізналось лише отримавши претензію позивача від 14.04.2021. Відмова відповідача від укладення з позивачем відповідного договору не підтверджена доказами. Твердження позивача про безпідставно набуте майно відповідачем не відповідає дійсності, оскільки підставою для постачання газу є належним чином оформлений договір, який між сторонами у даному випадку не укладався. Позивач дій з припинення або обмеження постачання газу для управління не вживав, як і не надавав акти прийому-передачі щомісячно, а лише одразу за три місяці (а.с. 45-52).

Ухвалою суду від 10.08.2021 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "25" серпня 2021 р. о 10:30 год.

Відповідач у додаткових поясненнях від 15.09.2021 у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що використовуючи газ відповідач був упевнений, що його ціна встановлена у тендерній пропозиції. Жодної іншої ціни на той час позивач не встановлював до надання актів приймання-передачі газу. Заявлена у позові ціна є необгрунтованою, оскільки не погоджена сторонами.

Суд протокольною ухвалою від 25.08.2021 задовольнив клопотання позивача від 25.08.2021 про долучення доказів до матеріалів справи, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.09.2021 о 12 год. 00 год.

У судовому засіданні 15.09.2021 протокольною ухвалою оголошено перерву до 29.09.2021 об 11 год. 00 хв.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Кравчук А.М., відповідно до пункту 13 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Господарському суді Волинської області, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області 27.04.2017, на офіційному веб-сайті Господарського суду Волинської області опубліковано оголошення від 28.09.2021 про неможливість проведення судового засідання у справі №903/575/21.

Відповідач у додаткових поясненнях від 28.09.2021 позовні вимоги заперечує. Зазначає, що проекти договорів в період 2020-2021 років на адресу відповідача не надходили. Пояснення долучені до матеріалів справи протокольною ухвалою від 11.10.2021

Ухвалою суду від 04.10.2021 розгляд справи призначено на 11.10.2021 о14 год. 30 хв.

У судовому засіданні учасники справи дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

ГУ ДПС у Волинській області у відзиві та представник у судовому засіданні зазначає, що 27.11.2020 оприлюднено оголошення про проведення закупівлі природного газу на веб-порталі електронної системи публічних закупівель «Прозорро», переможцем яких стало ТОВ «Сервіс Групп ЛТД», ціна якого складала 693 000 грн. 00 коп. з ПДВ на рік (4620,00 грн. за 1000 м.куб.). Другим учасником торгів було ТОВ «Волиньгаз Збут» з ціною 1 012 500 грн. 00 коп. з ПДВ на рік, тобто 7200,00 грн. за 1000 м.куб. газу.

Між ГУ ДПС у Волинській області та ТОВ «Сервіс Групп ЛТД» укладено договір від 05.01.2021 №127/21.

У зв`язку з розірванням вищевказаного договору відповідач повторно здійснив процедуру закупівлі природного газу, переможцем яких стало ТОВ «Енерджі Трейд», з яким укладено договір від 31.03.2021 №ЛР-83/2021.

Згідно пояснень представника відповідача у судових засідання вищевказаний договір також було розірвано. Новий договір на постачання природного газу відповідачем не укладався.

З метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу усіма категоріями споживачів, державою була розроблена та впроваджена у роботу електронна платформа, принципи її функціонування передбачені правилами № 2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу (абзац 46 пункту 5 глави 1 розділу Кодексу газотранспортної системи /Кодексу ГТС).

Кожному споживачу присвоюється ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) згідно абзацу 3 пункту 5 Правил - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - Оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою Платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом.

Згідно абз. 1 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

У разі якщо за п`ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов`язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов`язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об`єкти такого споживача (абз. 18 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу).

Згідно витягу з ЄДРПОУ видами економічної діяльності ТОВ «Волиньгаз Збут» є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (а.с. 20-27).

Згідно п. 2.2.2.2 ст. 2 статуту ТОВ «Волиньгаз Збут» основною метою діяльності товариства є, зокрема надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу, газу (метану) вугільних родовищ, скрапленого газу (а.с. 29-37).

Наказом №44 від 28.12.2020 ТОВ «Волиньгаз Збут» встановило з 01.01.2021 відпускну ціну на постачання природного газу, зокрема установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, на рівні 8.2500 грн. без ПДВ за 1 м.куб. крім того ПДВ 1.6500 грн., всього з ПДВ 9.9000 грн. (а.с. 18).

Згідно пояснень позивача станом на 01.01.2021 жоден постачальник природного газу не здійснив реєстрацію та бронювання в інформаційній платформі споживача ГУ ДПС у Волинській області та не набув статусу діючого постачальника, у зв`язку з чим управління 01.01.2021 увійшло до реєстру споживачів, які несанкціоновано споживають природний газ і 04.01.2021 повинні були розпочатись заходи з припинення в установленому порядку газопостачання на його об`єкти.

01.01.2021 ТОВ «Волиньгаз Збут» забронювало за собою ГУ ДПС У Волинській області на інформаційній платформі не маючи при цьому належним чином оформленого договору.

За період з січня по березень 2021 року ГУ ДПС у Волинській області спожило 78 424,13 м.куб. природного газу з ресурсу ТОВ «Волиньгаз Збут» за ціною 8.2500 грн. без ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами. В актах відповідачем зазначено про погодження лише кількісних показників спожитого природного газу (а.с. 10-12).

Обсяг спожитого відповідачем газу, зокрема за січень 28 903,33 м.куб., за лютий 27 872,48 м.куб., за березень 21 648,42 м.куб. підтверджується листом АТ «Волиньгаз» від 03.06.2021 №430-Сл-2937-0621 (а.с. 17).

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 4.04.2021 №437-П7-722-0421 на суму 766 194 грн. 46 коп. (а.с. 13).

Відповідач у листі-відповіді від 26.05.2021 не заперечує факту постачання природного газу, проте не може погодитись із сумою заборгованості, так як претензія не містить вартісних розрахунків щодо ціни за одиницю поставленого товару (а.с. 16).

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд зазначає, що правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно преамбули Закону України "Про ринок природного газу" цей закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до пунктів 19, 27, 28, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

В свою чергу Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема:

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

З аналізу даних правових норм вбачається, що постачання позивачем природного газу без укладення відповідного договору і його отриманням відповідачем є таким, що здійснюється в позадоговірному порядку, і як наслідок свідчить про відсутність відповідної правової підстави його набуття.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представників сторін, судом встанволено, що в період січень-березень 2021 року договір постачання природного газу, який містить всі необхідні істотні умови, передбачені ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» та строк дії якого охоплює спірні періоди поставки газу, зазначені позивачем в позовній заяві, між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

Судом встановлено, що відповідач, як споживач газу, не припинив споживання природного газу та продовжував отримувати природний газ від ТОВ «Волиньгаз Збут» протягом січня-березня 2021 року, внаслідок чого відбулося позадоговірне постачання природного газу в кількості 78 424,13 м. куб. на суму 776 398 грн. 89 коп.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як зазначає позивач в позовній заяві, оскільки станом на дату звернення з позовними вимогами природний газ спожитий відповідачем та фактично не може бути повернутий позивачеві, на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України відшкодуванню підлягає вартість такого майна.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, які застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Зокрема, стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

При цьому суд зазначає, що для правомірного набуття зазначеного обсягу природного газу між сторонами мали бути належним чином оформлені відповідні правовідносини, зокрема, враховуючи вимоги ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, та Правил постачання природного газу мав бути укладений відповідний письмовий договір.

Наразі, відповідачем у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для споживання відповідачем спірного обсягу природного газу.

Жодних належних та допустимих документальних доказів на підтвердження існування між сторонами певних договірних відносин матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини свідчать про відсутність між сторонами жодних договірних господарських правовідносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що спожитий відповідачем за період січень, лютий, березень 2021 року в позадоговірному порядку природний газ в загальному обсязі 78 424,13 м.куб у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України вважається таким майном, що безпідставно набуте відповідачем, відтак згідно ст. 1213 ЦК України поверненню позивачу підлягає вартість зазначеного майна.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відшкодування вартості безпідставно спожитого природного газу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу суд звертає увагу на відсутність заперечень відповідача щодо факту споживання природного газу в спірний період та у зазначеному позивачем обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт споживання відповідачем природного газу, який перебував на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", у січні, лютому, березні 2021 року в обсязі 78 424,13 м.куб. за відсутності відповідного укладеного на постачання договору, тобто безпідставного споживання, яке тягне передбачені статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України наслідки, та з огляду на те, що на момент прийняття рішення будь - яких доказів повернення позивачу безпідставно набутого майна на загальну суму 776 398 грн. 89 коп. відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судом враховано, що позивачем вартість поставленого газу визначена за цінами, встановленими на період січень-березень 2021 року, тобто значно меншими цін, встановлених на момент подання позову, як визначено ст. 1213 ЦК України.

Твердження відповідача про те, що вартість газу має відповідати запропонованим позивачем на прилюдних торгах 27.11.2020 цінам, тобто 7200,00 грн. за 1000 м.куб., не приймається судом, оскільки не відповідає дійсності та суперечить ст. 1213 ЦК України.

Заперечення відповідача щодо позбавлення можливості узгодити ціну газу не заслуговують на увагу суду, оскільки він споживав газ без укладеного договору, міг ознайомитись з інформацією про постачальника в інформаційній платформі споживача та укласти з ним договір. Заперечення щодо закріплення позивачем відповідача за собою в матеріалах справи відсутні.

Постачання спірного природного газу відбулось не за результати проведення процедури закупівлі природного газу, а на підставі умов Кодексу газотранспортної системи.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 11 645 грн. 98 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (просп. Молоді, 14 А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 39589216)

- 776 398 грн. 89 коп. безпідставно набутого майна, 11 645 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 788 044 грн. 87 коп. (сімсот вісімдесят вісім тисяч сорок чотири грн. 87 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 13.10.2021

Суддя А. М. Кравчук