Рішення № 100303132, 23.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35166/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань -Шевчук А.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт»

треті особи: приватне акціонерне товариство «Київстар», ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт», треті особи: публічне акціонерне товариство «Київстар», ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (далі - ТОВ «СС Лоун»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» (далі - ТОВ « ФК «Дінеро»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Лайт Фінанс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» (далі - ТОВ «ФК «Воллєт»), у якому просив визнати дії відповідачів вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики та такими, що порушують права позивача; визнати недійсним договір від 25 травня 2020 року №1773845, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун», визнати недійсним договір від 23 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро», визнати недійсним договір від 25 травня 2020 року №86746, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», визнати недійсним договір від 26 травня 2020 року №26-05-20-0403-02, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Воллєт»; зобов`язати ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», ТОВ «ФК «Воллєт» видалити всі персональні дані позивача з електронних баз, серверів та ін., припинити їх збір, обробку систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення тощо у зв`язку з відсутністю згоди позивача на такі дії. Судові витрати покласти на відповідачів.

Крім того, позивач просив витребувати у відповідачів копії всіх документів, якими вони обґрунтовують правовідносини з позивачем в межах заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позову, позивач зазначав про те, що позивач був споживачем послуг фінансових компаній ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «ФК «Дінеро».

У травні 2020 року невідома особа заволоділа його сім-картою мобільного оператора «Київстар», отримала доступ до облікових записів (особистих кабінетів) на сайтах ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Дінеро», а також здійснила від імені позивача реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування, послугами яких позивач раніше не користувався. З незаконним використанням персональних даних позивача з 23 травня 2020 року до 26 травня 2020 року невідомою особою було оформлено чотири онлайн-кредити на ім`я позивача.

Позивач зазначив, що 23-26 травня 2020 року не подавав заявок на кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував грошових коштів від фінансових установ.

Про наявність кредитів на ім`я позивача він дізнався 09 червня 2020 року, коли почав отримувати повідомлення від відповідачів про наявність заборгованості за договорами, яких не укладав.

Позивач терміново замовив виписку з Українського бюро кредитних історій та дізнався, що запити на кредити від імені позивача робились і до багатьох інших фінансових установ.

Крім того, позивач звертався до мобільного оператора «Київстар» та подавав заявки на відновлення сім-карти, однак відповідь очікує.

За фактами незаконних дій по відношенню до позивача він звернувся до Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області. Кримінальне провадження було зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 червня 2020 року за №12020170040001405.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з проханням провести списання заборгованості за договорами, укладеними від його імені та повідомити компетентні органи про дані, які помилково були включені до кредитної історії позивача, однак відповідачі проігнорували звернення позивача або давали відповіді про порушення позивачем норм чинного законодавства щодо звернення громадян та захист персональних даних.

В той же час, відповідачі порушують права позивача та вимагають кошти, які він не отримував, що підпадає під ознаки нечесної підприємницької практики, яка прямо заборонена статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову та про стягнення з відповідачів судових витрат.

Ухвалою судді від 25 серпня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

13 жовтня 2020 року від приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар») надійшли пояснення, в яких третя особа вказує на те, що позивач безпідставно зазначає ПрАТ «Київстар» в якості третьої особи, оскільки позивач в порушення частини першої статті 53 ЦПК України не зазначив жодних прав ПрАТ «Київстар» щодо сторін по справі, на які може вплинути рішення у справі, не подав заяви про залучення ПрАТ «Київстар» як третьої особи ні у формі окремого процесуального документа, а також не вказав на чиїй стороні має бути залучено ПрАТ «Київстар» в якості третьої особи.

Крім того, телефонний номер НОМЕР_1 із моменту активації 15 січня 2019 року по даний час обслуговується ПрАТ «Київстар» відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги, за яким надаються знеособлено (анонімно). При цьому, зазначений номер за ОСОБА_1 або за іншою особою не зареєстрований.

15 червня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ «Київстар». 18 червня 2020 року ПрАТ «Київстар» надало відповідь аналогічну зазначеним вище доводам.

Інших звернень позивач до ПрАТ «Київстар» не подавав.

19 жовтня 2020 року від відповідача ТОВ «ФК «Волєт» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що 26 травня 2020 року позивач та ТОВ «ФК «Волєт» уклали договір надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №26-05-20-0403-02 на суму 1800 грн терміном до 08 червня 2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позики зазначені в п. 2.3 цього Договору. При цьому, позивач 26 травня 2020 року на сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», кошти в сумі 1800 грн йому було перераховано на банківський рахунок НОМЕР_2 , вказаний позивачем, номер транзакції 29051-00047-44827, що підтверджується довідкою сервіс Platon вих. №91/10 від 12 жовтня 2020 року про успішну видачу займу позивачу 26 травня 2020 року в сумі 1800 грн, що засвідчує факт передачі грошових коштів від фінансової компанії до позичальника і факт укладення між ними договору у формі електронного документа.

Таким чином, доводи позивача про відсутність передачі йому грошових коштів є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та чинному законодавству.

Крім того, відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним, оскільки позивач з моменту отримання користувався грошовими коштами, тому його волевиявлення під час укладення кредитного договору було вільним, відповідало його інтересам та було направлено на отримання фінансових послуг. Проте, позивач не виконав своєчасно свої договірні зобов`язання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

В той же час 12 червня 2020 року позивач звертався до відповідача з електронним зверненням щодо врегулювання відносин із товариством. Відповідь в електронному вигляді відповідач надав позивачу 15 червня 2020 року. Будь-яких інших звернень від позивача не надходило.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

19 жовтня 2020 року від третьої особи - ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вона зазначала про те, що 03 червня 2020 року до неї почали надходити дзвінки та повідомлення від невідомих осіб, які представлялися співробітниками фінансових компаній, а саме: відповідачів ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Дінеро», ТОВ «ФК «Лайн Фінанс», ТОВ «ФК «Воллєт» з вимогами негайного погашення заборгованості за кредитами, які нібито отримав її син - ОСОБА_1 .

Піддавшись тиску з боку відповідачів, ОСОБА_2 сплатила від імені ОСОБА_1 грошові кошти на рахунок ТОВ «СС Лоун» в розмірі 1276,95 грн у якості пролонгації кредитного договору, оформленого невідомою особою.

21 жовтня 2020 року від представника ТОВ «ФК «Дінеро»надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що провівши внутрішню перевірку стосовно укладення договору, відповідачем було виявлено факт шахрайства. Невідомі особи, скориставшись уразливістю та недосконалістю мобільного зв`язку, зловживаючи довірою позивача, заволоділи персональними даними та отримали кредитні кошти. Даний факт підтверджує витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 червня 2020 року про реєстрацію кримінального провадження від 10 червня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

На підставі наведеного договір не може бути визнано недійсним, оскільки між сторонами не відбулось правочину.

Таким чином, ТОВ «ФК «Дінеро» є неналежним відповідачем, оскільки взаємовідносини за зазначеним договором між сторонами справи не існує, а отже відсутні підстави для пред`явлення до ТОВ «ФК «Дінеро» позову.

02 листопада 2020 року від ТОВ «СС Лоун» надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що позивач пред`явив позов до кількох відповідачів, у яких права та обов`язки не є спільними, тому справу необхідно слухати до кожного з відповідачів окремо.

25 травня 2020 року ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір в електронній формі №904613-А з угодою щодо автопролонгації.

Згідно п. 2.6.1 п. 2.6 договору позикодавець надав позичальнику кредит в сумі 9000 грн зі строком до 08 червня 2020 року включно.

10 червня 2020 року сторони кредитного договору уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою продовжили строк кредиту на 30 днів та встановили строк кредиту з 11 червня 2020 року до 10 липня 2020 року.

При цьому, під час здійснення реєстрації в ІТС ТОВ «СС Лоун» позивач надав всі свої дані (ПІБ, електронну пошту, свій номер мобільного телефону, серію та номер паспорта НОМЕР_3 , дату, місяць та рік народження, РНОКПП, місце роботи, посаду, робочий номер телефону, ПІБ контактної особи та його мобільний номер телефону, зазначив адресу свого місця проживання тощо), надав згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення електронної відмітки, як того вимагає ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», створив особистий кабінет, завантажив свою фотографію, на якій він тримає свій паспорт громадянина України в розгорнутому стані. Крім того, позивач пройшов процедуру верифікації своєї платіжної картки НОМЕР_4 , на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти. Позивач також пройшов інші дії для укладення кредитного договору в електронній формі.

Надалі позивач в ІТС товариства підписав електронний кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором f73144, який був направлений позивачу за допомогою СМС повідомлення на його мобільний номер телефону, який позивач зазначив під час проходження реєстрації в ІТС товариства.

Твердження позивача про відсутність досягнутої згоди сторонами договору щодо істотних умов не можуть бути прийняті до уваги, оскільки договір містить всі істотні умови, визначені вимогами діючого законодавства України.

Разом з тим, якщо позичальник був незгоден з умовами Кредитного договору він мав право протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитись від договору без пояснення причини, в тому числі в разі отримання грошових коштів. Однак позивач ніяких дій щодо відмови від кредитного договору не вчинив.

Таким чином, доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору є необгрунтованими.

17 листопада 2020 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову. В обґрунтування заяви позивач указував на те, що відповідачі своїми діями завдали йому моральної шкоди, яка полягає у негативних змінах в особистому житті, моральних стражданнях, приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати дії відповідачів, вчиненими із застосуванням нечесної підприємницької практики; визнати договір від 25 травня 2020 року №1773845, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун», визнати недійсним договір від 23 травня 2020 року № L8854633, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Дінеро», визнати недійсним договір від 25 травня 2020 року №86746, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», визнати недійсним договір від 26 травня 2020 року №26-05-20-0403-02, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Воллєт, зобов`язати ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» та ТОВ «ФК «Воллєт» видалити всі персональні дані позивача з електронних баз, серверів та ін., припинити їх збір, обробку систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення тощо у зв`язку з відсутністю згоди позивача на такі дії; стягнути з ТОВ «СС Лоун» моральну шкоду в сумі 22 000 грн, з ТОВ «Дінеро» моральну шкоду в сумі 27549 грн, з ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» моральну шкоду в сумі 3 393 грн, з ТОВ «ФК «Воллєт» 5130 грн., судові витрати покласти на відповідачів. Витребувати від відповідачів копії всіх документів, якими вони обґрунтовують правовідносини із позивачем в межах заявлених позовних вимог.

30 листопада 2020 року від ТОВ «СС Лоун» надійшов додатковий відзив, в якому відповідач вказує на те, що позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «СС Лоун» моральної шкоди є безпідставними і не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому підстави для задоволення вказаних позовних вимог відсутні.

15 грудня 2020 року від ТОВ «ФК «Дінеро» надійшли заперечення на заяву позивач про зміну позову, в яких вказано про те, що позивач в цій заяві дублює вимоги своєї позовної заяви та додатково просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 27549 грн. Вказані вимоги є безпідставними, оскільки позивач не зазначив, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

При цьому, відповідач має бездоганну ділову репутацію на ринку фінансових послуг та дотримується високих стандартів якості обслуговування. Працівники відповідача не могли зв`язатись з позивачем, тому зв`язувались з контактними особами, яких вказав позивач під час підписання кредитного договору. Спроби зв`язатись з контактними особами припинились 01 липня 2020 року, одразу ж після проведення внутрішньої перевірки та отримання поштового звернення від позивача.

Таким чином. позовні вимоги стосовно стягнення моральної шкоди з відповідача є безпідставними та не доведені жодними належними та допустимими доказами.

22 березня 2021 року від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог щодо ТОВ ФК «Дінеро», в якій просив прийняти відмову позивача від позовних вимог до ТОВ «ФК «Дінеро» та закрити провадження в цій частині. Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», ТОВ «ФК «Воллєт».

До заяви позивач додав додаткові пояснення, в яких указував на те, що ТОВ «ФК «Дінеро» надало позивачу довідку від 09 березня 2021 року №Д/4510 про відсутність заборгованості у зв`язку з анулюванням договору №AG9917782 від 23 травня 2020 року як такого, що ОСОБА_1 не укладався.

При цьому, оформлення невідомою особою договору з ТОВ «ФК «Дінеро» передувало укладенню договорів з іншими відповідачами. Одноразові електронні ідентифікатори надходили на сім-карту, яка була привласнена невстановленими особами, а доступ до неї ОСОБА_1 не може отримати й досі, що не спростовується третьою особою ПрАТ «Київстар».

У матеріалах наданих відповідачами зазначені дві банківські картки НОМЕР_2 (АТ «ПУМБ») та НОМЕР_4 (АТ «Альфа-Банк»), які як стверджують відповідачі належать ОСОБА_1 .

Після неодноразових звернень до АТ «ПУМБ», останнє надало відповідь про те, що в зазначеній установі відсутні будь-які діючі кредитні договори або рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 .

Надана банком довідка спростовує викладене у відзиві ТОВ «ФК «Воллєт» щодо отримання кредитних коштів позивачем.

Що стосується картки НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), яку вказують відповідачі ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», та на яку були перераховані кредитні кошти, то вона належить ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією, наданою АТ «Альфа-Банк».

В той же час ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» не надало до суду та позивачу відзиву на позовну заяву чи пояснень, отже не спростувало доводів позивача.

Ухвалою суду від 28 липня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині ТОВ «ФК «Дінеро». Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дінеро» про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних - закрито.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 23 вересня 2021 року не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник третьої особи - ПрАТ «Київстар» в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

13 серпня 2021 року від ТОВ «ФК «Воллєт» надійшла заява про розгляд справи за відсутність їхнього представника.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 25 травня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» уклали договір надання позики №85746, згідно з яким позивач отримав кредит строком на 20 днів в сумі 2500 грн, які були перераховані на банківську картку, яка була вказана в анкеті-заяві позичальника.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору товариство надає позичальнику кредит шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок, зазначений позичальником у заяві-анкеті на отримання кредиту.

Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» (Platon) 25 травня 2020 року кредит в сумі 2500 грн перераховано згідно з транзакцію НОМЕР_10 на картку № НОМЕР_4 .

25 травня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун» уклали договір №904613-А, за умовами якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредиту відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору кредит видається в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на платіжну картку, вказану позичальником заяві на отримання кредиту, або в готівковій формі в пунктах надання фінансових послуг платіжною системою. Сума кредиту складала 9000 грн, проценти за користування - 556,95 грн, строк повернення - до 08 червня 2020 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що для отримання кредиту позичальник має зареєструватися на сайті кредитора. Реєстрація відбувається на сторінці реєстрації. Для проходження процедури реєстрації позичальник має заповнити всі поля форми реєстрації, керуючись при необхідності підказками сайту. У разі отримання позичальником суми кредиту в готівковій формі, відсутня необхідність здійснювати реєстрацію платіжної картки на сайті товариства, в той же час отримати суми кредиту в безготівковій формі не позбавляє позичальника можливості зареєструвати свою платіжну картку для подальшого отримання кредитів на картку. У разі реєстрації позичальником своєї платіжної картки, позичальник має вказати дані своєї платіжної картки, на яку він хоче отримати кредит. Зазначена картка має пройти прив`язку до особистості позичальника, перевірку валідності та доступності її для позичальника, для чого на картці повинна бути сума не менше 5,00 грн. При проходженні процедури верифікації картки система блокує на картці випадкову суму в розмірі 5,00 грн, після чого від банку позичальника приходить код операції, який необхідно буде вставити у відповідне поле на сайті. Верифікація платіжної картки може проводитись також і іншим способом в залежності від умов договору між кредитором та платіжною системою. В подальшому, якщо дозволяють функціональні можливості системи, позичальник може додавати необмежену кількість своїх платіжних карток в особистому кабінеті за умови проходження аналогічної процедури.

Пунктом 5.1 договору передбачено право позичальника продовжити строк користування кредитом. Для продовження строку користування кредитом, позичальник сплачує кредитору нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк.

У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та не продовження строку дії договору, кредитором застосовується автопролонгація з наступного дня після запропонованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту ще на 20 календарних днів. Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту у разі, якщо він не повернув кредит і не продовжив строк користування кредитом до дня закінчення дії строку автопролонгації.

25 травня 2020 року позичальнику було здійснено видачу кредиту в безготівковій формі на картку позичальника № НОМЕР_6 через технологічного партнера товариства.

У зв`язку із несплатою позичальником заборгованості за кредитним договором ТОВ «СС Лоун» згідно з угодою до кредитного договору від 25 травня 2020 року №904613 застосував автопролонгацію.

10 червня 2020 року ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 уклали Угоду №1, згідно з якою сторони домовились продовжити строк дії кредиту з 11 червня 2020 року до 10 липня 2020 року включно.

У зв`язку із несплатою позичальником заборгованості за кредитним договором ТОВ «СС Лоун» згідно з угодою до кредитного договору від 25 травня 2020 року №904613 застосувало автопролонгацію.

26 травня 2020 року ТОВ «ФК «Воллєт» та ОСОБА_1 уклали договір №26-05-20-0403-02, згідно з яким позикодавець надає позичальнику в порядку та на умовах, визначених цим договором кошти у позику в сумі 1800 грн строком на 14 календарних днів до 08 червня 2020 року включно.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається виключно за допомогою веб-сайту https://mywalet.ua за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з інформаційною довідкою від 12 жовтня 2020 року № 91/10, виданої ТОВ «Платежі онлайн» (Platon) 26 травня 2020 року о 19:20 кошти були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 1800 грн, що відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Воллєт» із заявою про врегулювання відносин щодо наданого кредиту.

15 червня 2020 року ТОВ «ФК «Воллєт» надало позивачу відповідь про те, що оскільки вину особи, яка здійснила шахрайські дії у відношення до ОСОБА_1 не буде доведено, заборгованість за кредитним договором покладається на позивача.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «СС Лоун» про те, що він був клієнтом ТОВ «СС Лоун» та отримував кредит в сумі 5000 грн 04 червня 2019 року, який повернув достроково. З цих пір не користувався послугами ТОВ «СС Лоун». Однак у травні 2020 року невідома особа заволоділа його сім-картою мобільного оператора та отримала доступ до створених ним раніше особистих кабінетів на сервісах онлайн кредитування. А підставі наведеного, ОСОБА_1 просив, зокрема, провести службове розслідування щодо цих фактів, надати повний пакет документів, на підставі яких було укладено кредитний договір, а також провести повне списання заборгованості за кредитним договором.

Відповідь від ТОВ «СС Лоун» на вказане звернення в матеріалах справи відсутня.

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» про те, що ніколи не користувався послугами ТОВ «ФК «Лайт Фінанс», не укладав кредитних договорів та не мав такого волевиявлення й не давав товариству згоду на зберігання та обробку своїх персональних даних.

23 липня 2020 року від ТОВ «Лайт Фінанс» надало відповідь про те, що 25 травня 2020 року сторони уклали кредитний договір №86746 на суму 2500 грн зі строком користування 20 днів. Кошти були перераховані на банківську картку вказану в Анкеті-заяві позичальника.

10 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області із заявою про вчинення щодо нього невстановленими особами шахрайських дій. Цього ж дня відомості про вчинення кримінального провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020170040001405.

14 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про наявність відкритих рахунків на його ім`я, зокрема картки № НОМЕР_2 .

04 лютого 2021 року від АТ «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла відповідь про те, що будь-які рахунки, відкриті за вказаними позивачем у зверненні персональними даними відсутні.

Згідно з довідкою АТ «Альфа-Банк» від 29 квітня 2021 року, що на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Альфа-Банк» відкрито рахунок НОМЕР_7 від 05 грудня 2019 року, до нього картка № НОМЕР_8 . Інші рахунки та картки - відсутні.

Крім того, згідно з ІТС АТ «Альфа-Банк» картка № НОМЕР_4 належить ОСОБА_4 .

Встановивши вказані обставини, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При цьому, за змістом частини третьої статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи вимоги позову про визнання недійсними кредитних договорів ОСОБА_1 зазначав, що він 23-26 травня 2020 року кредитні договори з ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Лайт Фінанc» та ТОВ «ФК «Воллєт» не укладав, на сайті товариств не реєструвався та згоду на обробку своїх персональних даних не давав. Крім того, позивач ніколи не був клієнтом АТ «Перший Український Міжнародний Банк», на картку якого були перераховані кредитні кошти за договором, укладеним з ТОВ «ФК «Воллєт».

В той же час, картка № НОМЕР_4 в АТ «Альфа-Банк», на яку були перераховані кредитні кошти, за договорами, укладеними ОСОБА_1 з ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «ФК «Лайт Фінанс» не належить ОСОБА_1 , а належить іншій особі.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними зазначені кредитні договори, як такі, що не відповідають його внутрішній волі.

В той же час відповідачі не надали належних та допустимих доказів того, що 23-26 травня 2020 року ТОВ «СС Лоун», ТОВ «ФК «Лайт Фінанc» та ТОВ «ФК «Воллєт» уклали кредитні договори саме з ОСОБА_1 , за умовами яких позивач отримав кредит в сумі 1800 грн, 9000 грн та 2500 грн на банківську картку в АТ «Альфа Банк» та АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладання спірних правочинів. При цьому, відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування встановлених в судовому засіданні обставин.

Що стосується вимог позивача про визнання дій відповідачів, вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики, то слід зазначити наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо придбання продукції. Наведене свідчить, що правовідносини, які виникли між сторонами, не стосуються стадії придбання чи реалізації продукції, а, отже, не впливають на економічну поведінку позивачів як споживачів продукції.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб`єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Вимоги відповідачів щодо повернення кредиту, телефонні та інші повідомлення із вимогою про належне виконання кредитного зобов`язання не є пропозицією щодо придбання товару (послуги), а є способами захисту кредитора свого порушеного права на повернення кредиту й платежів за ним, а тому слід дійти висновку про відсутність у діях відповідачів ознак нечесної підприємницької практики, що в свою чергу виключає наявність підстав для визнання дій відповідачів вчинених із застосуванням нечесної підприємницької практики.

При цьому доказів того, що протягом тривалого часу позивач піддавався різним незаконним діям зі сторони відповідачів, позивач не надав.

Стаття 15 Закону України «Про захист персональних даних» визначає випадки при яких персональні дані підлягають видаленню або знищенню.

Частиною першою передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку (частина третя ст. 15 цього Закону).

Відповідно до пунктів 6, 11 частини другоїстатті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними, а також відкликати згоду на обробку персональних даних.

Частиною першою статті 24 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм для зобов`язання відповідачів видалити персональні дані позивача, слід установити факт їх незаконної чи недостовірної обробки.

Ураховуючи те, що позивач не мав наміру укладати з відповідачами кредитні договори, не подавав заявок на онлайн кредити, не мав волевиявлення на оформлення кредитних договорів та не отримував грошових коштів від цих фінансових установ, наявні підстави для висновку про наявність факту незаконної обробки відповідачами персональних даних позивача.

Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню з указаних позивачем підстав.

В заяві про зміну позовних вимог, позивач додав позовну вимогу про відшкодування відповідачами моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести факт заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ураховуючи те, що позивач не зазначив, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань позивач входив, визначаючи розмір моральної шкоди, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

В ідповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ураховуючи те, що позивач надав договір про надання правничої допомоги та сплатив згідно з квитанцією від 03 липня 2020 року витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн, наявні підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог.

Крім того, на підставі положень ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102 грн., тобто по 700 грн.

Керуючись ст.ст.526,530, 599, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», товариства з обмеженою відповідальністю «Дінеро», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт», треті особи: публічне акціонерне товариство «Київстар», ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів та захист персональних даних, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 1773845 від 25 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун».

Визнати недійсним договір №86746 від 25 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс».

Визнати недійсним договір № 26-05-20-0403-02 від 26 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт».

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» видалити (знищити) персональні дані ОСОБА_1 з електронних баз даних (інформаційно-телекомунікаційній системі) товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 833 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 833 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 833 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СС Лоун», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» в дохід держави судовий збір в сумі 700 грн. з кожного.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лайт Фінанс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 129, код ЄДРПОУ 39872035);

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Воллєт» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 30, код ЄДРПОУ 41336730);

товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (01024, м. Київ, вул. Басейна, 6, код ЄДРПОУ 40071779).

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2021 року.

Суддя О.Л. Бусик