Рішення № 10030293, 31.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.10                                                                                 Справа № 6/107

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 124 445 грн. 90 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - Білоконь О.П., дов. № 5 від 04.02.10;

від відповідача - Шамкій В.М., дов. № 1-3/3д-14 від 10.12.09;

В судовому засіданні 11.05.10 було оголошено перерву до 31.05.10. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 124 445 грн. 90 коп., в тому числі: основний борг в сумі 92 040 грн. 40 коп., пеня у сумі 16 843 грн. 32 коп., штраф у сумі 6 442 грн. 80 коп., інфляційні витрати у сумі 7 031 грн. 86 коп., 3% річних в сумі 2 087 грн. 92 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 19.04.10 позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу –99 532 грн. 80 коп. Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, відповідач вказує на те, що умовами договору така відповідальність не передбачена, у зв’язку з чим застосування положень ч. 2 ст. 231 ГК України з боку позивача є необґрунтованим.

Позивачем до суду надана заява про зміну та зменшення позовних вимог, за якою, останній, в порядку ст. 22 ГПК України просить суд: стягнути з відповідача основний борг у сумі 92 040 грн. 00 коп., двійну ставку НБУ у сумі 9 459 грн. 95 коп., інфляційні витрати у сумі 7 031 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 2 163 грн. 57 коп.

До вказаної заяви позивачем наданий розрахунок 3% річних і двійної ставки НБУ.

Представник відповідача був ознайомлений з поданою заявою та підтримав свої заперечення.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, заява позивача приймається до розгляду, у зв’язку з чим позовними вимогами слід вважати: стягнути з відповідача основний борг у сумі 92 040 грн. 00 коп., двійну ставку НБУ у сумі 9 459 грн. 95 коп., інфляційні витрати у сумі 7 031 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 2 163 грн. 57 коп.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

29.04.09 р. між сторонами у справі був підписаний договір поставки № 19-543гп, та специфікація №1 до договору, за умовами якого ТОВ «Україна»- «Постачальник»(позивач у справі) зобов’язується поставити, а ДП «Ровенькиантрацит»в особі ВП «УМТП»- «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв певний товар на загальну суму 92 040 грн. 00 коп., який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на вказану суму, яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 2163 грн. 57 коп., інфляційні в сумі 7 031 грн. 86 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, а також двійна ставка НБУ в сумі 9 459 грн. 95 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 29.04.09 між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару № 19-543гп. За умовами вказаного договору позивач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору за видатковими накладними № РН-0000026 від 15.06.09, № РН-0000020 від 06.05.09 (арк. справи 14,16), за довіреністю на отримання товару (арк. справи 19) через Жирову К.Ф. поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 92 040 грн. 00 коп., який відповідач не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість у сумі 92 040 грн. 00 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Згідно п.3.4 договору оплата поставленої продукції здійснюється відповідачем на протязі 30 днів з моменту поставки товару.

Також з метою отримання вартості поставленого товару позивач надавав відповідачу відповідні рахунки, які останнім не оплачені.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 92 040 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з вересня 2009 по лютий 2010 в сумі 7 031 грн.86 коп. і 3% річних за період з 16.07.09 по 30.04.10 в сумі 2 1 63 грн. 57 коп. слід зазначити наступне. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та відсотки нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача двійної ставки НБУ за період з 16.07.09 по 15.01.10 в сумі 9 459 грн. 95 коп. слід вказати на наступне.

Вказана сума позивачем нарахована як пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором поставки. Первісно позивач для розрахунку пені керувався п.2 ст. 231 ГК України, а відповідно до заяви про зміну позовної заяви здійснив розрахунок пені із застосування подвійної ставки НБУ.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦЕ України, зобов’язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Стаття 231 ГК України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, однією статтею встановлено дві бази нарахування пені.

Системний аналіз даної норми свідчить, що законом визначено два способи нарахування пені, а саме –за невиконання зобов’язання в натурі стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (за умови якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки). Та за порушення грошових зобов’язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Даний спосіб нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань цілком узгоджується з положеннями ст.549 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

За договором у відповідача перед позивачем відсутній обов’язок виконати зобов’язання в натурі (поставити товар, надати послуги), він має сплатити кошти і не сплатив їх. Тобто відповідач порушив саме грошове зобов’язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вищезазначені акти цивільного законодавства не визначають конкретного відсотку, який має нараховуватись, це мають встановити сторони у договорі.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Разом з цим, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платними і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових обовязань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Вказаним законом передбачено, що закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Але сторонами у договорі не визначена міра відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 92040 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 7 031 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 2 163 грн. 57 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

Слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено відшкодування судових витрат у випадку зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код 32320704, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», м. Енергодар Запорізької області, а/ящ 98, код 25215440 основний борг в сумі 92 040 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 7 031 грн. 86 коп., 3% річних в сумі 2 163 грн. 57 коп. , витрати по оплаті держмита у сумі 1 012 грн. 35 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 191 грн. 98 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –03.06.2010.

Суддя                                                   Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Цибулько