Рішення № 10030095, 27.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.10                                                                                 Справа № 11/75пд

                    Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн», м. Луганськ

до приватного підприємства «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс», м. Луганськ

про визнання договору недійсним та повернення майна

за участю представників:

від позивача:           Салуквадзе В.М. за дов. від 17.03.2010;                    

від відповідача:          не прибув.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 11.05.2010 справа № 11/75пд в зв’язку з відпусткою судді Москаленко М.О. передана на розгляд судді Корнієнко В.В.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

-          про визнання недійсним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 28.12.2005, який укладеного між сторонами за позовом;

-          про повернення сторін у первісний стан.

Заявою від 07.04.2010 позивач уточнив свою другу вимогу вказавши, що він просить повернути йому нерухоме майно, яке продано за вказаним договором відповідачу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що договір ним укладений через введення його відповідачем в оману щодо оплати вартості проданого майна.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 23.03.2010 та від 02.04.2010 визнав позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 28.12.2005, який укладено між сторонами за позовом та посвідчено нотаріально, позивач продав відповідачу фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11 та складається з : Е-2, е, е(2), е(3), е(4), у(1)- фізкультурно оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1980,20 м2.

Відповідно до п. 2 договору продаж вчинено за 274295 грн., які сплачені відповідачем на рахунок позивача до підписання цього договору.

У підтвердження оплати вартості купленого майна відповідач надав позивачу своє платіжне доручення від 28.12.2005 № 3, в якому вказано, що відповідач перераховує позивачу грошові кошти в сумі 274295 грн. в якості оплати за фізкультурно оздоровчий корпус-2, згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2005.

Позивач у позовній заяві вказав, що насправді відповідач грошові кошти йому не перерахував в зв’язку з їх відсутністю на розрахунковому рахунку, тим самим ввів позивача в оману, так як однією з істотних умов договору була оплата майна в день укладення договору.

На підставі вказаних доводів та ст. ст. 216, 230 ЦК України позивач заявив вимоги про визнання вказаного договору недійсним та про спонукання відповідача повернути йому все одержане за цим договором –об’єкт нерухомості.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 23.03.2010 та від 02.04.2010 визнав позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 28.12.2005, укладеного між сторонами за позовом, встановлено, що продаж вчинено за 274295 грн., які сплачені відповідачем на рахунок позивача до підписання цього договору.

І позивач і відповідач підтвердили, що до підписання вказаного договору відповідач у підтвердження оплати надав позивачу своє платіжне доручення від 28.12.2005 № 3, в якому вказано, що відповідач перераховує позивачу грошові кошти в сумі 274295 грн. за фізкультурно оздоровчий корпус-2, згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2005.

На вказаному платіжному дорученні, у графі «Проведено банком»міститься штамп Луганської філії Приватбанку, однак, підпис відповідального працівника банку відсутній.

Позивач зазначив, що надання відповідачем зазначеного платіжного доручення впевнило його, що відповідач дійсно оплатив об’єкт нерухомості, який є предметом договору.

Позивач вказав, що умова про попередню оплату за договором (до його підписання) була для нього істотною умовою договору, так як без вчинення оплати відповідачем він не підписав би договір.

Згідно листа Луганської філії Приватбанку від 20.04.2010 № Р16000010010/2286 залишок грошових коштів відповідача на розрахунковому рахунку відповідача станом на 28.12.2008 складав 0,00 грн., тобто грошових коштів у відповідача не було.

Відповідно до довідки Луганської філії Приватбанку від 23.02.2010 № 08.7.0.0.0/100222102459 про оборот грошових коштів на банківському рахунку відповідача за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, останній платіж (до 28.12.2005) був проведений відповідачем 28.04.2005, тобто з 28 квітня до 28 грудня 2008 р. у відповідач були відсутні грошові кошти на банківському рахунку.

Не зважаючи на це відповідач 28.12.2008 доручив банку здійснити платіж на користь позивача на суму 274295 грн. і надав позивачу платіжне доручення у підтвердження цього платежу, розуміючи, що з 28.04.2008 у нього на банківському рахунку відсутні грошові кошти і насправді вказаний платіж здійснити неможливо.

Таким чином, відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо обставини, яка мала для позивача істотне значення (що грошові кошти за об’єкт нерухомості відповідачем сплачені до укладення договору купівлі-продажу).

Відповідач замовчав існування обставини, яка могла перешкодити укладенню договору купівлі-продажу (якщо б відповідач вказав про неможливість оплати об’єкта нерухомості до укладення договору купівлі-продажу, цей договір позивачем не укладався би).

Згідно ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України).

Суд вважає, що вищевказаними доказами позивач довів суду наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставини, щодо якої особу введено в оману, і сам факт обману.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання договору недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин, позовні вимоги про спонукання відповідача повернути одержане за договором –об’єкт нерухомості, підлягають задоволенню.

Згідно п. 31 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.

Позивач при пред’явленні позову сплатив державно мито лише за немайновою вимогою –про визнання договору недійсним. Вимога про застосування наслідків недійсного правочину державним митом не оплачена.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито в сумі 2742,95 грн. (1 % від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги; вартість майна - 274295 грн.)

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на державне мито в сумі 2827,95 грн. (85 грн. –за немайновою вимогою; 2742,95 грн. –за майновою вимогою) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна від 28.12.2005, який укладено між Українсько-литовським спільним підприємством «Європластдизайн» (м. Луганськ, ідентифікаційний код 24857165) та приватним підприємством «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс» (м. Луганськ, ідентифікаційний код 32139182).

3.          Приватному підприємству «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс» (м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, ідентифікаційний код 32139182) повернути Українсько-литовському спільному підприємству «Європластдизайн» (м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, ідентифікаційний код 24857165), об’єкт нерухомості –фізкультурно-оздоровчий корпус - 2, що розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11 та складається з : Е-2, е, е(2), е(3), е(4), у(1) –фізкультурно оздоровчий корпус-2 з тамбуром та пожежними сходами, загальною площею 1980,20 м2; наказ видати.

4.          Стягнути з приватного підприємства «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс» (м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, ідентифікаційний код 32139182) на користь Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн» (м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, ідентифікаційний код 24857165) витрати на державне мито в сумі 2827,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

5.          Стягнути з Українсько-литовського спільного підприємства «Європластдизайн» (м. Луганськ, вул. Возрождєнія, 11, ідентифікаційний код 24857165) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 2742,95 грн.; одержувач коштів: УДК у м. Луганську, ідентифікаційний код 24046582, п/р 31118095700006 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код бюджетної класифікацій 22090200, символ звітності банку 095; наказ видати ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

27 травня 2005 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 31 травня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко