Рішення № 10029945, 27.05.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.10                                                                                 Справа № 6/104

Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Луганської філії АТ “Брокбізнесбанк”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська виробничо - комерційна фірма “НК ЛТД”, м. Луганськ

про стягнення 241 121 грн. 05 коп.

Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 241 121 грн. 05 коп., в тому числі: сума кредиту –200 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами –34 605 грн. 50 коп., пеня за кредитом –5 279 грн. 45 коп., заборгованість за комісією –225 грн. 00 коп. та пеня за процентами –1 011 грн. 05 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.05.10).

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання тричі не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації відповідача є: м. Луганськ, вул. Чайковського, б. 72, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження (проживання) особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню (проживанню), визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Від позивача надійшла заява про зміну предмету позову за № 1323 від 20.05.10 в порядку ст. 22 ГПК України, за якою останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 241 121 грн. 05 коп., в тому числі: сума кредиту –200 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами –34 605 грн. 50 коп., пеня за кредитом –5 279 грн. 45 коп., заборгованість за комісією –225 грн. 00 коп. та пеня за процентами –1 011 грн. 05 коп. шляхом звернення на заставлене майно згідно договору застави від 12.02.08 (реєстраційний № 195) –відповідне обладнання та згідно договору застави від 12.02.08 (реєстраційний № 196) - товари в обороті.

За текстом вказаної заяви, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору, без попередньої згоди банку здійснив відчуження майна, що знаходиться в заставі згідно вказаних договорів.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В даному випадку, позивачем додатково заявлені вимоги, які не були первісно визначені у позовній заяві, що суперечить вказаним вище положенням законодавства.

Окрім цього, позивачем також вказується на те, що спірне майно знаходиться в іншій особи.

Виходячи з наведеного, заява позивача про зміну предмету позову від 20.05.10 до розгляду не приймається, а лише залучається до матеріалів справи. Суд розглядає вимоги, зазначені за заявою про збільшення позовних вимог від 13.05.10.

В той же час, представник позивача не скористався своїм правом та не прийняв участь в даному судовому засіданні, але про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, про що зокрема, свідчить особистий підпис повноважного представника позивача в запису про відкладення розгляду справи від 13.05.10.

Строк розгляду спору по даній справі закінчується 01.06.10.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимоги за умови відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

. в с т а н о в и в:

12.02.2008 між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (позивач у справі, далі банк), та ТОВ «Луганська ВКФ «НК ЛТД»(відповідач, позичальник), був укладений кредитний договір № 05 з додатковими угодами до нього (далі –договір).

За умовами вказаного договору позивач зобов’язується надати відповідачу кредитні кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 200000 грн. 00 коп. терміном користування до 12.02.10.

Згідно 1.1.3 договору процентна ставка встановлювалася в 20% річних, згідно додаткової угоди від 05.06.08 –22% річних, а відповідно до додаткової угоди від 08.10.08 - 26% річних.

На виконання умов кредитного договору позивач надав кредитні кошти в сумі 95 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача.

Відповідно умов договору позивальник зобов’язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків.

Згідно п. 2.4 договору погашення основної суми здійснюється не пізніше 25 числа місяця, в якому це погашення відбувається.

Сплата процентів здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому нараховані відсотки, а також в день повернення кредиту в повній сумі.

У зв’язку з тим, що відповідачем умови договору в повній мірі не виконувалися та не сплачувалися суми заборгованості та відсотків, позивач звернувся до суду з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача на свою користь: суму кредиту – 200 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами –34 605 грн. 50 коп., пеню за кредитом –5 279 грн. 45 коп., заборгованість за комісією –225 грн. 00 коп. та пеню за процентами –1 011 грн. 05 коп.

Відповідач проти позову не заперечив з підстав, доводи позивача не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представника позивача та надані ним докази суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики і відповідно до ст. 1046 ЦК України а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у

власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, на виконання умов кредитного договору № 05 від 12.02.2008 надано відповідачу відповідні кредитні кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп.

Відповідач в свою чергу умови договору щодо дотримання строків та сум сплати кредиту виконував неналежним чином, у зв’язку з чим утворилась прострочена заборгованість за кредитом в сумі 20000 грн. 00 коп.

Також відповідачем не дотримувалися строки погашення відсотків, у зв’язку з чим за розрахунком позивача за відповідачем утворилась заборгованість за відсотками за період з 01.07.2009 по 31.03.2010 у сумі 34605 грн. 55 коп.

Відповідач доказів оплати простроченої заборгованості за кредитом та процентами до суду не надав, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід визнати обґрунтованими та задовольнити.

Згідно ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що за останнім утворилась прострочена заборгованість за кредитним договором № 05 від 12.02.08 та відсотками, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

В той же час, п. 7.1 договору передбачено, що за прострочку повернення кредиту або процентів, банк має право нараховувати неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, у зв’язку з чим позивачем нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 13.02.10 по 31.03.10 в сумі 5279 грн. 45 коп. та за відсотками за період з 26.01.10 по 31.01.10 у сумі 1 011 грн. 05 коп.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором № 05 від 12.02.2008 не надав, доводи позивача в цій частині не спростував, у зв’язку з чим нарахування пені також є обґрунтованим.

          Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що відповідач сплачує банку протягом 3-х банківських днів с дати підписання договору плату а встановлення ліміту кредитної лінії у розмірі 200 грн. 00 коп. та плату за оформлення кредитного договору у розмірі 50 грн. 00 коп. Плата за кредитне обслуговування протягом дії договору не стягується.

Відповідачем вказані кошти також в повному обсязі не сплачені, у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 225 грн. 00 коп.

Виходячи зі змісту статей 546,548,549 ЦЕ України, зобов’язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Статтею 6 ЦК України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством але не суперечить йому.

Приймаючи до уваги викладене, Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, позов задовольнити в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганська виробничо - комерційна фірма “НК ЛТД”, м.Луганськ, вул. Чайковського, б.72, ідентифікаційний код 31053576 на користь:

- Публічного акціонерного товариства “Брокбізнесбанк” в особі Луганської філії АТ “Брокбізнесбанк”, м. Луганськ, вул. Шелкового, б.1, ідентифікаційний код 19065841, кредит у сумі 200 000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами у сумі 34 605 грн. 50 коп., пеню кредитом у сумі 5 279 грн. 45 коп., заборгованість за комісією у сумі 225 грн. 00 коп., пеню за процентами у сумі 1 011 грн. 05 коп., витрати по держмиту у сумі 2 411 грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 31.05.2010

Суддя Т.А. Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько