Рішення № 100297692, 07.10.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1687/21

Провадження № 2-о/439/101/21

07 жовтня 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

заявниця: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа стосовно

якої подано заяву про видачу

обмежувального припису: ОСОБА_2 ,

заінтересована особа: Відділення поліції № 1 Золочівського

РВП ГУ НП у Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису - ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, ухвалив таке рішення.

Заявниця - ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього відповідні обов`язки.

Стислий виклад позиції заявника.

Заявниця зазначає, що вона, ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу у 2020 році, продовжує проживати за місцем своєї реєстрації з колишнім чоловіком - ОСОБА_2 та спільними чотирма неповнолітніми дітьми.

Заявниця стверджує, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно неї протягом тривалого часу. Заявниці захистити себе самостійно не вдається. Поведінка колишнього чоловіка негативно впливає на здоров`я та психологічний стан заявниці та спільних неповнолітніх дітей. Також формує у неповнолітніх дітей неправильну модель поведінки у сім`ї.

Заявниця акцентує, що неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів, проте це не надало жодного результату.

Заявниця вважає, що ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки. Йому неодноразово виносились офіційні попередження про недопустимість вчинення насильства у сім`ї. Він неодноразово (двічі) притягався до адміністративної відповідальності за дане правопорушення, що свідчить про систематичність вчинення насильства у цій сім`ї.

Тому заявниця вважає, що оскільки вірогідність вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї є високою, а настання тяжких наслідків неминучими, то необхідно застосувати заходи тимчасового обмеження його прав та покладання на нього відповідних обов`язків.

Заяви та клопотання, процесуальні дії у справі.

05 жовтня 2021 року - відкрито провадження у справі.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, від представника заявниці - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі. Надала пояснення, що оскільки існує реальна загроза її життю, зі сторони колишнього чоловіка ОСОБА_4 , який в стані алкогольного сп`яніння постійно чинить насильство щодо інших членів сім`ї, то кричуще необхідно видати обмежувальний припис із застосуванням заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 .

Заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису в судове засідання не з`явився. Не повідомив суд про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За правилами імперативної норми статті 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2021 року двічі притягався до адміністративної відповідальності, за вчинення домашнього насильства (психологічного характеру) відносно ОСОБА_1 , а саме:

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 06 липня 2021 року - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень (а.с. 12);

-постановою Бродівського районного суду Львівської області від 21 вересня 2021 року - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

ПОГ СП Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області майором поліції Тимкевичем Михайлом Станіславовичем видано терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 . Причиною слугувало те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17 годині 30 хвилин, за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 в присутності чотирьох малолітніх дітей, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в сторону потерпілої нецензурною лексикою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_1 . Термін дії припису розпочався о 13 годині 00 хвилин 23 червня 2021 року та завершився о 13 годині 00 хвилин 03 липня 2021 року (а.с. 11).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 27 серпня 2020 року (справа № 439/742/20) було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

За час перебування у шлюбі народилися четверо малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.07.2014 року; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.12.2015 року; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.01.2017 року народження; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 07.12.2018 року (а.с. 5-8).

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання - передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини висловленої у рішенні «Козинець проти України», n. 52, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом нормативного регулювання пунктів 3, 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездiяльнiсть) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. А саме:

-економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

-психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Імперативним приписом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Вимогами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

-заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Нормою частини 4 статті 26 вищевказаного Закону передбачається, що обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

При цьому, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Як вбачається із доказів по справі ОСОБА_2 двічі вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відсутні безумовні факти, що підтверджують регулярне вчинення з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці домашнього насильства (зокрема насильства психологічного характеру).

Суд вважає недоведеними та критично оцінює твердження заявниці щодо того, що ОСОБА_2 регулярно продовжує та не припиняє свою протиправну поведінку. Позаяк за весь період подружнього життя та подальший період після розірвання шлюбних відносин - в діяннях ОСОБА_2 відсутні жодні ознаки системності та періодичності вчинення домашнього насильства. Відсутній високий рівень вірогідності можливого продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Також перед судом не доведено можливість існування реальних ризиків, які можуть супроводжуватися тяжкими наслідками. Жодні докази по справі не підтверджують мотиви заявниці.

У свою чергу при вирішенні питання про видачу обмежувального припису, суд бере до уваги вжиті заявницею заходи для її захисту та покарання винного. Такі заходи повинні відповідати критеріям розумності та законності. Суд приходить до переконання, що на даному етапі обмежувальний припис не залишається єдиним належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Тимчасове обмеження прав кривдника - ОСОБА_2 з метою забезпечення безпеки постраждалої особи - ОСОБА_1 , шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є непропорційним заходом втручання у права та свободи особи, зокрема у право на повагу до свого житла. Позаяк відсутній високий рівень ризику повторного вчинення домашнього насильства. Жодні докази по справі не підтверджують систематичну протиправну поведінку ОСОБА_2 . Такий ризик не вбачається судом як реальний. Заявницею не вичерпано альтернативних способів захисту свої прав. Обмеження прав та покладення обов`язків на ОСОБА_2 , про які просить заявниця, є неспівмірними та не можуть застосовуватися судом за даних фактичних обставин справи.

За таких обставин справи, суд вважає, що заявлені вимоги є безпідставними, докази по справі не підтверджують твердження заявниці, відтак у їх задоволенні необхідно відмовити.

За правилами частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

На підставі статей 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1, 350-8, 352-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 11.10.2021 року.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Заінтересована особа: Відділ поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області, місцезнаходження: Львівська область, м. Броди, м-н Свободи, 10, код ЄДРПОУ 08797452.

Суддя Б.М. Петейчук