Рішення № 100295336, 12.10.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/4514/21

№ провадження 2/646/1966/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Теслікової І.І.,

за участю секретаря Бєлівцової О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , адвоката Бондарчук Яни Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю « Магноліт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ТОВ « Магнолит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, в якій просить суд, стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ « Магнолит» на користь позивача кошти у розмірі 169950,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 38797,21 грн., та три відсотки річних у розмірі 15085,97 грн., а всього стягнути 223833,18 грн. Стягнути в рівних частинах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ТОВ « Магнолит» на користь позивача судовий збір у розмірі 2238,33 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позов мотивований наступним.

08.06.2018 року, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гура Л.Б. посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого 02.12.2017 року Центр 5341, автомобілем марки - Opel CORSA, тип -загальний легковий хетчбек -В, рік випуску -2013, номер шасі (кузова, рами)- НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зданий, виданий знак для 4 разових поїздок 17АТ8225, зареєстрований 02 лютого 2017 року Центр 5341, знятий з обліку 08.06.2018 року Центр 5341, дата першої реєстрації 19 вересня 2013 року.

16 липня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_3 , уповноважив ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися вищезазначеним автомобілем.

18.07.2018 року між ТОВ «Магнолит» та ОСОБА_1 , в інтересах якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_2 , укладено Договір комісії №7218/18/003669, згідно якого комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки Opel, модель CORSA, 2013 року випуску, колір БЕЖЕВИЙ, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .

На підставі вказаного вище договору ТОВ «Магнолит» укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу транспортного засобу №7218/18/003669 від 18.07.2018 року.

Згідно з умовами цього договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб марки Opel, модель CORSA, 2013 року випуску, колір БЕЖЕВИЙ, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 170 000 грн.

Згідно з п.2.1.- 2.2. Договору купівлі-продажу передача Транспортного засобу продавцем і його прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. Покупець набуває право власності на Транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п.2.1.4. Договору комісії №7218/18/003669 комісіонер зобов`язаний не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження ТЗ, виплатити Комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать Комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат Комісіонера (зберігання та передпродажна підготовка ТЗ), якщо такі виникли та були погоджені з Комітентом), на виконання цього Договору.

Проте, ОСОБА_1 кошти, отримані при продажі автомобіля, передані не були ні ТОВ «Магнолит» ні ОСОБА_2 , який уклав договір комісії від її імені з ТОВ «Магнолит», ні ОСОБА_3 , який уповноважив ОСОБА_2 на вчинення дій по продажу автомобіля.

Щодо нормативно-правового обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Таким чином, законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до ст. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до положень ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст.1016 ЦК України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.І, п.1 4.2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.І ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.І, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на підставі договору комісії №7218/18/003669 ТОВ «Магнолит» укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу транспортного засобу №7218/18/003669 від 18.07.2018 року . На виконання цього договору ТОВ «Магнолит» отримано кошти у розмірі 170 000 гри., з яких 169950 грн. мали бути передані ОСОБА_1 . Проте зазначені кошти не були передані власнику автомобіля, ОСОБА_1 ні ТОВ «Магнолит» ні ОСОБА_2 , який уклав договір комісії від її імені з ТОВ «Магнолит», ні ОСОБА_3 , який уповноважив ОСОБА_2 на вчинення дій по продажу автомобіля.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

30.07.2021 року на адресу суду в порядку норм ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Романченко О.М.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романченко О.М. просить у задоволенні позову відмовити з посилання на необґрунтованість позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позовна заява не містить правового обґрунтування на підставі якої норми закону у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ТОВ «МАГНОЛИТ» виник солідарний обов`язок сплатити ОСОБА_1 будь-які кошти. Позивачем не додано до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували погодження нею мінімальної ціни продажу належного їй автомобіля із її довіреною особою ОСОБА_3 . Матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_2 одержував від ОСОБА_5 будь-яких коштів від продажу автомобіля.

Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 13.04.2021 у справі №640/21311/18 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 : рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.09.2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_5 про стягнення коштів задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму, сплачену за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 7218/18/003669 від 18.07.2018, у розмірі 170000,00 гривень.

Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 не стверджувала, що вона взагалі не одержувала коштів від продажу належного їй автомобіля та не заявляла будь-яких зустрічних вимог, або вимог до ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 про сплату їй коштів від продажу автомобіля. Позиція ОСОБА_1 полягала лише у тому, що вона нібито не має жодного відношення до придбання ОСОБА_5 вищевказаного автомобіля і відповідати має особа, яка їй його продала ( ОСОБА_3 ) - копію відзиву на позовну заяву додаю.

ОСОБА_1 протягом трьох років взагалі не вважала, що її права та інтереси порушені і почала пред`являти вимоги до її довіреної особи тільки після того, як постановою Харківського апеляційного суду від 14.04.2021 у справі № 640/21311/18 із неї як власника автомобіля, що мав прихований дефект, який унеможливлює його використання за цільовим призначенням, було стягнуто кошти на користь ОСОБА_5 .

З огляду на викладене, вважає, що ОСОБА_1 з метою ухилення від повернення коштів від продажу належного їй автомобіля із прихованим дефектом, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням, намагається штучно висунути вимогу про стягнення цих коштів із особи, з якою у неї не було жодних правовідносин, і яка ніколи не одержувала кошти від покупця її автомобіля, що підтверджується відповідними доказами, доданими до даного відзиву.

На адресу зазначену у витязі щодо місцезнаходження юридичної особи, а саме ТОВ « Магнолит» та за адресою реєстрації ОСОБА_3 неодноразово була направлена ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова разом з позовною заявою. У строки передбачені ЦПК України відповідачі ТОВ « Магнолит» та ОСОБА_3 не скористались своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву.

Враховуючи строки розгляду справи, належним чином повідомлення учасників справи, суд приходить до висновку про розгляд цивільної справи на підставі наявних матеріалів.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, зазначається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

08.06.2018 року, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Гура Л.Б. посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого 02.12.2017 року Центр 5341, автомобілем марки - Opel CORSA, тип -загальний легковий хетчбек -В, рік випуску -2013, номер шасі (кузова, рами)- НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зданий, виданий знак для разових поїздок 17АТ8225, зареєстрований 02 лютого 2017 року Центр 5341, знятий з обліку 08.06.2018 року Центр 5341, дата першої реєстрації 19 вересня 2013 року.

16 липня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_3 , уповноважив ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися вищезазначеним автомобілем.

18.07.2018 року між ТОВ«Магнолит», який комісіонером та діє у відповідності до п.8 Постанови КабінетуМіністрів України № 1388від 07.09.1998та напідставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії від 18.07.2018 ( Комісіонер, Продавець) та ОСОБА_5 ( Покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7218/18/003669, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність ОСОБА_5 транспортний засіб марки OPEL модель CORSA бежевого кольору, 2013 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

На підставі вказаного вище договору ТОВ «Магнолит» укладено з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу транспортного засобу №7218/18/003669 від 18.07.2018 року.

Згідно з умовами цього договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб марки Opel, модель CORSA, 2013 року випуску, колір БЕЖЕВИЙ, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 .

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 170 000 грн.

Згідно з п.2.1.- 2.2. Договору купівлі-продажу передача Транспортного засобу продавцем і його прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п.2.1.4. Договору комісії №7218/18/003669 комісіонер зобов`язаний не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження ТЗ, виплатити Комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать Комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат Комісіонера (зберігання та передпродажна підготовка ТЗ), якщо такі виникли та були погоджені з Комітентом), на виконання цього Договору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.04.2021 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суму, сплачену за договором купівлі-продажу транспортного засобу №7218/18/003669 від 18.07.2018, у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн.

У вищезазначеному рішенні суду встановлений факт істотного порушення умов договору купівлі-продажу, що призвело до продажу ОСОБА_5 транспортного засобу неналежної якості, який не підлягає реєстрації у встановленому порядку, експлуатація якого заборонена, факт відмови ОСОБА_5 (покупця) від вказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу та отримання грошей за спірним договором купівлі-продажу ОСОБА_1 оскільки саме з неї відбулося стягнення.

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Додатково до довіреності будь якого Договору доручення, на який посилається представник позивача до позовної заяви та матеріалів справи не було додано. Договір доручення та довіреність на представництво особи за своєю правовою природою не є тотожними, відтак будь яких зобов`язань, передбачених ст.ст. 1000-1010 ЦК України між Позивачем та Відповідачами не виникло.

Відповідно до ст. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до положень ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ч.1,2 ст.1016 ЦК України комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Відповідно до ч.1 2 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарні вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Аналіз норм ЦК України дозволяє зауважити, що встановлення солідарних зобов`язань відбувається досить рідко. Безумовно, законодавець передбачає виникнення солідарних зобов`язань лише у випадках наявності множинності осіб у зобов`язаннях, як правило, на боці боржника. Тобто, якщо частина перша статті 541 ЦК України передбачає виникнення і солідарного обов`язку, і солідарної вимоги, однак за змістом норм ЦК України переважно йдеться про виникнення саме солідарного обов`язку.

На рівні ЦК України про солідарні пасивні зобов`язання йдеться:

при встановленні відповідальності за збитки, завдані членами органу юридичної особи та іншими особами, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, внаслідок порушення своїх обов`язків щодо представництва (частина четверта статті 92 ЦК України);

при встановленні відповідальності учасників повного товариства його зобов`язаннями (частина перша статті 119 ЦК України, частина перша статті 124 ЦК України), учасників товариства з додатковою відповідальністю (частина друга статті 151 ЦК України);

при відшкодуванні збитків та моральної шкоди, що завдані довірителю у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між його представником та другою стороною (частина друга статті 232 ЦК України);

при відповідальності боржника і поручителя перед кредитором ж солідарних боржників, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України), осіб, які спільно дали поруку (частина третя статті 554 ЦК України);

коли продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (частина перша статті 808 ЦК України);

за договором комерційної субконцесії при встановленні відповідальності користувача та субкористувача перед правоволодільцем за завдану йому шкоду (частина третя статті 1119 ЦК України);

за вимогами, що пред`являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (стаття 1123 ЦК України);

за спільними зобов`язаннями, що виникли не з договору простого товариства, або якщо договір простого товариства пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно (частини перша, друга статті 1138 ЦК України);

з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов`язаннями щодо третіх осіб (частина третя статті 1141 ЦК України);

особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України);

коли набувачами за договором довічного утримання є кілька фізичних осіб, їх обов`язок перед відчужувачем є солідарним (частина третя статті 746 ЦК України);

коли за договором найму житла наймачами є кілька осіб, їхні обов`язки за договором є солідарними (частина третя статті 816 ЦК України).

Законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття «солідарності», тобто вказує, що певний обов`язок має солідарний характер, що повністю узгоджується із вимогами частини першої статті 541 ЦК України.

У Постанові Верховного Суду від 30.06.2020 року Велика Палата Верховного Суду вважає слушними доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2019 року щодо змісту статті 541 ЦК України, який свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

З позовної заяви не вбачається посилання представника позивача на будь-яку норму закону, що передбачала б виникнення солідарного зобов`язання в такому випадку, а також немає вказівки на умови якого договору, який встановлює виникнення солідарного зобов`язання.

Відповідно до пункту 4 частини 2статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивної цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. ст.12,80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Проаналізувавши надані сторонами суду докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю, оскільки з матеріалів справи не вбачається на підставі умов якого договору або закону у відповідачів виник солідарний обов`язок перед позивачем, позивачем та її представником на обґрунтування своїх вимог жодних доказів суду не надано та не підтверджено, що її право порушено відповідачами.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст.3,4, 12,13,15,16,76,83, 141,263-268 ЦПК України, ст. ст. 541, 1011-1022 ЦК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 , адвоката Бондарчук Яни Михайлівни до Товариства з обмеженою відповідальністю « Магнолит», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Теслікова І.І.