Ухвала суду № 100295173, 12.10.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 617/645/21

Провадження № 1-кп/616/50/21

У Х В А Л А

іменем України

"12" жовтня 2021 р. смт. Великий Бурлук

Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Подмаркової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козуб В.М.,

прокурора - Шабалдаса О.С.,

захисника - адвоката Назаренко Я.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднані в одне кримінальне провадження № 12020220260000111 від 24.02.2020 та № 42020221440000151 від 09.12.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтневе Слов`яносербського району Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України, не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185 та частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту № 42020221440000151 від 09.12.2020 ОСОБА_1 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України.

Згідно обвинувального акту № 12020220260000111 від 24.02.2020 ОСОБА_1 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020221440000151 ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 05.02.2021 стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор" до 04.04.2021, з визначенням розміру застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою, який було продовжено на підставі ухвали суду, закінчується 17.10.2021.

Під час судового розгляду виникли підстави для відкладення судового засідання, а тому судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого.

Прокурор Шабалдас О.С. звернувся із клопотанням про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів, вказав на наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Назаренко Я.М. проти клопотання заперечували, просили про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. На обґрунтування своєї позиції вказали на невмотивованість та безпідставність клопотання. Вважали, що відсутні докази таких ризиків, які вимагали б виключно тримання обвинуваченого під вартою для забезпечення його належної процесуальної поведінки. Просили врахувати, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, роботи, його співмешканка вагітна, наміру переховуватися від суду не має.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно пункту 1 "с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, ОСОБА_1 інкримінується скоєння тяжких злочинів, за санкцією частини 2 статті 307 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, за санкцією частини 3 статті 185 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно з п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» від 04.10.2005 року, заява № 9190/03, § 58) зазначено, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

У пункті 103 рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року у справі "Анатолій Руденко проти України" (заява №50264/08) зазначено, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Під час судового засідання сторонами не надано будь-яких доказів того, що зменшилися ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, або змінилися обставини, передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та доводи приведені на їх противагу захисником, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , можливе покарання за тяжкі злочини, скоєння яких інкримінується останньому, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не одружений, не працевлаштований, не має законних джерел для існування та міцних соціальних зв`язків, суд доходить висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме передбачені пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Отже, застосований запобіжний захід - тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не наведено доводів, які спростовують вказані вище ризики.

Суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 4 та 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

За таких обставин, належить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 1 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України належить визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400 грн 00 к., який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, та у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 31, 177,178, 183, 193, 194, 197, 314-317, 177, 181 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою в державній установі "Харківський слідчий ізолятор" на шістдесят днів - до 10 грудня 2021 року, включно.

Визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) протягом строку тримання під вартою на наступний депозитний рахунок: UA208201720355299002000006674; одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області; код одержувача: 26281249; МФО одержувача: 820172; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ (справа № 617/645/21, провадження №1-кп/616/50/21).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до Великобурлуцького районного суду Харківської області на першу вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 10 грудня 2021 року, включно.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його тримання під вартою.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків ОСОБА_1 застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13.10.2021.

Головуючий Ю.М. Подмаркова