Рішення № 100294831, 30.09.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4741/21

Провадження № 2/344/2435/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретарів Сивухіної Ю.Ю., Підхомної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 27 червня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія Перша» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку № 06-07.14.18.00114 (далі Договір), предметом якого є страхування автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 . 07 травня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen» під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Opel» державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1 (далі відповідач). В результаті вказаного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Volkswagen» та позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 63 268 грн. 42 коп. Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2019 року Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та № АМ/9420904. ПрАТ «СГ «ТАС» було сплачене страхове відшкодування позивачу з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи в сумі 43 174 грн. 96 коп. Відповідач сплатив позивачу франшизу в сумі 2000 грн., а сумі 18 093 грн. 46 відмовився відшкодовувати, тому позивач вернувся до суду.

30 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в кому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована та ліміт відповідальності становить 100 000 грн. Вартість матеріального збитку завданого внаслідок ДТП становить 45 174 грн. 96 коп., вказана сума була відшкодована позивачу, тому підстав для стягнення немає.

Ухвалою суду від 07 травня 2021 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ПАТ «Страхова група «ТАС».

Жодних письмових пояснень від представника третьої особи до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 червня 2018 року між ПАТ «Страхова компанія «Перша» і ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку № 06-07.14.18.00114, предметом якого є страхування автомобіля «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.10-

07 травня 2019 року на вул. Галицькій 19 в с. Угринів Івано-Франківської області трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля Volkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Opel» державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1 (а.с.15-16).

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.18).

Відповідно до висновку № 90/19 експертного авто товарознавчого дослідження від 29.05.2019 вартість матеріального збитку, з урахуванням коефіцієнту зносу, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Polo» становить 45 174 грн. 96 коп., а вартість відновлювального ремонту 65 368 грн. 42 коп. (а.с.19-25).

24 червня 2019 року на виконання умов договору страхування позивач здійснило виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 63 268 грн. 42 коп. (а.с.7).

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та № АМ/9420904 (а.с.36).

Сторони визнають, що ПрАТ «СГ «ТАС» було сплачено страхове відшкодування на рахунок позивача з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи у сумі 43 174 грн. 96 коп., а відповідач добровільно сплатив франшизу у сумі 2000 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою складає 18 093 грн. 46 коп.

Відповідач добровільно не погодився сплатити позивачу зазначену суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає у порядку статті 1191 ЦК України.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, на яку посилався відповідач у своєму відзиві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. При цьому, у цій справі судом було установлено, що позивач не звертався до страховика відповідача і не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача.

Однак, у справі, що розглядається судом позивач звертався до страховика відповідача, яке виплатило позивачу страхове відшкодування (витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу транспортного засобу) у розмірі 43 174 грн. 96 коп.

Звертаючись до суду із цим позовом ПАТ «СК «Перша» вказує, що невідшкодованою залишається різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 18 093 грн. 46 коп., яку просить стягнути із відповідача, як завдавача шкоди.

Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Отже, страховик відповідача (ПАТ «СГ «ТАС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик відповідача (ПАТ «СГ «ТАС») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15.

Разом з тим, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Так, з установлених судом обставин справи вбачається, що страховиком відповідача (ПАТ «СГ «ТАС») було виконано обов`язок згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9420904 та виплачено страхове відшкодування у розмірі, визначеному Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Оскільки розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку з встановленням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку, тобто відповідачем.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 489/1356/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18, від 22 грудня 2020 року у справі 565/1210/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами вимоги позивача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 3, 5, 6, 22, 29, 32, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 993, 999, 1166, 1187, 1191, 1194 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», місцезнаходження якого: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. № 30, код ЄДРПОУ - 31681672, виплачене страхове відшкодування в розмірі 18 093 (вісімнадцять тисяч дев`яносто три) гривні 46 копійок та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2021 року.